Ухвала суду № 116382087, 15.01.2024, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.01.2024м. СумиСправа № 920/1221/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/1221/23

за позовом Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030)

про стягнення 472 062 грн 58 коп.,

представники учасників справи:

від позивача Бірюк І.В.;

від відповідача Шаповал С.В.;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 472 062 грн 58 коп., в тому числі: 306 720 грн 25 коп. попередньої оплати за теплову енергію, 140 056 грн 81 коп. інфляційних втрат, 25 285 грн 52 коп. 3% річних відповідно до договору № 66-Т/101799 від 28.12.2019, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 27.10.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1221/23; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 27.11.2023, 11:00; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.10.2023 доставлена в електронний кабінет відповідача 29.10.2023, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області від 29.10.2023 про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Ухвалою від 14.11.2023 господарський суд задовольнив заяву представника Національного банку України (вх. № 4422 від 14.11.2023) про участь у судових засіданнях у справі № 920/1221/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 27.11.2023 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

23.11.2023 відповідач подав письмові пояснення (вх. № 7372/23 від 23.11.2023), в яких зазначає, що між сторонами був укладений договір №66-Т/101799 від 28.12.2019 з індивідуальним споживачем про закупівлю послуги з постачання теплової енергії за умовами якого виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу у строки і на умовах, що визначені договором. Тобто, між сторонами укладено договір на надання відповідної послуги і до цих правовідносин слід застосовувати положення глави 63 Цивільного кодексу України про послуги. Позивач помилково стверджує, що договір за правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу, помилково посилається на ст. 714 ЦК України та стверджує, що до договору застосовуються положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки. Згідно з умовами п. 53 договору він вважається продовженим якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомить письмово про відмову від договору. Така відмова від позивача не надходила, договір на даний час є чинним. Отже, відповідач мав право надавати за договором послуги і відповідно зараховувати проведену попередню оплату в рахунок майбутніх платежів. У позивача не виникло право вимоги попередньої оплати, оскільки ні договором, ні главою 63 ЦК України не передбачено строку повернення попередньої оплати. Підпункт 5 пункту 42 договору передбачає право споживача на зменшення в установленому законодавством порядку розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі або зниження її якості. Вказаний пункт говорить про невиконання або неналежне виконання послуг з поставки ТЕ і не є підставою для повернення попередньої оплати. Договір, укладений між сторонами, належним чином виконаний відповідачем, послуги з постачання теплової енергії надані позивачу в повному обсязі, своєчасно і відповідної якості, що не заперечується позивачем. Позивачем не надано до суду належних та достовірних доказів на підтвердження того, що ним була заявлена вимога про повернення попередньої оплати. Надані до суду докази, зокрема лист про повернення коштів за договором №65-0008/84558 від 11.09.2021 та претензія №65-0008/54448 від 27.10.2023 не є належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надано доказів отримання ТОВ «Сумитеплоенерго» таких документів. Лист №65-0008/84558 від 10.09.2021 не містить відмітки товариства про його отримання і до нього не додано жодною доказу отримання листа засобами поштового або кур`єрського зв`язку. Доданий до листа витяг з програмного забезпечення електронного документообігу СЕД АСКОД лише свідчить про його реєстрацію відповідальною особою. Претензія №65-008/54448 від 27.10.2023 не містить відмітки товариства про її отримання і до неї не додано жодного доказу отримання засобами поштового зв`язку саме даної претензії. Обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України.

У судовому засіданні 27.11.2023 за участю представників позивача та відповідача, розглянувши письмові пояснення представника відповідача, суд зазначив, що такі пояснення, з урахуванням приписів ст. 165 ГПК України, є відзивом на позовну заяву, постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву, прийняття відповідних пояснень (вх. № 7372/23 від 23.11.2023) до розгляду як відзиву. Також суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2023, 12:50, про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні 13.12.2023 о 12 год. 50 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконфкренцзв`язку ЄСІТС.

11.12.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 7748 від 11.12.2023), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач зазначає, що за умовами договору про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, саме теплопостачальна організація отримує від споживача оплату за фактично отриману ним теплову енергію, а не виключно за її поставку/транспортування. Тобто, надаючи послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, виконавець цієї послуги виступає продавцем теплової енергії та вправі вимагати від споживача оплати за фактично отриману/спожиту кількість теплової енергії, як за придбаний товар. Окрім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку споживача додатково укладати окремі договори на купівлю-продаж теплової енергії, її транспортування та постачання з іншими надавачами таких послуг. Тому позивачем вірно визначено юридичну природу (суть) договору, який є договором з постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, що жодним чином не суперечить положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і до якого застосовуються положення законодавства, що регулює правовідносини з укладення договорів купівлі-продажу та поставки. Доводи відповідача про те, що до правовідносин, які виникли на підставі договору, застосовуються виключно положення законодавства, яке регулює правовідносини щодо надання послуг, не узгоджуються з нормами чинного законодавства та не спростовують підстав заявленого позову. Твердження відповідача про те, що ніби то договір діяв більше ніж рік, не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідно до п. 53 договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Тобто, договір набрав чинності 28.12.2019 і діяв протягом року, до 28.12.2020. До завершення дії даного договору Національним банком згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» було проведено процедуру закупівлі послуг з постачання теплової енергії та гарячої води у місті Суми на 2021 рік. За результатами поведеної закупівлі 24.12.2020 року між сторонами був укладений договір № 66-Т/102727 про закупівлю послуг з постачання теплової енергії та гарячої води зі строком його дії до 31.12.2021. Починаючи з січня 2021 у відповідності до положень договору № 66- Т/102727 від 24.12.2020 ТОВ «Сумитеплоенерго» було виставлено рахунки, складено акти прийому-передачі теплової енергії, а НБУ проводилась їх оплата. Тобто, з січня 2021 року послуги з постачання теплової енергії та гарячої води ТОВ «Сумитеплоенерго» надавало на підставі договору № 66- Т/102727 від 24.12.2020, а не договору №66-Т/101799 від 28.12.2019, що додатково підтверджує факт припинення його дії саме 28.12.2019. За умовами договорів не передбачено зарахування надлишку попередньої оплати в рахунок платежів за іншими договорами. Таким чином, твердження відповідача про продовження строку дії договору на черговий однорічний термін, оскільки жодна із сторін не повідомила письмово іншу сторону про відмову від договору, суперечить фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що актами прийому-передачі теплової енергії та/або гарячої води, складеними упродовж дії договору (у період з січня по грудень 2020 року), ТОВ «Сумитеплоенерго» фактично надано послуг на суму 412 476,52 грн. Упродовж дії договору Національним банком України на банківський рахунок ТОВ «Сумитеплоенерго» було перераховано кошти, як оплату за надані послуги (попередню оплату), на загальну суму 719 196,77 грн і дана обставина визнається відповідачем. Той факт, що перераховані Національним банком кошти за договором є надлишковими було встановлено у січні 2021 року (під час оплати за послуги надані у грудні 2020 року). З огляду на зміст п. 48 договору та положення п. 24, 27 Правил, ТОВ «Сумитеплоенерго» надаючи Національному банку акт прийому - передачі теплової енергії за грудень 2020 року на оплату, зобов`язане було провести перерахунок сплачених коштів за фактично надані послуги у період дії цього договору. Тобто, після того, як було визначено остаточний обсяг фактично наданих послуг у січні 2021 року, відповідач зобов`язаний був повернути позивачу залишок авансованих коштів. Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки строки на повернення оплати не встановлено договором та чинним законодавством, у такому випадку застосовуються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, у ТОВ «Сумитеплоенерго» виник обов`язок повернути попередню оплату за договором не з моменту пред`явлення до нього вимоги, а з 01.01.2021 - наступного дня після закінчення строку дії договору, коли відповідач усвідомлював протиправний характер неповернення залишку коштів у розмірі 306 720,25 грн. Щодо доводів відповідача про те, що лист №65-0008/84558 від 10.09.2021 та претензія № 65-0008/54448 від 27.07.2023 є неналежними доказами, оскільки відсутні докази отримання даних листів уповноваженою особою відповідача, позивач зазначає, що положеннями договору не передбачено обов`язку сторін вживати заходів досудового врегулювання спору. 13.09.2021 Національним банком на адресу ТОВ «Сумитеплоенерго» рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 047036886954 був направлений лист від 10.09.2021 № 65- 0008/84558, факт надіслання даного листа підтверджується реєстром (списком) відправлення рекомендованих листів. 27.07.2023 позивачем направлено відповідачу претензію (вих. №65-0008/54448 від 27.07.2023) щодо повернення залишку авансованих коштів у розмірі 306 720,25 грн, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Згідно з рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0100815403708 від 27.07.2023, вищезазначене поштове відправлення вручено ТОВ «Сумитеплоенерго» 31.07.2023. Тому твердження відповідача про те, що листи НБУ є неналежними доказами у справі через те, що дані документи не містять відмітки (вхідного штемпеля) про їх отримання відповідачем, взагалі не обґрунтовано ні умовами договору, ні положеннями чинного законодавства. З огляду на положення ст. ст. 275, 714 ЦК України та враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, Національним банком цілком правомірно на підставі ст. 625 ЦК України нараховані ТОВ «Сумитеплоенерго» три проценти річних та інфляційні втрати на суму неповернутої попередньої оплати за договором. За змістом статей 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У судовому засіданні 13.12.2023, за участю представників позивача та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про прийняття відповіді на відзив до розгляду; протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ст. 177 ГПК України, відкладення підготовчого засідання на 15.01.2024, 11:00, забезпечення участі представника позивача в судовому засіданні 15.01.2024 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

08.01.2024 відповідач подав заперечення (вх. № 125 від 08.01.2024), в якому підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначає, що предметом та метою укладення договору є саме надання комунальної послуги постачання теплової енергії і даний договір за своєю правовою природою є договором про надання комунальної послуги. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 910/12382/17). Визначення умовами договору oстаточного розрахунку за надані послуги ніяким чином не впливають на те, що відповідач повинен був повернути у січні 2021 року попередню оплату.

12.01.2024 позивач подав додаткові пояснення (вх. № 105 від 12.01.2024), в яких просить суд залишити без розгляду заперечення відповідача, оскільки їх надіслано засобами поштового зв`язку 04.01.2024, тобто з пропуском встановленого судом строку. Позивач зазначає, що взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (у редакції на дату укладення договору). Згідно з п. 4. Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. З ТОВ «Сумитеплоенерго», як суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність з постачання теплової енергії, було укладено договір на підставі якого Національним банком, як споживачем, придбавалась теплова енергія в результаті її транспортування через приєднану мережу, що жодним чином не суперечить положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і не спростовує тієї обставини, що за своєю суттю даний договір є договором купівлі-продажу до якого також застосовуються положення законодавства, що регулює правовідносини поставки. Позивач зазначає, що спосіб реалізації покупцем права вимоги попередньої оплати від продавця законом не визначено, з чого слідує, що покупець самостійно визначає яким саме чином реалізувати його право (надіславши письмову вимогу/претензію чи шляхом подання відповідного позову до суду). Сам по собі факт надіслання чи не надіслання письмової вимоги/претензії на адресу відповідача, не є вирішальним для правильного вирішення даної справи.

У судовому засіданні 15.01.2024, за участю представників позивача та відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання заперечення відповідно до ст. 119 ГПК України, прийняття заперечення до розгляду, а також про прийняття до розгляду додаткових пояснень позивача від 12.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно зі ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За приписами ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Оскільки судом розглянуті питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, суд закриває підготовче провадження та призначає справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024, 11:30; відповідно до ст. 197 ГПК України суд забезпечує участь представника позивача у судовому засіданні 06.02.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 182, 185, 197, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 06.02.2024, 11:30. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, зал судового засідання № 1.

2.Забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні 06.02.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

3.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 18.01.2024.

СуддяД. В. Вдовенко