Ухвала суду № 116380862, 16.01.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання рішення суду

16.01.2024м. Дніпро№ 904/4247/23Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши заяву: Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр", с. Кам`янське Дніпропетровської області

про розстрочення виконання судового рішення

У справі:

за позовом: Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр", с. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення 507 960,90грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар Судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Зубик Н.В., адвокат, ордер серії АЕ№1204667 від 07.06.2023 (в режимі відеоконференції)

Від відповідача (заявника): Івженко М.О., представник, витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції)

С У Т Ь С П О Р У :

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" заборгованість у розмірі 507 960,90грн, з яких: основний борг у розмірі 385 448,76грн; пеня у розмірі 76 165,79грн; 3 % річних у розмірі 8 233,26грн; інфляційні втрати у розмірі 38 113,10грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 позов Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" про стягнення 507 960,90грн задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій основний борг у розмірі 385448,76грн, пеня у розмірі 38082,89грн, 3 % річних у розмірі 8 233,26грн; інфляційні втрати у розмірі 38 113,10грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 7269,2грн.

05 січня 2024 року від Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" до господарського суду надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, якою просить розстрочити виконання рішення суду від 18.12.2023 по справі №904/4247/23 та затвердити графік виконання рішення: до 31.01.2024 - 50 000,00грн; до 29.02.2024 - 50 000,00грн; до 31.03.2024 - 50 000,00грн; до 30.04.2024 - 70 000,00грн; до 31.05.2024 - 70 000,00грн; до 30.06.2024 - 70 000,00грн; до 31.07.2024 - 70 000,00грн; до 31.08.2024 - 17 147,21грн.

Заявник посилається на важке фінансове становище у зв`язку із знаходженням виробничих потужностей підприємства у зоні активних бойових дій. Окрім того, за рішенням господарського суду від 24.07.2023 у справі №904/1666/23 з товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" стягнуто 622 611,39грн, за рішенням адміністративного суду від 06.09.2023 з товариства на користь ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стягнуто 451 667,74грн. Також заявник зазначив про часткове виконання рішення суду у даній справі на суму 30 000,00грн.

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін державної служби України з надзвичайних ситуацій проти задоволення заяви заперечує, проте письмових заперечень до суду не надано.

Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 15.01.2024.

Сторони у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

12 січня 2024 року від заявника (відповідача) до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, за наявними в матеріалах справи документами.

12 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15.01.2024 клопотання представника позивача, адвоката Зубик Н.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; клопотання представника відповідача (заявника), представника Івженко М.О., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; відкладено розгляд заяви у судове засідання на 16 січня 2024 року.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про відмові в її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами частин третьою - п`ятої статті 331 цього Кодексу, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на відповідача (заявника) в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

До заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник додав: копію рішення Господарського суду дніпропетровської області від 24.07.2023 у справі №904/1666/23; копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі №160/81/23; платіжну інструкцію №9 від 03.01.2024 на суму 30 000,00грн (а.с. 33-41 том 2).

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для розстрочення виконання рішення суду заявником не надано.

Так, даний спір виник з вини відповідача. Складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони по справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах.

Суд звертає увагу, що позивач наразі перебуває у складних економічних умовах, так само як і відповідач. Крім того, виходячи з пояснень позивача під час розгляду заяви, функціонування його структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози її виникнення залежить від своєчасної сплати відповідачем вартості обслуговування.

Беручи до уваги викладене, аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів та враховуючи майнове право і інтерес позивача, не дає підстави вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд зауважує, що заявником не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови надання розстрочки або доказів щодо термінів та шляхів отримання коштів для розрахунку із позивачем. Так, заявник у заяві не навів будь-якого обґрунтування за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг за рішенням суду у справі №904/4247/23 за запропонованим ним графіком.

Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем наявність конкретних обставин які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги відсутність згоди стягувача для надання розстрочки, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар`єр" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили 16.01.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 18.01.2024.

Суддя Н.М. Євстигнеєва