Рішення № 116380711, 09.01.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024 Справа № 904/5933/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Мороз В.В.

за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м.Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м.Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12", м.Дніпро

про стягнення 383 946,48 грн

Представники:

Від прокуратури: Шустова В.А., посвідчення №069879, прокурор

Від Позивача: представник не з`явився

Від Відповідача: представник не з`явився

СУД ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Керівник Ужгородської окружної прокуратури, м.Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради (далі-Позивач) 10.11.2023 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 383946,48 грн та судовий збір у розмірі 5759,20 грн.

В обґрунтування позову Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором №2-ТГ від 15.01.2021 року.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

13.11.2023 ухвалою суд позовну заяву залишив без руху для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, 15.11.2023 ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.12.2023 о 10:30 год.

12.12.2023 ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.01.2023 о 10:00год.

12.12.2023 ухвалою суд виправив описку в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/5933/23, зазначивши: "Призначити розгляд справи по суті на 09.01.2024 о 10:00год.".

Позивач в судові засідання призначені на 12.12.2023 та 09.01.2024 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (арк.с. 108, 123).

Відповідач в судові засідання призначені на 12.12.2023 та 09.01.2024 не з`явився. Поштова кореспонденція направлялась Відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Поштова кореспонденція, була направлена судом на адресу Відповідача та була повернута до суду з відміткою підприємства зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (арк.с. 109-112, 125-128).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи те, що Позивач та Відповідач належним чином сповіщені про судове засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників Позивача та Відповідача.

В судовому засіданні 09.01.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

3. Позиції інших учасників справи

Заперечення проти позову від Відповідача не надійшли.

30.11.2023 року канцелярія суду зареєструвала письмові пояснення Ужгородської міської ради на позовну заяву, в яких рада підтримує позовні вимоги прокурора та просить задовольнити їх у повному обсязі (арк.с. 113-114).

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

Засновником Ужгородської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів №15 Ужгородської міської ради Закарпатської області є Ужгородська міська рада (пункт 1.4 статуту).

Згідно зі статутом Ужгородської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів №15 Ужгородської міської ради Закарпатської області, джерелами формування кошторису навчального закладу є:

- кошти засновника або уповноваженого ним органа відповідно до законодавства;

- кошти місцевого бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі Державних стандартів освіти;

- кошти фізичних, юридичних осіб;

- кошти, отримані за надання платних послуг;

- кошти отримані за надання платних послуг;

- благодійні внески юридичних та фізичних осіб.

03.12.2020 замовником - Ужгородською загальноосвітньою школою І-III ступенів №15 Ужгородської міської ради Закарпатської області (далі - Ужгородська ЗОШ №15, ЗОШ №15) оприлюднено оголошення про проведення закупівлі «Природній газ» за процедурою відкритих торгів; назва предмету закупівлі: «природній газ»; ДК 021:2015 09120000-6 - Газове паливо (ідентифікатор закупівлі: UА-2020-12-03-013255-b).

Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів UА-2020-12-03-013255-b, джерело фінансування закупівлі - місцевих бюджет - сума 2 270 000,00 UАN.

Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 29.12.2020 та протоколу засідання тендерного комітету Ужгородської ЗОШ №15 від 04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» визначено переможцем у закупівлі ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природній газ) за ціною 1 222 682,00 грн з ПДВ.

04.01.2020 на веб-сторінці закупівлі було опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю із переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ».

15.01.2021 між Ужгородською Загальноосвітньою школою І-III ступенів №15 Ужгородської міської ради Закарпатської області (далі Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ", яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" (далі-Постачальник), укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 2-ТГ (далі - Договір) (арк.с. 28-37).

Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник постачає Споживачеві наступний предмет закупівлі: за кодом ДК 021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо» (Природний газ)» (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктами 3.10, 3.11 Договору передбачено, що річний обсяг постачання газу складає до 201 000 м3 газу (по місяцях згідно з графіком на протязі року).

Відповідно до п. 5.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, що встановлюється Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна газу, розрахована відповідно до пункту 5.1 Договору, є обов`язковою для Сторін з дати набрання нею чинності.

Відповідно до п. 5.4 Договору загальна сума Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу та орієнтовно складає 1 222 682, 00 грн.

З урахуванням результатів торгів, ціна на газ при укладанні договору складала 6083,00 грн з ПДВ за 1000 м3.

Відповідно до п.п. 5.2.1-5.2.3 Договору зміна ціни на газ оформлюється додатковими угодами до договору.

Так, між сторонами договору було укладено низку додаткових угод, якими сторони погодили внесення змін до умов основного договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 2-ТГ від 15.01.2021, які є невід`ємною частиною договору.

22.01.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни в п. 3.11 щодо загальних обсягів поставки природного газу - всього 182,728 м3, змінено графіки поставок, та додано абзац щодо ціни товару (газу): «Ціна газу за 1000 м3 становить 5 576,08 грн, крім того ПДВ -1 115,22 грн, всього з ПДВ - 6 691,30 грн».

25.01.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2, якою внесено зміни в п. 3.11. щодо загальних обсягів поставки природного газу - всього 166,116 тис. м3, змінено графіки поставок та ціну за одиницю товару: «Ціна газу за 1000 м3 становить 6133, 69 грн, крім того ПДВ - 1 226,74 грн, всього з ПДВ - 7 360, 43 грн».

27.01.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3, якою внесено зміни в п. 3.11. щодо загальних обсягів поставки природного газу -всього 151,015 тис. м3, змінено графіки поставок та ціну за одиницю товару: «Ціна газу за 1 000 м3 становить 6747,06 грн, крім того ПДВ - 1 349,41 грн, всього з ПДВ - 8 096, 47 грн».

29.01.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду №4, якою внесено зміни в п. 3.11. щодо загальних обсягів поставки природного газу -всього 137, 286 тис. м. куб., змінено графіки поставок та ціну за одиницю товару: «Ціна газу за 1000 м3 становить 7 421,76 грн, крім того ПДВ -1 484,36 грн, всього з ПДВ - 8 906,12 грн»

31.03.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду №5, якою внесено зміни в п. 3.11 щодо ціни за одиницю товару: «Ціна газу за 1 000 м3 становить 8 163,25 грн, крім того ПДВ - 1 632,65 грн, всього з ПДВ -9 795,90 грн».

Таким чином, упродовж 2021 року між Замовником та Постачальником укладено 5 додаткових угоди, згідно з якими кінцева ціна газу на 1 000 м3 становила 9795, 90 грн з ПДВ.

Відповідно до акту прийому-передачі за № 594 від 17.02.2021 (арк.с. 43) у період обліку з 17 січня року по 31 січня 2021 року поставлено природний газ обсягом 19,48158 тис. м3 згідно з договором № 2-ТГ від 15.01.2021 за ціною 7 421,77 грн за 1000 м3 без урахування ПДВ, всього на суму 173 505,37 грн, в тому числі ПДВ - 28 917,56 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі за №1258 від 05.03.2021 (арк.с. 44) у період обліку з 01 лютого року по 28 лютого 2021 року поставлено природній газ обсягом 35,45294 тис. м3 згідно з договором № 2-ТГ від 15.01.2021 за ціною 7421,77 грн за 1000 м3 без урахування ПДВ, всього на суму 315 747,85 грн, в тому числі ПДВ 52 624,64 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі за №2025 від 05.04.2021 (арк.с. 45) у період обліку з 01 березня року по 31 березня 2021 року поставлено природній газ обсягом 32,49526 тис. м3 згідно з договором 2-ТГ від 15.01.2021 за ціною 8163,25 грн за 1000 м3 без урахування ПДВ, всього на суму 318 320,32 грн, в тому числі ПДВ 53 053,39 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі за №2937 від 07.05.2021 (арк.с. 46) у період обліку з 01 квітня року по 30 квітня 2021 року поставлено природній газ обсягом 28,60521 тис. м3 згідно з договором №2-ТГ від 15.01.2021 за ціною 8 163,25 грн за 1000 м3 без урахування ПДВ, всього на суму 280 213,78 грн, в тому числі ПДВ 46 702,30 грн.

Таким чином, на виконання вказаного договору ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» було поставлено Ужгородській ЗОШ №15 природного газу об`ємом 116,03499 тис. м3 замість 201 000 м3 газу.

На підставі вказаних актів прийому-передачі та рахунків на оплату №885 від 17.01.2021, №1740 від 05.03.2021, №2595 від 05.04.2021, №3577 від 07.05.2021, згідно з платіжним дорученням № 57 від 17.02.2021 на суму 173 505,37 грн, № 93 від 05.03.2020 на суму 315 747,85 грн, № 138 від 06.04.2021 на суму 134 815,28 грн, № 139 від 06.04.2021 на суму 183 505,04 грн, № 216 від 12.05.2021 на суму 9 196,78 грн, № 217 від 12.05.2021 на суму 40 839,42 грн, №218 від 12.05.2021 на суму 230 177,58 грн (арк.с.49-55) Управлінням Державної казначейською служби України у м.Ужгороді Закарпатської області перераховано на банківський рахунок товариства з обмеженої відповідальністю «ЕКОТЕХНО1НВЕСТ» грошові кошти на загальну суму 1 087 787,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/16994/21 вищевказані додаткові угоди визнано недійсними. Вказане рішення набуло законної сили (арк.с. 69-77).

Так, у справі №910/16994/21 суд зазначив, що оскільки збільшення ціни на товар внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар, тому таке збільшення є прямим порушенням статті 5, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень статей 203, 205 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді Іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо Інше не встановлено законом.

Як зазначає прокуратура в позові, розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною Договору про закупівлю природного газу № 2-ТГ, а саме 6 083,00 грн за 1 тис. м3 природного газу.

Вартість поставленого природного газу повинна становити 705 839,02 грн (116,03469 х 6 083).

У зв`язку з цим Ужгородською ЗОШ №15 за поставлений природний газ надміру сплачено 383 946,48 грн (1 089 787,32 грн - 705 840,84 грн).

Листом №07.53-107-6801ВИХ-23 від 31.08.2023 (арк.с. 78-79) скерованим в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Ужгородська окружна прокуратура повідомила Ужгородського міського голову про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

12.09.2023 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом вих.№3784/03-18 (арк.с. 80-81) повідомив Ужгородську окружну прокуратуру про те, що Ужгородська міська рада не має повноважень вживати заходи представницького характеру по стягненню з ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12" безпідставно отриманих коштів у сумі 383 946,48 грн.

Листом №07.53-107-7216ВИХ-23 від 18.09.2023 (арк.с. 82-83) скерованим в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Ужгородська окружна прокуратура повідомила Ужгородську міську раду міського голову про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

28.09.2023 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом вих.№4118/03-18 (арк.с. 84) повідомив Ужгородську окружну прокуратуру про те, що Ужгородська міська рада не буде вживати заходи представницького характеру по стягненню з ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12" безпідставно отриманих коштів у сумі 383 946,48 грн.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

5.1. Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор, здійснює представництво в суді законних держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи Інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення Інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі № 1-1/99), зазначивши зокрема про те, що:

- державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами Інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п.3 рішення);

- інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз. 3 п. 4 рішення);

- із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 4 п. 4 рішення).

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що інтереси держави не обмежуються її матеріальними інтересами, а обумовлюються також загальнодержавними цілями і принципами.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що Конституційний Суд України зробив міркування щодо цього визначення у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який втратив чинність. Однак, висловлене розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.23 Закону "Про прокуратуру".

Тому "інтереси держави" охоплюють широке І водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18 тощо.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2022 у справі №420/18905/21 зазначав, що громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Конституцією України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади. Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, Інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні Інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави.

Як свідчить усталена практика, держава та територіальна громада можуть володіти відповідними майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів (у разі, якщо таким правочином завдається шкода державі/територіальній громаді) та стягнення таких коштів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", І якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/674/2

Отже, визначення інтересів держави та у чому вбачається їх порушення або загроза порушення, як на законодавчому рівні, так і на рівні правової позиції судів, віднесена до компетенції прокурора і оцінюється судом у кожному конкретному випадку звернення прокурора до суду.

Так, за обставинами справи Споживачем укладено з Відповідачем додаткові угоди всупереч нормам Закону України «Про публічні закупівлі», що є прямим порушенням вимог законодавства і наносить матеріальний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.

Проводячи відкриті торги на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, спеціально уповноважені органи, які здійснюють закупівлі, а також контролюють їх законність мають забезпечити реалізацію вимог законодавства про публічні закупівлі в частині законності, прозорості, добросовісності конкуренції тощо. При цьому вказані вимоги мають реалізовуватися не лише на стадії укладення основного договору про закупівлю товару, а й під час внесення відповідних змін до договору, аж до повного його виконання сторонами.

Держава як гарант верховенства права в Україні гарантує, що укладення договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти відповідно до вимог законодавства про публічні закупівлі сприятиме ефективному, прозорому та цільовому використанню бюджетних коштів. Реалізація вказаних гарантій впроваджується через діяльність спеціально уповноважених органів.

Закупівля товарів за державні кошти здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Одними з принципів закупівлі за державні кошти є максимальна економія та ефективність, добросовісна конкуренція учасників.

Отже, внесення відповідних змін до договору про закупівлю, що суперечать вимогам законодавства, є порушенням інтересів держави як основного гаранта забезпечення реалізації суспільних відносин виключно в правовому полі.

Подаючи позов, прокурор стверджує, що в порушення інтересів держави Ужгородська загальноосвітня школа І-Ш ступенів Ужгородської міської ради Закарпатської області, засновником якої є Ужгородська міська рада, шляхом укладення додаткових угод порушила вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів.

Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Отже, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор у даному випадку виконує субсидіарну роль, оскільки уповноваженими органами всупереч вимог закону не здійснено захисту таких інтересів. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного суду, яка викладена у рішеннях від 20.09.2018 за № 924/1237/17 та від 20.02.2019 за № 912/894/18.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі 905/1907/21 зроблено наступні висновки, а саме: Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Черкаської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Черкаської області. Отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує І контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, Інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності Інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад І передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно з п. п. 4, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів:

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

- здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених Йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п. 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 №228, за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня (одержувачі бюджетних коштів), а також відокремлені структурні підрозділи розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів), що не мають статусу юридичної особи, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.

Оскільки засновником Ужгородської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів №15 Ужгородської міської ради Закарпатської області та власником його майна є територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Аналогічний висновок викладений в постанові ВС від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21; схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Отже, враховуючи те, що Ужгородська загальноосвітня школа І-Ш ступенів №15 Ужгородської міської ради Закарпатської області заснована та фінансується Ужгородською міською радою, входить до сфери ЇЇ управління та їй підконтрольне, крім того, спірний договір фінансувався з місцевого бюджету, вбачаються підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Ужгородської міської ради.

Листом №07.53-107-6801ВИХ-23 від 31.08.2023 (арк.с. 78-79) скерованим в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Ужгородська окружна прокуратура повідомила Ужгородського міського голову про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

12.09.2023 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом вих.№3784/03-18 (арк.с. 80-81) повідомив Ужгородську окружну прокуратуру про те, що Ужгородська міська рада не має повноважень вживати заходи представницького характеру по стягненню з ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12" безпідставно отриманих коштів у сумі 383 946,48 грн.

Листом №07.53-107-7216ВИХ-23 від 18.09.2023 (арк.с. 82-83) скерованим в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Ужгородська окружна прокуратура повідомила Ужгородську міську раду міського голову про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

28.09.2023 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради листом вих.№4118/03-18 (арк.с. 84) повідомив Ужгородську окружну прокуратуру про те, що Ужгородська міська рада не буде вживати заходи представницького характеру по стягненню з ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12" безпідставно отриманих коштів у сумі 383 946,48 грн., посилаючись на те, що засновник юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями цієї юридичної особи.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що прокурором дотримано встановленого законом порядку представництва в суді, правильно та обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради. В свою чергу Позивач помилково поставився до повідомлень прокурора, вважаючи, що спірні правовідносини не належать до кола прав та інтересів ради щодо діяльності заснованого нею учбового закладу.

5.2. Щодо спору по суті

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/16994/21 визнано недійсними Додаткові угоди до Договору від 15 січня 2021 року № 2-ТГ: від 22 січня 2021 року № 1, від 25 січня 2021 року № 2, від 27 січня 2021 року № 3, від 29 січня 2021 року № 4, від 31 березня 2021 року № 5, якими незаконно було збільшено ціну газу. У зв`язку з цим таке збільшення ціни не створило правових наслідків, а газ за фактом поставлений у кількості меншій, ніж встановлено договором.

Отже, Відповідач як Постачальник отримав 383 946,48 грн за товар, який не був ним поставлений.

Відповідно до статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, за обставинами справи місцевий бюджет поніс втрати на суму непоставленого, але профінансованого природного газу, що призвело до порушення прав та інтересів громади в особі Ужгородської міської ради.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди тощо.

Оскільки матеріалами справи доводиться порушення прав та інтересів громади в особі Ужгородської міської ради у зв`язку з неотриманням від Відповідача природного газу, вартість якого була профінансована за рахунок місцевого бюджету, позов прокурора в інтересах цієї ради підлягає задоволенню у повному обсязі.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги Ужгородської окружної прокуратури, м.Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Ужгородської окружної прокуратури, м.Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" (49031, м.Дніпро, пр.Поля Олександра, 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Ужгородської міської ради Закарпатської області (88000, м.Ужгород, пл.Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924, UA928999980314080544000007493 ГУК у Закарпатській області/Ужгородська тг/24060300, код отримувача 37975895, код класифікації доходів бюджету - 24060300) грошові кошти у розмірі 383 946,48 грн.

Стягнути з "КВІНТІС ПРОМ 12" (49031, м.Дніпро, пр.Поля Олександра, 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Закарпатської обласної прокуратури витрати, пов`язані зі сплатою судового збору на р/р UА228201720343І30001000018475, банк ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО 820172, КЕКВ 2800.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).

Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 18.01.2024

Суддя Н.Б. Кеся