Рішення № 116378089, 17.01.2024, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/867/23

Провадження №2-а/471/1/24

Номер рядка звіту 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2024 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Холоденко І.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Братське справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області та Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області та Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 30 червня 2023 року відносно нього було прийнято постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. В постанові зазначено, що він без поважних причин не прибув за повісткою 07.06.2023 року до РТЦК, чим порушив вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак, викладені у постанові факти не відповідають дійсності. Так, 06.06.2023 року ним було отримано повістку в якій вказано про необхідність з`явитися до РТЦК 07.06.2023 року о 08.00 год. Цей обов`язок він виконав, про що свідчить підпис на повістці старшого лейтенанта ОСОБА_3 . В той же день, 07.06.2023 року йому було вручено другу повістку на відправку, з обов`язком з`явитися 07.06.2023 року о 15:00 год. 12 червня 2023 року відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП за неявку без поважних причини за повісткою 07.06.2023 року на 08:00 год. та повідомлено про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на 16.06.2023 року. Однак 16.06.2023 року розгляд справи не відбувся та був перенесений на 30.06.2023 року. Про розгляд справи йому в належний спосіб повідомлено не було. Вважає, що вказана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, оскільки порушено порядок розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності, його не було повідомлено про дату та час розгляду справи. Окрім того зазначає, що він здійснює догляд за бабусею та надає соціальні послуги відповідно до постанови КМУ № 859 від 23.09.2020 року «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», тому він не підлягає призову. В зв`язку з наведеним просить суд скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрити.

Під час судового засідання представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача до суду надіслав відзив, який підтримав під час судового засідання, зазначив, що права ОСОБА_4 під час розгляду справи порушені не були, про те, що 30.06.2023 року відбудеться розгляд справи його було повідомлено за телефоном співробітником військкомату. Правом бути присутнім під час розгляду справи ОСОБА_1 не скористався, клопотання про доручення доказів або відкладення розгляду справи не надсилав. тому було прийнято рішення про розгляд справи за його відсутності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року за клопотанням представника позивача, до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Миколаївський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

02 січня 2024 року від Миколаївського обласного ТЦК та СП до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив про відмову у задоволені позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Постановою від 30 червня 2023 року № 344 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.

Згідно змісту постанови ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в п`ятому відділенні Вознесенського РТЦК. 06.06.2023 року йому було вручено повістку та повідомлено особисто про необхідність явки на 07.06.2023 року на 08:00 годину до відділу РТЦК для уточнення військово-облікових даних з метою визначення його призначення на особливий період. У призначений час ОСОБА_1 до РТЦК не з`явився. За фактом його неявки було складено адміністративний протокол. В обґрунтування своєї неявки ОСОБА_1 надав копію довідки відділу соцзахисту населення Братської селищної ради від 08.06.2023 року № 19 про призначення ОСОБА_1 компенсації як фізичній особі, що надає соціальні послуги на період з 01.06.2023 року по 31.05.2024 року; копію акту проведення обстеження від 07.06.2023 року № 28 щодо надання ОСОБА_1 соціальних послуг; копію довідки ЛКК КНП «Братський ЦПМСД» від 07.06.2023 року № 75 про стан здоров`я; копію довідки КНП «Братський ЦПМСД» від 28.06.2023 року щодо перебування ОСОБА_1 на прийомі у сімейного лікаря 07.06.2023 року. Наведена ОСОБА_1 причини неявки за повісткою, перебування з бабусею ОСОБА_5 , якій він надає соціальні послуги із стороннього догляду не відповідає критеріям поважної причини для неявки за повісткою до РТЦК та СП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», аб. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Копію оскаржуваної постанови позивач отримав 10.07.2023 року.

Частиною 1 ст.210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

А у ч.2 ст.210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Пунктом 1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Стаття 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містить положення про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, окрім іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» видами військової служби є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в п`ятому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.05.2012 року, на нього поширюються дій норм вище перелічених законодавчих актів.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 07.06.2023 року в Україні був введений воєнний стан та загальна мобілізація.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач у позові зазначає, що про розгляд справи йому не було повідомлено у належний спосіб.

На підтвердження заперечень проти позову та спростування позовних вимог представником відповідача надано роздруківку телефонних дзвінків, співробітника територіального центу від 28.06.2023 року на мобільний номер телефону НОМЕР_1 . Проте доказів того, що вказаний номер телефону належить позивачу, суду не надано.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням вимог ст..ст. 268, 278 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з цим, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ст.. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Строк для звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що копію постанови позивач отримав 10 липня 2023 року. За таких обставин строк звернення до суду ним не пропущений.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївського обласного центру комплектування та соціальної підтримки..

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17 сформовано висновок про те, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За такого, виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду, ставка судового збору в даній справі має становити 536,80 грн. (2684 грн. х 0,2), натомість позивачем сплачений судовий збір в більшому розмірі в сумі 1073,60 грн.

У зв`язку з цим з відповідача Миколаївського обласного центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в по 536,80 грн. Також позивач має право звернутись до суду з клопотаннями про повернення йому сум надміру сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області та Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №344 від 30.06.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч.2 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Миколаївського обласного центру комплектування та соціальної підтримки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 536 гривні 80 копійок.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Вознесенський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Миколаївської області, місце розташування: вул. Одеська, буд 17, м. Вознесенськ Миколаївської області, код ЄДРПОУ: 09611290.

Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, місце знаходження: вул. Спаська, буд. 33, м. Миколаїв, Миколаївська область, код ЄДРПОУ:08299180.

Третя особа - Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Гукова І. Б.,