Ухвала суду № 116375376, 17.01.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/241/24

№ 1-кп/183/1249/24

17 січня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні обвинувальнийакт укримінальному провадженні,відомості поякому внесені05.09.2023 року до ЄРДР за № 62023170030001352, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

До суду 16.01.2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Під час проведення досудового розслідування запобіжний захід ОСОБА_3 обрано у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.

Захисник та обвинувачений вважають, що обвинувальний акт можливо призначити до судового розгляду, а також судовий розгляд можливо проводити у відкритому судовому засіданні.

Дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, а тому обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду.

Суд, вислухавши прокурора, захисника та обвинуваченого вважає необхідним призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Крім того прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 26липня 2023 року, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою ухилитись від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується поблизу АДРЕСА_1 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), проводив час на власний розсуд,не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 28 листопада 2023 року,тобто до моменту фактичного затримання.

28.11.2023 року о 18.20 години ОСОБА_3 затримано на підставі ст. 208 КПК України.

29.11.2023року ОСОБА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

30.11.2023 року слідчим суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.01.2024 без визначення розміру застави.

Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомуобвинувачується, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Посилання на ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у клопотанні та необхідності продовження запобіжного заходу.

Наразі виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави, оскільки є достатньо підстав вважати, що обвинувачуваний ОСОБА_3 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України та виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:

В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме:

Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п`яти до дванадцяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_3 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_3 , не має стійких соціальних зв`язків та не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез`явленню ОСОБА_3 за викликом слідчого, прокурора та суду.

Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: обвинувачення вважає, що ОСОБА_3 в подальшому може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,оскількиостанні проходять військову службу в одній військовій частині з обвинуваченим. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки обвинувачений вчиняючи злочин, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що тягне за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії ОСОБА_3 вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров`я інших військовослужбовців та фактичним висловленням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. З огляду на це, а також те, що підозрюваному загрожує покарання до 12 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом

5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Неможливість покладення на підозрюваного обов`язків без застосування запобіжного заходу пов`язана з тим, що вказаний спосіб застосування заходу забезпечення і не може бути застосований до особи, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного із порушенням Присяги військовослужбовця Збройних Сил України.

Крім того, перебування поза межами тримання під вартою, ОСОБА_3

як особа, що не має підстав для звільнення з військової служби зобов`язаний буде повернутися до підрозділу, в якому він проходить службу, тобто до місця,

де також проходять службу свідки, що беззаперечно створить умови для здійснення тиску на них.

Окремо слід зауважити, що обвинувачений проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою обвинуваченого, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, наддасть останньому можливість переховуватись від суду.

За таких обставин покладення обов`язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те,

що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на те, що обвинуваченням доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст.177КПК України; що обвинувачений ОСОБА_3 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_3 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту ОСОБА_3 .

Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_3 під вартою, немає, відсутні докази і наявності

в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов`язану

з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється, що підтверджується вчиненням ОСОБА_3 особливо тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави

у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_3 його майновий стан, а також те, що поведінка підозрюваного спрямована на завдання шкоди авторитету правоохоронних органів та ЗСУ в цілому, з огляду на військову загрозу державі Україна з боку російської федерації, та те, що існує суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є недоцільним.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

На підставі вищевикладеного прокурор просить суд клопотання задовольнити. Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на шістдесятдіб в умовах гауптвахти без визначення розміру застави.

Захисник та обвинувачений просили вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.

При вирішенніпитання прозастосування запобіжногозаходу ОСОБА_3 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 на даний час підозрюється у вчиненні злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких, ОСОБА_3 розуміє, що у разі визнання його судом винним у вчиненні вказаного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України його може буде засуджено судом до реального позбавлення волі на строк до 12 років, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.

При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.

Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 не судимий, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії особливо тяжкого, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 314 317 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Призначити обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.45 годину 25 січня 2024 року в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю прокурора, захисника, обвинуваченого, свідків.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в умовах гауптвахти обвинуваченому ОСОБА_3 , задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Запоріжжя, громадянину України, у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти продовжити, строком до 14 березня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Суддя ОСОБА_1