Рішення № 116372298, 16.01.2024, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1167/23

Провадження № 2-а/604/1/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській областіпро скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотило Ю.В., звернувся до суду з позовом до Тернопільського РУ ГУ ДСНС України у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ТЕ №000244 від 15.08.2023. Ухвалою суду було замінено відповідача належним - Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою державного інспектора з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки Тернопільського району ТЕ №000244 від 15.08.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3502,00 грн. Позивач вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати, оскільки постанова ТЕ №000244 від 15.08.2023 винесена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, який взагалі не містить відомостей про час вчинення правопорушення, а тому неможливо встановити чи не порушено вимоги ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження періоду воскової стиглості збіжжя, яке було знищене внаслідок пожежі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позов підтримують повністю.

Представник відповідача - ГУ ДСНС України у Тернопільській області, до суду не з`явився, відзив на позовну заяву не подав.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутність сторін з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях вказував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Невиправдане відкладення судових засідань у справах є неприпустимим та не відповідає завданням адміністративного судочинства.

11.12.2023 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, який був призначений на 12.12.2023, оскільки представник відповідача перебуває на лікуванні.

16.01.2024 представник відповідача знову надіслав заяву про відкладення розгляду справи, який був призначений на цей же день (16.01.2024), оскільки перебуває на лікуванні.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Неодноразові неявки представника відповідача свідчать про зловживання стороною процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи, в той час як статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем у справі є юридична особа, яка мала змогу направити в суд іншого представника, у зв`язку з неможливістю приймати участь у судових засіданнях конткретної особи через хворобу.

Таким чином суд визнає, що представник відповідача повторно не з`явився до суду без поважних причин, тому вважає за можливе слухати справу за його відсутності, що відповідає положенням ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Постановою державного інспектора з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки Тернопільського району ТЕ №000244 від 15.08.2023 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3502,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, порушення полягає в тому, що голова (керівник) ФГ «Золотий жайвір» Дацків В.П. порушив вимоги пожежної безпеки, які установлені «Правилами пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України», що призвело до поширення пожежі на полі зернових культур вищевказаної юридичної особи, а саме: перед дозріванням колосових (у період воскової стиглості) хлібне поле в місці прилягання його до автомобільного шляху, не обкосив (з прибиранням скошеного) і не оборав смугою не менше 4 м завширшки (п.8.1.6 ППБвАК України); у період воскової стиглості збіжжя перед косовицею хлібний масив не розбив на ділянки площею не більше 50 га. Між ділянками не зробив прокоси не менше 8 м завширшки із прибиранням скошеного та посередині прокосів не зробив проорану смугу не менше 4 м завширшки (п. 8.1.7 ППБвАК України), чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 175 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Однак, обов`язковою умовою адміністративної відповідальності має бути встановлений та доведений факт саме вини правопорушника.

Положеннями ст.?175 КУпАП передбачено відповідальність осіб за порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної або ж іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням.

Порушення вказаної вище норми, тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб та фізичних осіб-підприємців - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення пожежної безпеки.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, зазначеного у ст.?175 КУпАП, у цьому випадку полягає у порушенні особою встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Суб`єктами адміністративного проступку є як громадяни, так і посадові особи.

Суб`єктивна сторона вказаного вище правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву, доказів правомірності свого рішення не подав.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів (у тому числі відео- та фотоматеріалів) на підтвердження факту скоєння позивачем правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові.

Спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є актом індивідуальної дії (рішенням суб`єкта владних повноважень) відносно наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Візуальне ж спостереження, за загальним правилом, може бути доказом у справі виключно у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Аналізуючи вищенаведене, суд також вважає за необхідне зазначити й про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Відповідне рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення спірного рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, стосовно розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, що покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Подібна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом у своїх постановах від 15.11.2018 р. у справі N 524/5536/17 від 30.05.2018 р. у справі N 337/3389/16 та від 17.07.2019 р. у справі N 295/3099/17.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, за вказаних обставин, суд дійшов до висновку, що постанова серії ТЕ N 000244 від 15.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.?175 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській областіпро скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Постанову серії ТЕ №000244 від 15 серпня 2023 року державного інспектора з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки Тернопільського району у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 175КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного судубезпосередньо або через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. М. Сіянко