Рішення № 116372215, 15.01.2024, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3306/23

2-о/950/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

15 січня 2024 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

за участю секретаря - Гладкової С.В., заявниці - ОСОБА_1 , представника заявниці - адвоката Юрко О.В., заінтересованої особи - ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи - Шарової В.В., представика заінтересованої особи Управління ДМС України в Сумській області - Білоцерківець Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат - Юрко Оксана Володимирівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 , адвокат Юрко Оксана Володимирівна звернулась з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 народилася в селі Єніно Троїцького району Луганської (Ворошиловградської) області ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . 23 грудня 1989 року між громадянином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. І дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » було змінене на « ОСОБА_7 ». 8 січня 1990 року ОСОБА_1 була документована паспортом громадянина колишнього срср зразка 1974 року серії НОМЕР_2 , виданим Суворовським районним відділом внутрішніх справ м. Одеси (копія заяви про видачу паспорта додається). Однак, даний паспорт під час ведення активних бойових дій на території Донецької області ОСОБА_1 був втрачений, а паспортом громадянина України ОСОБА_1 документована не була. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилася спільна дитина - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 . Сімейне життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не склалося, тому навесні 1991 року ОСОБА_8 разом зі своєю неповнолітньою дитиною, ОСОБА_2 , , що призвело не тільки до часткової втрати соціальних та родинних зав`язків, а і унеможливило вчасне отримання паспорту громадянина України її дочкою - ОСОБА_2 , яка у 1991 році, будучи неповнолітньою дитиною, проживала разом зі своєю матір`ю у селі Іванівському (до 2016 року - Красне) Бахмутського району Донецької області. 29.07.2022 року внаслідок обстрілу Бахмутської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 отримала поранення, будинок в якому вона мешкала був зруйнований, а належні їй документи - знищені.

За даними реєстру Бахмутської міської територіальної громади місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване лише з 07.09.1995 за адресою: АДРЕСА_1 . Погосподарські книги, які зберігались в Іванівській сільській раді, були знищені під час обстрілів та боїв за місто Бахмут, а тому не можливо встановити факт проживання ОСОБА_1 та її неповнолітної доньки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ні в який інший спосіб, як за допомогою показів свідків. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а частина 2 цієї ж статті вказує, що ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього срср, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Тобто, особи, які визначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, а зазначені у п. 2 з 13 листопада 1991 року.

Згідно пп. а, б п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001р. № 215/2001 (далі - Порядок № 215/2001), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього срср, які не одержали паспорт громадянина України та не мають у паспорті громадянина колишнього срср відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягай повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту, які проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 р. або 13.11.1991р.

Також відповідно до пункту 8 Розділу II Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 (далі - Порядок), для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього срср, але не має у паспорті громадянина колишнього срср відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього срср. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього срср подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього срср (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до п. 9 Порядку № 215/2001, для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього срср, але не має у паспорті громадянина колишнього срср відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього срср. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього срср подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього срср (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Згідно з п. 10 Порядку №215/2002, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: -довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; -довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; -копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього срср з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього срср подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього срср і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); -судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Станом на 24.08.1991 р. , так і станом на 13.11.1991 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з її неповнолітньою дочкою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживали на території України, а саме у АДРЕСА_2 , цей факт можуть підтвердити свідки, а саме сусіди, які на той час проживали поруч до початку військових дій 24.02.2022 року, а також приватний підприємець, у якого ОСОБА_1 була сезонним працівником: 1. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 2. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Тому заявниця просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки України, с. Єніно Троїцького району Луганської (Ворошиловградської) області, разом із своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).

Заявниця та її представник у судовому засіданні свої вимоги ствердили у повному обсязі, зокрема пояснила, що всі викладені обставини стверджуються показами свідка допитаного у судовому засіданні.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та її представник вимоги визнали просили встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом із своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 , на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).

Представник заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Сумській області заперечила проти позову з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Заслухавши заявницю, її представника, заінтересовану особу, представників заінтересованих осіб, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у ч. 1 ст. 8, ст. 21, ч. 1 ст. 24 Конституції України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України в момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, згідно яких громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього срср, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2 з 13 листопада 1991 року.

При цьому питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження - за ними врегульовано, крім Закону України «Про громадянство України», також Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок). Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» та Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Згідно ст. 3 Закону громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього срср, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього срср зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2 з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3 з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Відповідно до п. 7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього срср відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, для оформлення органами міграційної служби належності до громадянства України ОСОБА_1 необхідно надати докази постійного проживання на території України в неповнолітньому віці станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року.

Судом були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 липня 2023 року (а.с.8) встановлено, що ОСОБА_5 народилася в селі Єніно Троїцького району Ворошиловградської (на цей час Луганської) області 2 лютого 1971 року, батьками зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

З «Форми №1» від 5 травня 1987 року (а.с.12) встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканка міста К. Лібкнехтовск, отримала паспорт громадянина срср серії НОМЕР_4

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00040508403 від 13 липня 2023 року (а.с.9-10) встановлено, що 23 грудня 1989 року між громадянином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений народження уродженцем та мешканцем м. Танганрог, Ростовської області, російської федерації. Місцем проживання Аноханої ( ОСОБА_7 ), станом на момент укладення шлюбу зазначене м. Одеса, Одеська область, Україна. Відомості про розірвання шлюбу відсутні.

З «Форми №1» від 8 січня 1990 року (а.с.13) встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканка АДРЕСА_3 , отримала паспорт громадянина срср серії НОМЕР_2 у зв`язку з зміною прізвища.

З свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_9 серії НОМЕР_3 (а.с.11), актовий запис №46 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилася спільна дитина - ОСОБА_2 , місцем народження зазначене селище Красноє Артемівського району Донецької області.

З відповіді на адвокатський запит (а.с.14) встановлено, що за даними реєстру Бахмутської міської територіальної громади місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване з 07.09.1995 за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, на переконання суду, жоден із вищевказаних доказів не свідчить про доведення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року або станом на 13.11.1991 року.

Натомість з вказаних доказів встановлено, що ОСОБА_1 23 грудня 1989 року був укладений шлюб з ОСОБА_4 , який на час укладення шлюбу проживав у м. Таганрозі, Ростовської області, на той час срср, відомостей про розірвання шлюбу суду надано не було. Можливо становити зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 лише при отриманні паспортів громадянина срср та народженні дочки 4 грудня 1990 року та на території України 7 вересня 1995 року.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є хрещеним батьком ОСОБА_2 , у 1991 році вони з ОСОБА_1 проживали на одній вулиці, він проживав по адресі - АДРЕСА_4 , а ОСОБА_1 37 у м. Іванівське Бахмутського району, на той момент Красне. ОСОБА_1 проживала разом з матір`ю і батьком, також була ОСОБА_13 . ОСОБА_1 працювала у полі в «совхозі» і повсюди де можливо було заробити якісь кошти. При ньому, у 1991 році він би не сказав, що ОСОБА_1 кудись від`їздила. На його думку, вона була увесь час. Він одружився у 1989 році, у нього була своя сім`я і у нього не було особливого часу спілкуватись. Але у період 1991 року вона була у ОСОБА_14 . У неї була одна дитина - дочка. На момент 1991 року ОСОБА_1 була одружена, чоловіка не було, вона проживала з матір`ю та батьком. ОСОБА_1 була подругою з його дружиною, вона їх і познайомила після повернення з армії. Він спілкувався з Орловими по 1995 рік. Він жив на вулиці Зарічній і спілкувався з ними, потім переїхав на іншу вулицю і фактично з ними не спілкувався. Його призвали у армію у 1987 році, повернувся у 1989 році. Він чув, що ОСОБА_1 виїжджала у м. Одеса, але коли це було йому не відомо.

При цьому, ствердно свідок не повідомляв про перебування заявниці на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року, також відсутні докази того, що свідок сам перебував по вказаній адресі у 1991 році, оскільки він має зареєстроване місце проживання в с. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області з 27 червня 2007 року, інші докази сторонами надано не було.

Таким чином, надані заявником письмові та інші докази не є безспірними, належними доказами підтвердження факту постійного (безперервного) її проживання на законних підставах на території України станом на 24 серпня 1991 та станом на 13 листопада 1991 року.

А тому, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 293, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 про втановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки с. Єніно Троїцького району Луганської (Ворошиловградської) області разом зі своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 на території України на момент проголошення незалежності України - 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" - 13 листопада 1991 року у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний зміст рішення виготовлений 18.01.2024 року.

Суддя Роман БАКЛАНОВ