Постанова № 11636665, 30.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 р.                                                                                 № 2а-7736/10/1370

17 год. 13 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді           Гулика А.Г.,

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представник позивача: не з’явився;

представник відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції, в якому просить суд скасувати постанову від 16.08.2010 року ВП № 20845857 про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв’язку з тим, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, з’ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2010 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-5967/2008 року про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 03 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року включно виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням виплачених сум.

Судом встановлено, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа, про що винесено постанову від 16.08.2010 року ВП № 20845857 про відкриття виконавчого провадження.

Спір між сторонами виник стосовно відповідності виконавчого документа, а саме виконавчого листа, вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XІV.

Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Виходячи з аналізу цієї статті, одним з видів виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою є виконавчі листи, що видаються судами.

Щодо твердження представника позивача про невідповідність виконавчого листа № 2а-5967/2008, виданого 15.07.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»у зв’язку з невірним зазначенням номера рішення, за яким виданого виконавчий документ, суд зазначає наступне.

Вимоги до виконавчого листа, передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з положенням п. 2 ч. 1 цієї статті, одними з обов’язкових реквізитів, які зазначаються у виконавчому документі є дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ.

При дослідженні виконавчого листа № 2а-5967/2008 від 15.07.2010 року, судом встановлено, що у ньому містяться всі обов’язкові реквізити, зокрема дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ. З вказаного вище виконавчого листа вбачається, що він виданий на підставі рішення суду від 02.02.2010 року у справі № 2а-5967/08/1370.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий лист № 2а-5967/2008, виданий 15.07.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, відповідає вимогам передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, твердження позивача про невідповідність виконавчого листа вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»та протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2010 року ВП № 20845857 є необґрунтованим та безпідставним.

Суд зазначає, що, відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Щодо твердження представника позивача про обов’язок державного виконавця відкласти проведення виконавчих дій у разі встановлення невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість (право), а не обов’язок державного виконавця щодо відкладення виконавчих дій.

Умовою такого відкладення положення вказаної статті передбачають обов’язкову наявність обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій несвоєчасне одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 24 вказаного вище Закону, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Судом встановлено, що виконавчий лист № 2а-5967/2008, виданий 15.07.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред’явлення його до виконання не минув та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення, а відтак, відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2010 року № ВП 20845857.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні будь-які обставини, що перешкоджали відкриттю державним виконавцем виконавчого провадження.

Згідно з ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Узагальнюючи викладене вище, суд дійшов висновку про відповідність виконавчого листа № 2а-5967/2008, виданого 15.07.2010 року Львівським окружним адміністративним судом, вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»та правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2010 року ВП № 20845857.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги безпідставним та необґрунтованим, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 жовтня 2010 року.

Суддя                                                                                           Гулик А.Г.