Ухвала суду № 116366398, 15.01.2024, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1243/23

Провадження №1-кп/157/36/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 1 лютого 2023 року за № 12023030530000053, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , не одружений, не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

Прокурор ОСОБА_6 подав до суду клопотання, у якому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, у тому числі за ознакою повторності, та ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, носінні, зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу. 11 квітня 2023 року та 15 травня 2023 останньому повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень. Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_4 свою причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав. Водночас, винуватість ОСОБА_4 підтверджується такими доказами: рапортами о/у СКП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області про проведення оперативних закупок у ОСОБА_4 , протоколами огляду грошових коштів, протоколами огляду покупця та вручення грошових коштів, протоколами вручення оперативно-технічних засобів, протоколами вилучення товару та огляду покупця, протоколами допитів свідків ОСОБА_7 та інших, протоколами оперативної закупки, протоколами результатів проведення оперативно-технічних заходів, висновками експертів, згідно з якими встановлено вміст вилученої наркотичної речовини, та іншими доказами. ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. Обвинувачений ОСОБА_4 неодружений, проживає з матір`ю, не працює та не навчається. Всі вищезазначені факти свідчать про небажання ОСОБА_4 дотримуватись правил та норм поведінки у суспільстві та на наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що останній може вчиняти інші кримінальні правопорушення (у тому числі пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів), переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а інші, більш м`які запобіжні заходи, не будуть достатніми для запобігання вказаних ризиків. За таких обставин постає необхідність у застосуванні відносно останнього такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки лише цей захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Про наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні свідчить те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи свою причетність до вчинення інкримінованих йому тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних з можливим позбавленням волі, з метою уникнення покарання може схиляти свідків до зміни наданих показань шляхом залякування чи іншого примусу (жоден із свідків у судовому засіданні не допитувався). Про наявність ризику щодо вчинення іншого кримінального правопорушення свідчить той факт, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення скоєно в умовах воєнного стану в Україні, що свідчить про відсутність моральних якостей та психологічних установок на дотримання вимог діючого правопорядку, впевненості у безкарності своїх дій. Застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не може запобігти вищевказаним у клопотанні ризикам та не може бути застосовано відносно останнього, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих кримінальних правопорушень, що дає підстави вважати, що передбачені ст. 194 КПК України обов`язки обвинуваченим виконані не будуть. Особиста порука не може бути застосована відносно обвинуваченого тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутня. Запобіжний захід у вигляді застави не може бути обраний, оскільки зазначений запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого із підстав, які зазначені вище. Перебування під цілодобовим домашнім арештом за місцем проживання дозволить обвинуваченому зустрічатись та схиляти свідків до зміни наданих показань під приводом винагороди чи примусу, покинути місце проживання, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів до 19 січня 2024 року включно, а також визначено розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 грн. Вищевказані факти свідчать про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які на цей час не зменшились і свідчать про те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування і суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а інші, більш м`які запобіжні заходи, не будуть достатніми для запобігання вказаних ризиків.

У поданих до суду письмових запереченнях захисник ОСОБА_5 просить відмовити у клопотанні прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на останнього обов`язків, наведених у ст. 194 КПК України. В обґрунтування заперечення зазначає, що правові підстави для чергового продовження строку найсуворішого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 відсутні, оскільки пред`явлене обвинувачення не є обґрунтованим, усі основні докази причетності ОСОБА_4 до розслідуваної події не є достовірними та допустимими, ризики, про існування яких стверджує сторона обвинувачення, відсутні та не підтверджені доказами, котрих суду взагалі не надано. Прокурором здійснено формальне посилання на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, без будь-якого вмотивування своїх переконань, що ОСОБА_4 якимось чином прагне уникнути своєї відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню чи переховуватись від органів досудового слідства, суду. Також, кожен конкретний ризик та продовження його існування після спливу такого значного проміжку часу мають бути доведені та підкріплені належними й допустимими доказами, з наданням копій відповідних матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи, наведені в клопотанні. Натомість прокурором не надно жодних доказів наявності та продовження існування в тому ж об`ємі, що і при обранні та продовженні судом найсуворішого запобіжного заходу, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, не названо жодного конкретного та достовірно існуючого факту, котрий міг би довести, що вказані у клопотанні обставини справді існували, існують чи взагалі можуть потенційно мати місце, не наведено та не долучено будь-якого доказу неправомірної поведінки обвинуваченого, не зазначено, які саме його дії свідчать про намір чи бажання уникнути своєї відповідальності, а всі перелічені доводи сторони обвинувачення ґрунтуються суто на припущеннях, а тому об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_4 намагався чи наразі прагне певним чином перешкоджати судовому розгляду, немає. При цьому сторона захисту вважає за необхідне навести свої заперечення стосовно кожного з вказаних у клопотанні прокурора ризиків. Ризик переховування оцінено стороною обвинувачення як реальний виключно виходячи із припущення, що обвинувачений може це зробити при тому, що з моменту затримання по сьогоднішній день ОСОБА_4 жодних дій, спрямованих на ухилення від слідства чи суду не вчиняв, будь-яких перепон при затриманні не здійснював, самостійно видав наявні при ньому речі, не ухилявся від проведення експертиз. Всі твердження прокурора про протилежне є голослівними та непідкріпленими жодним доказом. Ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні аналогічно попередньому є недоведеним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки будь-якого доказу на підтвердження існування обставин, на які покликається прокурор в цій частині, чи намірів вчинення відповідних дій обвинуваченим до клопотання не долучено. Більш того, як бачимо із наявних у справі документів, з жодним зі свідків у кримінальному провадженні з початку досудового розслідування обвинувачений не спілкувався, впливу на них не вчиняв, а головний свідок у провадженні є залегендованою особою, анкетні дані якого, на думку прокурора, приховані та до якого застосовано заходи безпеки. Щодо ризику вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому звинувачується ОСОБА_4 , то необхідно вказати на ту обставину, що обвинувачений є не судимою особою і у матеріалах кримінального провадження докази протилежного об`єктивно відсутні. Окрім того, прокурором навіть не розглядалась можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, а здійсненні у клопотанні покликання на недоцільність застосування, зокрема цілодобового домашнього арешту, в тому числі з застосуванням електронних засобів контролю, є суто формальними й такими, що не виправдовують подальше тримання особи під вартою виключно з посиланням на «високу ймовірність» скоєння обвинуваченим при умові його перебування під дією менш суворих запобіжних заходів нових кримінальних правопорушень, як на тому наполягає у клопотанні сторона обвинувачення. В свою чергу, ОСОБА_4 жодним чином досудовому розслідуванню перешкоджати намірів не має, впливу на свідків здійснювати не буде, переховуватись чи в будь-який інший спосіб ухилятись від виконання покладених на нього судом обов`язків не бажає. А тому у цьому конкретному випадку цілком достатнім є застосування саме цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого обов`язку носити електронний засіб контролю, за умов якого повністю будуть знівельовані будь-які сумніви прокурора в частині можливості вчинення обвинуваченим інших правопорушень, впливу на свідків та переховування від суду. Останній в такому випадку перебуватиме під постійним наглядом правоохоронних органів, які відслідковуватимуть його пересування. Також прокурором у поданому ним клопотанні не було враховано наявності у обвинуваченого ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, останній хоча і є неодруженим, однак проживає разом із матір`ю, здійснює за нею догляд в силу того, що мати є особою похилого віку та потребує постійної сторонньої допомоги, внаслідок чого обвинувачений до затримання і не мав постійного місця роботи, будучи змушеним доглядати за матір`ю. Відтак, продовження застосування до ОСОБА_4 найтяжчого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вкрай негативно впливає на його родину. Окрім того, прокурором не було враховано факту наявності у ОСОБА_4 місця постійного проживання та реєстрації, що підтверджується й матеріалами кримінального провадження та що дозволяє застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, про який просить захист, при тому, що власниця (мати обвинуваченого) проти цього не заперечує і це підтверджується поданою нею до суду відповідною заявою. Окремо акцентує увагу на наявність у обвинуваченого тяжкого хронічного захворювання - ПТФС лівої нижньої кінцівки, яке за період перебування ОСОБА_4 під вартою значно ускладняється: при огляді 21.08.2023 лікарем-терапевтом Луцької ММЧ було констатовано лише ХВН ІІ (хронічну венозну недостатність ІІ ступеня) лише у больовій формі, що підтверджується долученою копією листа від 21.08.2023 за № 1396/ВН-23-вих; при проведенні 08.09.2023 в умовах КП «Волинська обласна клінічна лікарня» сонографії вен лівої ноги та консультацій лікарем судинним хірургом діагноз змінено та констатовано погіршення наявного у обвинуваченого хронічного захворювання - варикозно-набрякова-виразково-больова форма, ХВН ІІІ, трофічні зміни лівої нижньої кінцівки, що підтверджується долученою копією листа від 18.09.2023 за № 1542/ВН-23-вих; при проведенні 14.09.2023 р. огляду лікарем-отоларингологом Луцької ММЧ встановлено наявність іще одного хронічного захворювання - хронічний правобічний мезотимпаніт в стадії ремісії, що також підтверджується долученою копією листа від 18.09.2023 за № 1542/ВН-23-вих. Перебування ОСОБА_4 під вартою вкрай негативно впливає на стан його здоров`я, внаслідок чого порушується його конституційне право на життя та здоров`я, а відтак шкода від застосування обраного запобіжного заходу задля убезпечення від настання ймовірних і недоведених, на думку захисту, негативних для справи наслідків не повинна превалювати над правами обвинуваченого, і в цій частині доцільним є досягнення відповідного балансу між метою кримінального провадження та охороною здоров`я ОСОБА_4 шляхом зміни застосованого до нього запобіжного заходу на більш м`який. Можливим та достатнім за наявних у цьому кримінальному провадженні обставин є застосування до ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, аніж той, про продовження строку дії якого просить прокурор, зокрема у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 8, 9 частини 5 статті 194 КПК України, на чому наполягатиме сторона захисту при вирішенні клопотань прокурора та захисника. Оскільки сторона обвинувачення жодним чином не довела недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, враховуючи тривалий проміжок часу, впродовж якого обвинувачений не вносить заставу, визначену навіть у мінімальному її розмірі, внаслідок непомірності цієї суми та відсутності у нього будь-яких доходів в силу значного періоду утримання під вартою, відносно ОСОБА_4 має бути обраний менш обтяжливий запобіжний захід.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів підтримала повністю та пояснила, що застосування щодо останнього менш суворого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту не гарантуватиме дотримання відповідних обов`язків і не убезпечуватиме від ризику впливу на свідків, адже обвинувачений матиме можливість запрошувати до себе додому різних осіб, і в такий спосіб здійснювати вплив на свідків, та окрім того, необхідно врахувати і те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів у період воєнного стану, що свідчить про відсутність моральних якостей та психологічних установок щодо дотримання законів.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та пояснив, що обвинувачення є необґрунтованим, жодних підстав для тримання його під вартою немає.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 та змінити щодо останнього запобіжний захід на менш суворий, яким є домашній арешт, з мотивів, наведених у письмових запереченнях. У клопотанні прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте суд під час вирішення попереднього клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу встанови лише ризики, передбачені частинами 1, 3, 5 КПК України, а ризику впливу на свідків судом встановлено не було. Стороною обвинувачення не надано доказів продовження ризиків, про які зазначається у клопотанні. Для запобігання встановленим судом ризикам, що передбачені частинами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Твердження прокурора про те, що будучи під домашнім арештом із застосуванням електронного засобу контролю обвинувачений зможе запрошувати додому іншим осіб, вчиняти інші кримінальні правопорушення є голослівними, жодними доказами не підтвердженні, всі переміщення ОСОБА_4 будуть фіксуватися, а тому останній не зможе ані не зустрічатися з іншими особами, ані впливати на свідків, телефон у ОСОБА_4 вилучено, інших засобів зв`язку немає, та, окрім того, за таких обставин належить зазначити і те, що в установі тримання під вартою в обвинуваченого теж є можливість скористатися засобами зв`язку.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та доводи захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Частиною 1 статті 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно із ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається з ухвали суду від 1 серпня 2023 року щодо ОСОБА_4 було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 вересня 2023 року включно з врахуванням, серед іншого, тих обставин, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до умисних тяжких злочинів і за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, що з урахуванням даних про його особу свідчить про наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, які не допитані, вчинення іншого кримінального правопорушення, та з врахування того, що в силу складності кримінального провадження та значного обсягу доказів закінчити розгляд кримінального провадження з об`єктивних причин до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою не можливо.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 листопада 2023 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 вдруге продовжено до 19 січня 2024 року включно, з тих підстав, що, з урахуванням у сукупності тяжкості злочинів, даних про особу обвинуваченого та стадії розгляду кримінального провадження продовжували існувати ризики переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності у разі доведення його вини у вчиненні злочинів, впливу на свідків, які судом ще не допитані, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, і закінчити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою у зв`язку з необхідностю дослідження значної кількості доказів не можливо.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу 13 березня 2023 року, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливого небезпечного наркотичного засобу, скоєні повторно, 14 березня 2023 року, 10 квітня 2023 року близько 10 год 45 хв, 10 квітня 2023 року близько 11 год, у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, що виявлений був у нього об 11 год 07 хв, о 12 год 02 хв 10 квітня 2023 року, за кваліфікуючого ознакою повторно, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, що виявлений був у нього о 12 год 02 хв 10 квітня 2023 року, у придбанні, носінні та зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Висунуте ОСОБА_4 обвинувачення ґрунтується на сукупності вагомих доказів, зокрема на матеріалах негласних слідчих розшукових дій, дозвіл на проведення яких був наданий апеляційним судом, протоколах огляду грошових коштів та покупця, протоколах вручення оперативно-технічних засобів, протоколах огляду товару, протоколах допиту свідків ОСОБА_7 (анкетні дані якого змінено), ОСОБА_8 , висновках судових експертиз наркотичних засобів, висновку судової вибухово-технічної експертизи, протоколах обшуку житла та іншого володіння особи, дозвіл на який надавався слідчим суддею, які у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри, тобто про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити зазначені кримінальні правопорушення.

Питання щодо допустимості доказів підлягає вирішенню судом, відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті кримінального провадження.

Під час вирішення клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, захисником не наведено таких передбачених ст. 87 КПК України діянь у кримінальному провадженні, в силу яких суд зобов`язаний визнати наявність істотних порушень прав обвинуваченого і основоположних свобод, та які б свідчили про очевидну недопустимість доказів сторони обвинувачення, та як наслідок неможливість дослідження таких доказів у судовому засіданні.

Доводи захисника про недопустимість та недостовірність доказів, що подані прокурором в обґрунтування обвинувачення, підлягають ретельній перевірці судом шляхом, зокрема, дослідження таких доказів у судовому засіданні та надання цим доказам оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відносяться до категорії тяжких злочинів і за їх вчинення встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років (ч. 1 ст. 307 КК України, від шести до десяти років з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 207 КК України), від трьох до семи років ( ч. 1 ст. 263 КК України).

Судом установлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживав до затримання з матір`ю.

Встановлено і те, обвинувачений протипоказань за станом здоров`я щодо утримання його під вартою немає.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується, серед іншого, у вчиненні умисних злочинів, що пов`язані із збутом особливо небезпечних наркотичних засобів та отриманням коштів від їх реалізації, він не працевлаштований, регулярного доходу немає. Такі обставини у своїй сукупності, з врахуванням тяжкості та характеру злочинів, зокрема того, що їх вчинення пов`язане з отриманням прибутку, і з врахуванням кількості вчинених злочинів, у скоєнні яких ОСОБА_4 обвинувачується, свідчать про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду та впливу на свідків, які судом ще не допитані, з метою уникнення кримінальної відповідальності у разі доведення його вини у вчиненні злочинів, скоєння яких ставиться йому у вину, а також продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення (продовження злочинної діяльності), зокрема, пов`язаного із збутом наркотичних засобів з метою отримання грошових коштів від їх реалізації і здобуття у такий спосіб матеріальних засобів для існування, і такі ризики не зменшилися.

З огляду на вищенаведене, з метою запобігання вищенаведеним ризикам, і беручи до уваги, що строк застосованого запобіжного заходу закінчується 19 січня 2024 року, і судове провадження не завершено, свідки ще не допитані, і закінчити його розгляд до цього часу є неможливим з об`єктивних причин, що зумовлені складністю кримінального провадження, та потрібен, з урахуванням наданого прокурором обсягу доказів, серед яких і звукозаписи, додатковий час для розгляду кримінального провадження, суд дійшов висновку, що строк застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить продовжити до 14 березня 2024 року включно.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 , у тому числі і домашнього арешту з електронним засобом контролю, за вищенаведених обставин та з урахуванням і того, що згідно з обвинуваченням злочини були скоєнні із застосуванням засобів зв`язку та шляхом телефонних домовленостей, не зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання захисника на наявність в обвинуваченого постійного місця проживання не виключає ризику, що останній, з огляду на відсутність постійного джерела доходу, може вчините інше кримінальне правопорушення, пов`язане з отриманням доходу.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що мати обвинуваченого потребує постійного стороннього догляду і інші особи, крім обвинуваченого, який має рідну сестру, не можуть такий догляд забезпечити, а тому посилання захисника на здійснення до затримання обвинувачем, якому у вину ставиться вчинення тяжких злочинів поза місцем житла, догляду матері похилого віку, не є достатньою підставою за вищенаведених обставин для зміни запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість та характер злочинів, що ставляться йому у вину, ступінь вищевказаних ризиків, а також і майновий стан обвинуваченого, який до затримання не був працевлаштований, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави у встановленому законом мінімальному розмірі, тобто 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, та в разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту м. Камінь-Каширський без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 199, 333, 369, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 березня 2024 року включно.

Визначити розмір застави 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, за умови внесення якої на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (рахунок №UA278201720355279002000002504, код ЄДРПОУ 26276277, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту м. Камінь-Каширський без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні.

У разі внесення застави з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання обов`язків, покладених на нього судом, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом, для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали буде проголошено о 12 год 40 хв 16 січня 2024 року

Слідчий суддя: ОСОБА_1