Постанова № 11636546, 27.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2010 року Справа № 2а-2291/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.

секретаря судового засідання: Шабаліної О.С.

за участю

представника позивача: Бєлікової О.М.( довіреність від 12.01.2010 №03-02/8)

представників відповідача: ОСОБА_2 (договір доручення від 15.04.2010 №12/25)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2008 році, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2008 році.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не працевлаштував необхідну кількість інвалідів і тому підлягає відповідальності. На підприємстві ФОП ОСОБА_3 у 2008 році замість 1 інваліда не працювало жодного. В порушення вимог ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач не інформував Рубіжанський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Рубіжанського міського центру зайнятості №11/2-561 від 16.03.2010. В порушення ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 2008 рік відповідачем не було перераховано 6484,21 грн. адміністративно-господарських санкцій. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 664,95 грн. У звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 6484,21 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 664,95 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та додатково суду пояснив наступне. Відділення Фонду є органом державної влади та господарською компетенцією не наділено. Тому правовідносини щодо контролю за виконанням 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (адміністративні відносини) не є предметом регулювання Господарського кодексу України. Відповідно роз'ясненням Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2009 №07.2-10/2 завданням Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до статей 19, 20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, розрахунок та сплата штрафних санкцій здійснюється наступного року за роком, в якому відбулося порушення нормативу. В зв'язку з цим зазначений розрахунок здійснюється на підставі законодавства, чинного протягом звітного періоду, а їх сплата та подання звітності - на підставі законодавства, чинного на момент вчинення відповідних дій. Представник позивача зазначив, що право звернення до суду у відділенні Фонду виникає після встановлення факту несплати адміністративно-господарських санкцій. У звязку з чим строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на таке. Розгляд позовної заяви до фізичної особи - підприємця про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не відноситься до компетенції адміністративних судів у зв'язку з тим, що названий спір не виникає суто із публічно-правових відносин. Вказана адміністративно-господарська санкція є господарським зобов'язанням, а саме зобов'язанням, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, і зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність. За таких умов стягнення адміністративно - господарських санкцій відноситься до категорії справ, які підвідомчі господарським судам. Також представник відповідача зазначає, що із змісту ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не вбачається, що фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів , як про це зазначено в позовній заяві. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 було затверджено порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів лише в 2010 році провело невиїзну документальну перевірку по ФОП ОСОБА_3, яка полягала лише у вивченні звіту за 2008 рік про зайнятість і працевлаштування інвалідів. При цьому посадові особи вказаного Фонду в порушення вимог п.п. 8,10,11,13 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 не витребували у підприємця всі необхідні документи, а також не склали акту за результатами вказаної перевірки, не надали його для ознайомлення відповідачу для підписання та підготовки письмових пояснень та незгоди з результатами перевірки; своєчасно не надали для ознайомлення та підписання акт звірення розрахунків від 22.03.2010, не вирішили питання про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. Також представник відповідача зазначає, що до позову не додано належних та допустимих доказів дій чи бездіяльності ФОП ОСОБА_3, котрі були б тісно пов'язані з ігноруванням вимог законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, зокрема ч.3 ст.18 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Рубіжанський міський центр зайнятості відповідно до чинного законодавства є належною та компетентною установою, яка самостійно та за власною ініціативою повинна вчиняти чітко визначені законом дії щодо дотримання прав інвалідів на працевлаштування та надавати суб'єктам господарювання м. Рубіжне конкретні пропозиції щодо необхідності працевлаштування того чи іншого інваліда. Саме необгрунтована відмова суб'єкта господарювання в прийнятті такої пропозиції центру зайнятості є тією дією чи бездіяльністю, яка повинна тягнути за собою покладення на вказаний суб'єкт відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити адміністративно-господарські санкції. В 2008 році з відповідачем згідно звіту перебувало в трудових відносинах 19 осіб. У звітному періоді відповідач уклав трудові договори з гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Одночасно відповідач зареєстрував вказані трудові договори в Рубіжанському міському центрі зайнятості. При цьому від посадових осіб вказаного центру не надійшло відмови щодо реєстрації вказаних договорів з посиланням на вимоги п. «е» ч.1 ст.5 та ч. 2 ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» про те що, центру зайнятості необхідно влаштувати на вказані місця осіб-інвалідів, які на той час можливо перебували на обліку в центрі зайнятості, мали відповідну кваліфікацію , знання та бажання виконувати саме таку роботу. В 2008 році до відповідача не надійшло жодного запиту Рубіжанського міського центру зайнятості про надання даних щодо наявності вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Відповідач на протязі 2008 року на виконання вимог чинного законодавства самостійно приймав необхідні та належні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме: звертався до КП «Рубіжанська телерадіокоманія», яка давала оголошення про наявність у відповідача вакантних посад , у тому числі і для працевлаштування інвалідів. Тому представник відповідача вважає, що у позивача відсутні достатні правові підстави для накладення на ФОП ОСОБА_3 та стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій і пені. Також представник відповідача послався на підписання позову особою, повноваження якої на підпис даного позову відсутні, позивачем пропущений строк звернення до суду. У звязку з чим наполягав на застосування вимог ст.ст.99, 100 КАС України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів як територіальний органом Фонду соціального захисту інвалідів, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, є публічно правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню “адміністративної справи”.

За таких підстав, доводи представника відповідача щодо непідсудності даної справи суду адміністративної юрисдикції на увагу не заслуговують.

Відповідач є субєктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем, яка використовує найману працю, та має зобовязання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі Закон №875 ХІІ) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Судом встановлено, що позивачем 24.02.2010 отриманий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.8), складений відповідачем.

Згідно із даними звіту, відповідач зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу у кількості 19 працівників, відповідачем не зазначена кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (рядок 3), так само відповідач не зазначив кількість інвалідів, які фактично протягом року працювали на підприємстві (рядок 2). Також, у вказаному звіті відповідачем самостійно не визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (рядок 6). Звіт містить виправлення у даних, зазначених у рядках 04- «фонд оплати праці штатних працівників» та 05-«середньорічна заробітна плата штатного працівника».

На підтвердження даних, зазначених у звіті, представником відповідача надана копія звіту, тим самим дані зазначені у звіті відповідач підтвердив (а.с. 62).

Як встановлено у судовому засіданні, сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була.

Слід зазначити, що не зазначення відповідачем у звіті форми №10-ПІ обовязкових даних, а також не направлення такого звіту у встановлений законом строк, не звільняє відповідача від встановленого законом обовязку щодо виконання 4% нормативу робочих місць, та нарахування адміністративно-господарської санкції у разі його невиконання.

Суд не приймає доводи представника відповідача щодо неправомірності дій позивача щодо прийняття звіту за 2008 рік у 2010 році, оскільки зазначене посвідчує неналежне виконання саме субєктом підприємницької діяльності обовязку, встановленого ст.20 Закону № 875-ХІІ.

Згідно із розрахунком, проведеним позивачем на підставі звіту форми 10-ПІ за 2008 рік фізичної особи підприємця ОСОБА_3 чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4-х відсотковому нормативу становить 1 особу, сума штрафних санкцій, за нестворені робочі місця становить 6484,21 грн. (а.с.6, уточнений розрахунок, а.с.72).

Позивачем нарахувано пені в сумі 664,95 грн.(а.с.7) відповідно до ст. 20 Закону №875 і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Роботодавці про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Як було зазначено, звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік Форми № 10-ПІ наданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості.

Відповідно до п.4 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814, затверджена та погодженна з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (місячна). Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Судом встановлено, що протягом 2008 року відповідач не надавав до Рубіжанського міського центру зайнятості інформацію про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН, про що свідчать листи Рубіжанського міського центру зайнятості від 16.03.2010 та від 19.05.2010 (а.с.18, 79).

Посилання відповідача на оголошення про пошук інвалідів на місцевому радіо (а.с.57) не є достатнім для встановлення факту виконання підприємством обовязку по працевлаштуванню інвалідів.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів .

Тобто, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних державних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Суд критично оцінює доводи позивача в частині обовязкового проведення перевірки, якою повинно бути виявлене порушення сплати адміністративно-господарської санкції з таких підстав. Статтею 19 Закону № 875-ХІІ визначено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Тобто, законом визначено, що проведення перевірки у встановлених законом випадках є правом позивача, а не обовязком.

Щодо строку звернення позивача з зазначеним позовом до адміністративного суду слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.

Як було зазначено, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. У відділень Фонду виникає право на звернення до суду з позовом після 15 квітня року, що настає за звітним, при цьому слід керуватися законодавством, чинним на зазначену вище дату. Тобто, за правопорушення, що виникли у 2008 році штрафні санкції розраховуються і сплачуються у 2009 році.

З матеріалів справи вбачається, що обов'язок зі сплати штрафних санкцій у відповідача виник з 15.04.2009, а право на стягнення цих санкцій у позивача, з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, існувало протягом року до 16.04.2010. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення таких штрафних санкцій 29.03.2010, тобто в межах строку, встановленого ст.99 КАС України.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 664, 95 грн. суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.20 Закону України №875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність обєкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її предявлення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав щодо застосування відносно відповідача відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 6484, 21 грн.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права які діяли на момент винекнення правовідносин, та розгляду справи по суті.

Сторонам розяснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_11 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2008 році, задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_11 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: ВДК м. Рубіжне, р/р 31210230700071 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046780, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2008 році в сумі 6484,21 (шість тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні двадцять одна копійка).

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 02 серпня 2010 року.

Суддя

О.В. Захарова