Ухвала суду № 116360284, 15.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 січня 2024 рокуСправа № 160/30724/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали заяви про забезпечення доказів ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 року (до відділення поштового зв`язку таку подано 19.11.2023 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказної частини наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року № 149 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачу стало відомо з наказу, що оскаржується, що службовим розслідуванням встановлено те, що командир військової частини НОМЕР_1 не організував бойові завдання підрозділам, не поставив завдання підлеглим, не організував взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, не керував підлеглими наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, не керував підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, не володів станом справ, в результаті чого були втрачені позиції - взводного опорного пункту, були загибелі, поранення та зниклі безвісти. Далі вказано, що така ситуація склалась внаслідок недостатнього контролю з боку ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. В оскаржуваному наказі зазначено, що позивач порушив статті 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби, пункту 1 Додатку 5 Бойового статут механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗС України. Дані статті Статутів встановлюють диспозитивні норми бланкетного характеру, тобто в них закріплюються лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акту або іншої галузі права. Така конкретизація, як видно з наказу, міститься у пункті 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗС України. Але даний додаток має назву: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПІЗНАВАЛЬНІ ЗНАКИ И УМОВНІ НОМЕРИ (що наносяться на бойові машини). А пункт 1 додатку містить вимоги: Для пізнавання своїх бойових машин і визначення їхньої належності до Збройних Сил України та відповідної частини і підрозділу на них наносяться державні символи, умовні номери й пізнавальні знаки. Що свідчить про формальний підхід до видання наказу та оголошення дисциплінарного стягнення відносно позивача. Аналізуючи текст даного оскаржуваного наказу, слід дійти до висновку, що командир батальйону можливо дійсно порушив вимоги військових нормативно-правових актів, так як керував бойовими діями, в той час як командир бригади лише здійснював контроль. За недоліки по втраті позицій та особового складу в окремій військовій частині притягнуто посадову особу вищестоящої військової частини, залишивши поза увагою відповідальність посадових осіб військової частини НОМЕР_2 (крім командира даної частини), в якій і було виявлено недоліки. Даний факт свідчить про безумовне упереджене ставлення керівництва ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 " до командира бригади ОСОБА_1 . З аналізу наказу можна прийти до висновку, що посадовими особами не встановлювались обставини виникнення порушень, а саме текст наказу про результати проведення службового розслідування містить досить абстрактні поняття, що не підкріплені відповідними аргументами та документами. Тобто, проігноровано правові підстави для прийняття законного рішення. Також, у наказі не визначено ступінь вини та як наслідок не аргументовано застосування саме стягнення «догана». Крім того, в процесі службового розслідування керівником розслідування не було відібрано у позивача пояснення щодо даного порушення, не надано останньому можливість дізнатися про суть призначеного розслідування, пояснити свою позицію, заперечити провину. Натомість військова служба правопорядку, що проводила службове розслідування, встановила мою провину без участі позивача, що суперечить Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою позивачем до суду було подано заяву про забезпечення доказів, в якій заявник просив суд забезпечити докази шляхом зобов`язання відповідача - командувача ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надати до суду та позивачу витяг з акту службового розслідування у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року означену заяву про забезпечення доказів ОСОБА_1 було залишено без руху та надано було заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 805,30 грн.; або документів (посвідчення або іншого документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; заяви про забезпечення доказів, в якій слід навести обставини та факти, підтверджені належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому; із зазначенням номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності було залишено без руху. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн.; або документів (посвідчення або іншого документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; позовної заяви та її копії відповідно до кількості учасників справи із зазначенням номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти Командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Копії ухвал суду від 27.11.2023 року направлялася позивачу за адресою вказаною у позовній заяві поштовим відправленням. Однак, на адресу суду повернулося поштове відправлення з відміткою на конверті від 08.01.2024 року "за закінченням терміну зберігання".

04.01.2024 року від ОСОБА_1 до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем було долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та позовна заява з її копією відповідно до кількості учасників справи.

В період з 25.12.2023 року по 12.01.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Суд зазначає, що згідно з пунктами 99, 110, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Відповідно до пункту 117 Правил надання послуг поштового зв`язку після закінчення, встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Таким чином у разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї і неможливістю вручити ним поштове відправлення протягом встановленого строку зберігання, воно повертається з відміткою - "за закінченням терміну зберігання" (крім виключень, визначених Правилами).

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Така позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/3699/17, від 14.03.2019 у справі №0940/1233/18, від 28.05.2020 у справі №215/3308/18 від 10.11.2022 у справі №215/1829/21 та від 28.03.2023 року у справі №215/3604/20.

Суд зазначає, що позивач, направивши позов до суду, не звернувся у будь-який спосіб до суду, щоб дізнатись про стан розгляду позовної заяви.

Відтак, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що позивач став ініціатором судового процесу, вважаючи, що його права були порушені, у подальшому свідомо нехтував своїми процесуальними правами та обов`язками, не цікавившись станом розгляду його позовної заяви. Відтак, процесуальна бездіяльність позивача не можете ставити під сумнів здійснення судочинства судом.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що станом на 15.01.2024 року ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду про залишення заяви про забезпечення доказів без руху від 27.11.2023 року не виконана, недоліки заяви позивачем не усунуті, жодних клопотань та/або заяв на адресу суду від позивача з приводу заяви про забезпечення доказів не надходило.

Слід зазначити, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу (ч. 3 ст. 116 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною п`ятою статті 169 КАС України, встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 116, 69, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення доказів ОСОБА_1 - повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву про забезпечення доказів.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник