Рішення № 116356585, 12.01.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року Справа № 915/1685/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу

за позовом: Вознесенської окружної прокуратури (пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська обл.,56501, електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул. Антоновича, буд. 51, м.Київ, 03150, електронна пошта: contact@dsbt.gov.ua),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лило Сергія Михайловича, АДРЕСА_1

про: стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 22 882,45 грн.

Вознесенська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 31.10.2023 (вх.№14425/23), в якій просить стягнути з Фізичної особи підприємця Лило Сергія Михайловича на користь державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, в сумі 22 882,45 грн.

Ухвалою суду 06.11.2023 позовну заяву №б/н від 31.10.2023 (вх.№14425/23) Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишено без руху. Вказаною ухвалою Вознесенській окружній прокуратурі надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.11.2023 Вознесенська окружна прокуратура надала до суду клопотання/заяву з доказами направлення на адресу відповідача позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч. 4 ст. 176 ГПК України. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Вказана ухвала була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 18.11.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600232998056, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не скористався та відзиву на позов оформленого згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 25.12.2023 по 08.01.2024 перебувала у відпустці.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до графіку рейдових перевірок Центрального міжрегіонального управління

Укртрансбезпеки від 02.12.2020 та направлення на рейдову перевірку №012304 від 02.12.2020 у період з 07.12.2020 по 13.12.2020 головним спеціалістом ВДК та старшим державним інспектором ВДК Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 12.12.2020 на пункті габаритно-вагового контролю Черкаська область, Уманський район, а/д Київ-Одеса 210 км.+ 450 км. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN 26.314, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки KRONE ADP 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно товарно-транспортної накладної №729121 від 11.12.2020 вказаний транспортний засіб виконував перевезення вантажу (кукурудза 2020 насипом) на замовлення ТОВ «РесурсМетал» з м.Умань, Черкаської області до Ульяновки Кіровоградської області, автомобільний перевізник ФОП Лило С.М., водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_3 ).

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 автомобіль (спеціалізований вантажний спеціалізований контейнеровоз-С) MAN 26.314, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .

Згiдно свiдоцтва про реєстрацiю транспортного засобу серія НОМЕР_5 причеп бортовий-Е марки KRONE ADP 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 .

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження транспортного засобу, фактична маса становить 67,51 т., при нормі 44 т., осьові навантаження 7,57/24,05/12,93/22,96 при нормативно допустимих 11т/18т/4т/18т., що підтверджується складеним 12.12.2020 Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №255595, Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №044852 та Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №044970.

Вказані документи були отримані водієм ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом на зазначених документах.

До акту від 12.12.2020 №044852 складено розрахунок №1678 від 12.12.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на підставі п.31-1 постанови КМУ №879 від 27.06.2007 згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано плату в розмірі 708,44 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки направило на адресу ОСОБА_2 лист №98187/39/24-20 від 15.12.2020 з копією акта від 12.12.2020 №044852 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, копією розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1678 від 12.12.2020 та з вимогою про необхідність сплатити нараховану плату за проїзд протягом 30 календарних днів з моменту її визначення.

У подальшому, Державною службою України з безпеки на транспорті складено розрахунок №1678 від 12.12.2020 (уточнений) плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №044852 від 12.12.2020 на підставі п.31-1 постанови КМУ №879 від 27.06.2007, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано плату в розмірі 673,12 євро, що за курсом НБУ станом на 12.12.2020 становила 22 882,45 грн.

Уточнений розрахунок разом з копією акта №044852 від 12.12.2020, довідкою №044970 від 12.12.2020 та чеком зважування були направлені на адресу ОСОБА_2 , що підтверджується листом №44585/41/24-23 від 16.06.2023.

Постановою від 06.01.2021 №232251 Південного міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки в Миколаївській області до ФОП Лило С.М. за порушення законодавства України про автомобільний транспорт, застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,0 грн.

Зазначені постанови скеровано на адресу ФОП Лило С.М. листом №1143/20.3/24-21 від 06.01.2021.

Сума вказаного адміністративно-господарського штрафу сплачено Лило С.М., про що зазначено у листі №3521/5.4.1/23-23 від 22.08.2023 Відділу Державного нагляду (контролю) у Миколаївській області.

За інформацією Центрального міжрайонного управління Укртрансбезпеки викладеною у листі за вих.№4124/26/23-21 від 04.08.2021 ФОП Лило С.М. у судовому порядку дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо проведення габаритно-вагового контролю та його результатів, нарахування плати чи накладення адміністративно-господарського штрафу не оскаржувались.

Прокурор зазначає, що за даними Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідачем кошти в сумі 673,12 євро добровільно не сплачені, та Укртрансбезпекою, незважаючи на очевидність порушення та усвідомлення свого обов`язку щодо вжиття заходів до стягнення нарахованої плати, упродовж тривалого часу не вжито дієвих заходів до стягнення з ФОП Лило С.М. у судовому порядку плати за проїзд в сумі 673,12 Євро, що є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами статті 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно до 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог мас наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку. передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №З-рн/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності. державного кордону України, гарантування її державної, економічної. інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. з мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з Інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

"Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави. обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган. уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки сулу у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Відповідно до ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загальної користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

У відповідності до п.1 даного Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пп. 1 п.4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Підпунктами 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно 3 постанови Кабінету Міністрів України №502 від 26.06.2015 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки па транспорті, утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Враховуючи вищевикладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Враховуючи норми Закону України Про автомобільний транспорт та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають застосовувати правові підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, заходи щодо звернення з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача коштів у примусовому порядку для захисту інтересів держави з метою їх надходження до Державного бюджету України не вжито.

Згідно матеріалів справи, Вознесенська окружна прокуратура звернулась до Державної служби України з безпеки на транспорті із запитом про надання інформації чи сплачено ФОП Лило С.М. плату за проїзд в розмірі 673,12 євро.

Укртрансбезпека у наданій прокуратурі відповіді №9426/5.4.2/15-23 від 25.09.2023 повідомила, що ФОП Лило С.М. не сплатив у добровільному порядку кошти в сумі 673,12 євро. Зазначила, що служба не зверталась до суду з позовом про стягнення з ФОП Лило С.М. вказаної плати за проїзд та просило звернутись до суду для представництва прокурором інтересів держави.

Також, Вознесенська окружна прокуратура звернулась до Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті із запитом про надання інформації чи сплачено ФОП Лило С.М. плату за проїзд в розмірі 673,12 євро.

Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті у наданій відповіді №2831/41/23-23 від 05.07.2023 просив розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в судовому порядку, стосовно стягнення з ФОП Лило С.М. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в сумі 673,12 євро.

02 жовтня 2023 року прокурором повідомлено Державну службу України з безпеки на транспорті про підготовку позову до суду в її інтересах про стягнення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 22 882,45 грн.

Отже, прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявність порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Таким чином, вказані обставини свідчать про не здійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, підставою для звернення з позовом Вознесенської окружної прокуратури є не здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету та не сплата відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 22 882,45 грн.

Таким чином, даний випадок з урахуванням вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру є виключним, а тому у прокурора є обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

У відповідності до ч.2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом абз. 1-2, 12-13 ч. 7 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

У відповідності до п.п. 4 п.2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Положенням п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

За приписами ч.4 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У відповідності до ст.33 Закону України Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Зі змісту абз.1 п.4 Правил № 30 вбачається, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до абз.1 п.28 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Таким чином, саме ФОП Лило С.М. як власник великогабаритних транспортних засобів має сплатити визначену суму плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри, яких перевищують нормативні, оскільки саме його транспортні засоби завдали шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.

Згідно змісту ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У відповідності до ч.2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з огляду на наведені норми та приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у даній справі були порушені вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №044852 від 12.12.2020 та Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №044970 від 12.12.2020.

Доказів отримання у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищували нормативні параметри фізичною особою-підприємцем не подано.

Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879) та згідно розрахунку №1678 від 12.12.2020 (уточнений) становить 673,12 євро.

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Станом на 12.12.2020, за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, сума 673,12 Євро складає 22 882,45 грн.

Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1, ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

Дії відповідача щодо перевезення вантажів з порушенням допустимих вагових параметрів мають всі складові цивільного правопорушення, оскільки в порушення вище наведених вимог Закону таке перевезення здійснювалося без отримання відповідного дозволу, не дотримання вагових параметрів транспортного засобу призводить до руйнування доріг, а розмір збитків визначається відповідно до затверджених в установленому порядку Методик.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №926/16/19, визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству. Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у розмірі 22 882,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів в підтвердження сплати коштів відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лило Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави на р/р UA 368999980313121216000023759), отримувач ГУК Черк.обл./тг м.Черкаси/22160100, код ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача: Казначейство України, призначення платежу: 22160100 плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 22 882,45 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лило Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук