Рішення № 116356543, 09.01.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2024 Справа № 914/3184/23

За позовом: Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «ЮР-ГРУП», м.Львів,

про: усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою.

Суддя І. Б. Козак

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: О.Наконечна - представник,

Від відповідача: С.Цукорник представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Львівської міської ради до Приватного підприємства «ЮР-ГРУП» про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 26.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.11.2023. Ухвалою суду від 12.12.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.01.2024.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 09.01.2024 представник міської ради з`явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. На підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» продало нежитлові приміщення, пл. 47,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 305834746101) відповідачу ПП «ЮР-ГРУП».

Позивач зазначає, що в результаті реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення порушуються права Львівської міської ради як власника земельної ділянки. ТОВ «Захід Авто Центр» незаконно набуло право власності на нежитлові приміщення, придбавши їх у ПП АТ-Інвест за договором купівлі-продажу від 17.12.2008. До цього продажу 10.09.2008 право власності на спірне приміщення було зареєстровано за ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер 24660311).

Підсумовуючи позовні вимоги, міська рада просить усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення, літ. Б, пл. 70,2кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101) з припиненням права власності Приватного Підприємства «ЮР-ГРУП» на нежитлові приміщення, літ. Б, пл. 70,2кв.м за адресою АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101).

Попередній розрахунок судових витрат:

-5368,00 грн сума сплаченого судового збору.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 09.01.2024 з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (№29985/23 від 07.12.2023), зазначивши такі аргументи:

·Позивач, набуваючи у власність нежитлові приміщення літ. «Б-1» загальною площею 47,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про які були зареєстровані в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, не знав та не міг знати про скасування рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі 19/163.

·Правова підстава права власності - Договір купівлі-продажу від 04.03.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. та зараєстровано в реєстрі за №619 є дійсним, а набувач - ПП «ЮР-ГРУП» -добросовісним.

· На думку відповідача, саме внаслідок власного недбальства міська рада не вчинила жодних дій щодо зміни/скасування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до прийнятого рішення у справі №19/163 від 04.08.2009, чим пропустила строк на звернення до суду у вказаній частині. Йдеться про записи про право власності ФОП ОСОБА_1 , ПП «АТ-Інвест» та ТОВ «Захід Авто Центр»;

·ПП «ЮР-ГРУП» є платником податку 3 спрощеної групи, а тому не платить земельний податок;

·Відповідач звертався до міської ради зі заявою 08.04.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі. Станом на дату подання відзиву результатів розгляду заяви міською радою відсутні;

·Відсутність з боку ПП «ЮР-ГРУП» протиправних дій для заволодіння земельною ділянкою, добросовісність набуття права власності, чинність правової підстави набуття права власності на майно та його реєстрації, свідчать про відсутність підстав для втручання органу місцевого самоврядування у мирне володіння майном та непропорційність такого втручання. Позивач не довів, в чому полягає суспільний інтерес та легітимна мета, подаючи цей позов.

·усунення перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , фактично означає знесення належного відповідачеві на праві власності нерухомого майна, що є порушенням його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а обраний спосіб захисту є неефективним в розумінні Конвенції та призведе до недотримання справедливої рівноваги інтересів сторін.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі № (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позовні вимоги, визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 47,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" здійснити державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 47,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Право власності на об`єкт по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 24660311) було зареєстровано 10.09.2008 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2008 року у справі № 19/163.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 по справі №19/163 касаційне подання заступника прокурора Львівської області задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2008р. у справі №19/163 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

На стадії нового розгляду ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2009 по справі №19/163 позовну заяву СПД-ФО ОСОБА_1 залишено без розгляду.

На підставі договору купівлі-продажу між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Ат-Інвест», реєстраційний № 11685 від 24.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною, 22.12.2008 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення за ПП «АТ-Інвест».

Відповідно до договору купівлі-продажу № 13541 від 17.12.2008 Приватне підприємство «АТ-Інвест» продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр придбало нежитлові приміщення під літ. «Б-1» що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 47,2 кв.м.

Право власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» унаслідок укладення договору купівлі-продажу між Приватним підприємством «Ат-Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр», реєстраційний № 13541 від 17.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною.

04.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр продало нежитлове приміщення на вул. Остроградських, 1а ПП «Юр-Груп» на підставі договору купівлі-продажу № 619 від 04.03.2014, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксаною Ігорівною.

16.09.2019 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х.В. зареєструвала зміни щодо загальної площі з 47,2 кв.м на 70,2 кв.м за Приватним підприємством «Юр-Груп» на нежитлове приміщення під літ. «Б-1» за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101). Підстава для здійснення реєстрації: статут, серія та номер: б/н, виданий 17.12.2016, видавник: ПП «Юр-Груп»; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серія та номер: АГ№914449, виданий 19.03.2014, видавник: ОСОБА_2 , державний реєстратор юридичних та фізичних осіб-підприємців; наказ, серія та номер:3-К, виданий 12.03.2014, видавник: ОСОБА_3 ; довідка, серія та номер: 1-183/2709-19, виданий 07.10.2019, видавник: ФОП ОСОБА_4 ; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 07.10.2019, видавник:ФОП ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки №1-183/2709-19 від 07.10.2019, ФОП ОСОБА_5 надає відомості про актуальний стан нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, А-1-нежитлова будівля, стіни з сендвіч-панелей, загальна площа 70,2 кв.м. Загальна площа нежитлової будівлі змінилась (збільшилась) з 47,2 кв.м. на 70,2 кв.м. внаслідок проведення поточної інвентаризації, зняття натуральних обмірів, та перерахунку площ приміщень.

Станом на дату винесення рішення право власності на нежитлові приміщення під літ. «Б-1» загальною площею 70,2 кв.м. зареєстровано за Приватним підприємством «Юр-Груп» на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 305834746101).

08.04.2016 відповідач звертався до ЛМР зі заявою про погодження вибору місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлових приміщень. Доказів розгляду заяви міською радою не подано.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 справа № 487/10128/14 наводить правові висновки про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, первинно, для правильного вирішення даного спору, необхідно встановити, чи заявлені позовні вимоги дійсно спрямовані на захист прав чи законних інтересів позивача.

У разі порушення права власності й необхідності звернення до суду за захистом порушеного права передусім потрібно встановити, яких з вказаних правомочностей власник позбавлений, задля вибору належного й ефективного способу захисту права.

Звертаючись з цим позовом, міська рада стверджує, що відповідач, маючи зареєстроване право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, не зареєстрував/не оформив право користування чи оренди на земельну ділянку. Для усунення порушень прав власника земельної ділянки на розпорядження нею ЛМР звернулася з цим позовом та просила усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення, літ. Б, пл. 70,2кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101) з припиненням права власності Приватного Підприємства «ЮР-ГРУП» на приміщення, літ. Б, пл. 70,2кв.м за адресою АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ПП «Юр-Груп» є четвертим володільцем спірних нежитлових приміщень, придбавши їх на підставі укладеного договору купівлі-продажу у попередніх власників.

Відповідач спростовує позовні вимоги та визначає себе добросовісним власником нежитлового приміщення та звертає увагу суду на те, що реєстраційний запис про право власності попередніх власників є чинним.

Матеріалами справи підтверджується та визнається позивачем, що станом на дату винесення рішення право власності на нежитлові приміщення під літ. «Б-1» загальною площею 70,2 кв.м. зареєстровано за Приватним підприємством «Юр-Груп» на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 305834746101). Реєстраційний запис у Реєстрі є чинним. Попередні реєстраційні записи права власності попередніх власників нежитлового приміщення теж не скасовувалися.

Щодо добросовісності/недобросовісності відповідача, варто зазначити таке.

Статтею 328 ЦК України встановлено, зокрема, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння (стаття 388 ЦК України).

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства. Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як роз`яснено у пункті 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця). Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Суд констатує, що ПП «ЮР-ГРУП» є добросовісним набувачем нерухомого майна, придбаного на підставі договору купівлі-продажу № 619 від 04.03.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр та ПП «ЮР-ГРУП» що знаходиться на вул. Остроградських, 1а, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксаною Ігорівною, оскільки він не знав, і виходячи з обставин, які існували на момент укладення договору купівлі-продажу, не міг знати про скасування рішення Господарського суду Львівської області у справі №19/163 від 04.08.2009 постановою ВГСУ від 04.08.2009 у справі №19/163, існування ухвали ГСЛО від 10.12.2009 у справі №17/207 (19/163) про залишення позову ФОП ОСОБА_1 без розгляду щодо визнання права власності ФОП ОСОБА_1 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 24660311), що було зареєстровано 10.09.2008.

Щодо втручання у право власності відповідача.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, регламентує, що таке втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Тобто втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно з законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Для того, щоб зазначати про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно встановити три критерії, які слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно), оскільки таке втручання має наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна.

Щодо підстав користування відповідачем земельною ділянкою під нерухомим майном, то 08.04.2016 відповідач звертався до ЛМР зі заявою про погодження вибору місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлових приміщень. Листом Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради №4-2403-688 від 18.05.2016, адресованим начальнику управління архітектури ЛМР, зверталося з проханням визначити відповідність місця розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 , генеральному плану міста Львова. Доказів розгляду заяви міською радою не подано.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц зазначив, що добросовісність (пункт б статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Підсумовуючи все викладене, суд зазначає, що заявлена міською радою позовна вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованих нежитлових приміщень означає знесення належного ПП «ЮР-ГРУП» на праві приватної власності нерухомого майна, що є порушенням його права власності, гарантованого ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції, а обраний спосіб захисту є неефективним та призведе до недотримання справедливої рівноваги інтересів сторін цього спору.

Позовна вимога про припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно є похідною від первинної позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і, оскільки у задоволенні позову про знесення самовільно встановленого приміщення суд відмовляє, то і у задоволенні позову в частині припинення права власності ПП «ЮР-ГРУП» на нежитлові приміщення, літ. Б, пл. 70,2кв.м за адресою АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 305834746101) суд відмовляє.

Підсумовуючи, суд відмовляє міській раді у задоволенні цього позову повністю.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір залишається за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.Судові витрати залишити за позивачем.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2024.

Суддя Козак І.Б.