Вирок № 116353907, 17.01.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3429/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, в режимі відеоконференції матеріали об?єднаних кримінальних проваджень № 12023162160000287 від 10.05.2023 р. та № 12023162160000185 від 29.03.2023 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гаврилівка, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не працюючого, холостого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого : вироком Київського райсуду м. Одеси від 21.09.2022 р. за ст. 190 ч. 1 КК України до 1 р. о/в із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 р., 14.12.2022 р. знятий з обліку Київської РВ ФДУ «Центр пробації» в Одеській області на підставі вироку Київського райсуду м. Одеси від 10.10.2022 р. із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України ; вироком Київського райсуду м. Одеси від 10.10.2022 р. за ст. 309 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 1 р. 6 м. о/в із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 р. 6 м. ; вироком Київського райсуду м. Одеси від 14.02.2023 р. за ст. 309 ч. 1 КК України до 3 м. арешту ; вироком Старокостянтинівського райсуду Хмельницької області від 26.09.2023 р. за ст. 408 ч. 3 КК України до 5 р. п/в -

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України з цивільним позовом потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином у сумі 6500 грн.,

ВСТАНОВИВ :

28 березня 2023 року, у денний час доби, ОСОБА_8 , будучи протягом року засудженим вироком Київського райсуду м. Одеси від 14.02.2023 р. за ст. 309 ч. 1 КК України до 3 м. арешту, перебуваючи в районі парку «411 батарея», що знаходиться у м. Одесі, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Постанови КМУ від 06.05.2000 р. № 770 зі змінами «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Наказу Міністерства охорони здоров?я України від 01.08.2000 р. № 188 зі змінами «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» - шляхом привласнення знайденого, незаконно, з метою власного вживання без мети збуту, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений PVP (1-феніл 2-піролідін, 1-ілпентан, 1-он), яка знаходилась в полімерному zip-пакеті, яку помістив у кишені своєї куртки, де зберігав до 18:15 год. цього ж дня, коли знаходячись на території сміттєвого звалища у с. Лиманка Одеського району Одеської області був зупинений працівниками поліції ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, на запитання яких, повідомив, що має при собі наркотичну речовину «соль», та якими в період часу з 20:03 год до 20:12 год. 28.03.2023 р., було проведено огляд місця події, під час якого, обвинуваченим Ягнюком робітниками поліції був добровільно виданий полімерний zip-пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонений PVP (1-феніл 2-піролідін, 1-ілпентан, 1-он), масою 0,139 гр., пластикову трубку червоного кольору з лампочкою та нашаруванням вищевказаної психотропної речовини коричневого кольору, масою по сухому залишку 0,013 гр.

Таким чином, загальна маса вилученого у ОСОБА_8 в ході проведення слідчої дії психотропної речовини становить 0,152 гр. та згідно Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров?я України від 01.08.2000 р. № 188 зі змінами «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» та зареєстровані в Мінюсті України 16.08.2000 р. за № 513/4734 перевищують невеликі розміри (до 0,15 гр.), які останній незаконно придбав, зберігав з метою особистого вживання без мети збуту.

Крім цього, 30 квітня 2023 року, приблизно о 13:47 год., ОСОБА_8 , умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 в період дії правового режиму воєнного стану, введеного в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указу Президента України №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500 ІХ, Указу Президента України № 757/2022 р. від 07.11.2022 р., затвердженого Законом України від 16.11.2022 р. № 2738-ІХ, Указу Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 р., затвердженого Законом України від 19.02.2023 р. № 8419, перебуваючи за адресою : АДРЕСА_3 , переліз через перила, потрапивши на балкон кв. АДРЕСА_4 першого поверху вказаного будинку, звідки таємно, повторно викрав належний потерпілій ОСОБА_7 зовнішній блок кондиціонеру марки «Samsung», вартістю 2786,85 грн., знявши його зі спеціально відведеного під кондиціонерний блок місця, шляхом демонтажу, після чого, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерплій матеріальну шкоду на суму 2786,85 грн.

Вину свою ОСОБА_8 визнав повністю, показав суду, що скоїв злочини при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорює, як і не оспорює фактичні обставини скоєних ним кримінальних правопорушень.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно і вірно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, надіславши до суду письмове клопотання, в якому, просила суд проводити всі судові засідання та судові дебати без її участі, одночасно підтримавши свій цивільний позов до ОСОБА_8 на суму матеріальної шкоди 6500 грн., який обвинувачений ОСОБА_8 визнав частково, на суму матеріальної шкоди, вказаної в обвинувальному і встановленому органом досудового розслідування в сумі 2786,85 грн.

На думку суду, вказаний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 128,129 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Ухвалюючи обвинувальнийвирок,постановляючи ухвалупро застосуванняпримусових заходівмедичного абовиховного характеру,суд залежновід доведеностіпідстав ірозміру позовузадовольняє цивільнийпозов повністюабо частковочи відмовляєв ньому.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованимє рішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) : втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд встановив, що сума матеріальної шкоди, спричиненої потерплій ОСОБА_7 у розмірі 2786,85 грн. була встановлена органом досудового розслідування на підставі висновку судової товарознавчої експертизи № 2419 від 24.05.2023 р. та відповідно є документально встановленою сумою реальних збитків в розумінні приписів ст. 22 ЦК України.

Також, суд звертає увагу, що в порушення вимог ст.ст. 76-83 ЦПК України, до свого цивільного позову, поданого разом з обвинувальним актом № 12023162160000287 від 10.05.2023 р., потерпілою ОСОБА_7 , яка у своїй письмовій заяві на адресу суду просила розглянути кримінальне провадження та її цивільний позов без її участі - не було надано суду будь-яких належних та допустимих документальних доказів вартості викраденого у неї обвинуваченим ОСОБА_8 зовнішнього блоку кондиціонеру марки «Samsung» на суму позову 6500 грн., у зв?язку з чим, суд виходить із реальної суми (реального збитку) матеріальної шкоди (вартості викраденого майна) у розмірі, встановленого органом досудового розслідування згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 2419 від 24.05.2023 р. у розмірі 2786,85 грн., яку визнав обвинувачений і яка на підставі ст.ст. 22,1166 ЦК України належить стягненню з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_7 .

Тобто, суд вважає, що позов належить задовольнити частково на суму 2786,85 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 , незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений PVP, масою 0,152 гр. протягом року після його засудження за цією статтею, а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ч. 2 ст. 309 КК України.

Крім цього, ОСОБА_8 , таємно, повторно, в умовах воєнного стану, викрав майно потерпілої ОСОБА_7 , вартістю 2786,85 грн., а тому кримінальну відповідальність він повинен нести за ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд враховує тяжкість і підвищений ступінь суспільної небезпеки скоєних ним кримінальних правопорушень, один з яких є корисним і має кваліфікуючу ознаку вчинений в умовах воєнного стану, вік обвинуваченого, його особу, знаходження на його утриманні малолітньої доньки, ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивну характеристику, щире каяття.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що покарання ОСОБА_8 повинно бути призначено у виді позбавлення волі.

На підставі ст. 100 КПК України, речові докази по справі, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області : відрізок дроту, 4 пластикові деталі від кондиціонера з маркуванням належить повернути за належністю власниці ОСОБА_7 ; пластикову трубку з лампочкою і нашаруванням коричневого кольору та особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 0,152 гр. знищити ; картонну коробку з маркуванням та спортивну кофту темно-синього кольору, вважати повернутими власникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно ; мобільні телефони марок «ZTE» та «Redmi» належить повернути за належністю власникові ОСОБА_8 ; лазерний диск формату DVD-R, який зберігається при матеріалах справи належить зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На підставі ст. 124 КПК України - з ОСОБА_8 на користь держави належать стягненню судові витрати за залучення експертів для проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в сумі 3346 грн. та на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 200 грн.

Керуючись ст.ст. 100,124,128,129,368-371,373-376 КПК України, ст.ст. 22,1166 ЦК України, ст.ст. 10-13,18,76-83,89,95 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання :

- за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки ;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років 1 місяць.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років 1 місяць.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_8 частково приєднати невідбуте ним покарання за вироками Київського райсуду м. Одеси від 10.10.2022 р. та від 14.02.2023 р., призначивши йому покарання у виді позбавленні волі строком на 5 (п?ять) років 3 місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного ОСОБА_8 покарання за даним вироком та за вироком Старокостянтинівського райсуду Хмельницької області від 26.09.2023 р. остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років 6 місяців.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 залишити колишньою тримання під вартою.

Строк відбуття покарання відраховувати ОСОБА_8 з дати обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою - 20.06.2023 р.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

У відшкодування шкоди, спричиненої злочином, стягнути з ОСОБА_8 (ІПН : НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 2786,85 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Речові докази по справі, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області : відрізок дроту, 4 пластикові деталі від кондиціонера з маркуванням повернути за належністю власниці ОСОБА_7 ; пластикову трубку з лампочкою і нашаруванням коричневого кольору та особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 0,152 гр. знищити ; картонну коробку з маркуванням та спортивну кофту темно-синього кольору, вважати повернутими власникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно ; мобільні телефони марок «ZTE» та «Redmi» повернути за належністю власникові ОСОБА_8 ; лазерний диск формату DVD-R, який зберігається при матеріалах справи - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_8 (ІПН : НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати за залучення експертів для проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в сумі 3346 грн. та на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 200 грн.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду на протязі 30 діб з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Суддя ОСОБА_1