Вирок № 116347224, 17.01.2024, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/931/23

1-кп/152/16/24

В И Р О К

іменем України

17 січня 2024 року м. Шаргород

Справа №152/931/23

Провадження №1-кп/152/16/24

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020150000097 25.05.2023 року, за обвинувальним актом від 05.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстроване у передбаченому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, особу якого встановлено за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Шаргородським РС УДМС України у Вінницькій області 12.03.2016 року, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, військовозобов`язаного, раніше судимого за вироком Шаргородського районного суду від 31 серпня 2023 року за ч.1 ст.361, ч.4 ст.185, ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ст.126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,

з участю сторін кримінального

провадження -

зі сторони обвинувачення:

прокурора у кримінальному

провадженні - начальника

Шаргородського відділу

Жмеринської окружної

прокуратури - ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

іншого учасника

судового провадження:

представника органу пробації - ОСОБА_6 ,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Обвинувачений ОСОБА_3 23 травня 2023 року приблизно о 18 годині, в умовах воєнного стану, з метою крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння ОСОБА_7 , що знаходиться в АДРЕСА_2 . Пересвідчившись та усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, через незамкнені двері проник у житловий будинок, де в одній з кімнат виявив та викрав мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Мі А3», після чого покинув будинок потерпілої, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Згідно з висновком експерта за №3351/23-21 від 02.06.2023 року, ринкова вартість мобільного телефона торгової марки «Xiaomi», серії «Мі А3 4/64GB Kind of Grey», моделі «М1906F9SH» (без мережевого адаптера та кабелю живлення), при умові робочого стану та збереженні усіх функцій, станом на 23.05.2023 року складає 1473 грн.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) гривні.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану із проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану.

Крім того, продовжуючи вчиняти кримінальні правопорушення, обвинувачений ОСОБА_3 24 травня 2023 року приблизно о 20 годині, в умовах воєнного стану, з метою крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння ОСОБА_8 , що знаходиться в АДРЕСА_3 . Пересвідчившись та усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, через незамкнені двері проник у житловий будинок, де в одній з кімнат виявив та викрав мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9А», після чого покинув будинок потерпілого, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Згідно з висновком експерта за №3348/23-21 від 02.06.2023 року, ринкова вартість мобільного телефона марки «Xiaomi», серії «Redmi 9А 2/32 Gb Sky Blue», моделі «М2006С3LG» (без мережевого адаптера та кабелю живлення), при умові робочого стану та збереженні всіх функцій, станом на 24.05.2023 року складає 2061,90 грн.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 2061 (дві тисячі шістдесят одна) гривня 90 (дев`яносто) копійок.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану із проникненням у житло, повторно, вчинену в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.4 ст.185 КК України і викладені в обвинувальному акті від 05.07.2023 року.

Прокурор у кримінальному провадженні - начальник Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, оскільки обвинувачений фактичні обставини справи не оспорює, зміст їх розуміє, його позиція добровільна, про що останній подав суду відповідну заяву (а.с.146).

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовий розгляд не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.127).

При цьому, потерпілий ОСОБА_8 19.07.2023 року та 17.10.2023 року подав до Шаргородського районного суду заяви про розгляд кримінального провадження у його відсутності у зв`язку із неможливістю прибуття до суду та повідомив суду, що не має матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, просить призначити обвинуваченому не суворе покарання, фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорює, зміст їх розуміє, тому просить не досліджувати докази щодо цих обставин, його позиція є добровільною, у зв`язку із чим вважає можливим здійснення судового розгляду у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. При цьому йому відомі наслідки апеляційного оскарження вироку суду при розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України (а.с.25, 66).

Потерпіла ОСОБА_7 17.10.2023 року подала до Шаргородського районного суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності у зв`язку із неможливістю прибуття до суду та повідомила суду, що не має матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, просить призначити обвинуваченому не суворе покарання (а.с.65).

Прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 не заперечують щодо проведення судового розгляду у кримінальному провадженні у відсутності потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Виходячи з вимог ст.325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду…

Заслухавши думки учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5 , враховуючи подані потерпілими заяви, суд вважає можливим за їх відсутності з`ясувати обставини кримінального провадження та проведення судового розгляду без участі потерпілих.

Крім того, суд враховує, що потерпілі подали заяви, у яких зазначили про те, що не оспорюють фактичних обставин справи.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачено ч.4 ст.185 КК України і викладено в обвинувальному акті від 05.07.2023 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , висловлені у заявах до суду, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати…

При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.

Так, будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, зазначив, що виявляє жаль з приводу вчинення кримінальних правопорушень, готовий нести призначене судом покарання, під час досудового розслідування він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, так як приймав участь добровільно у всіх слідчих діях, добровільно надав показання щодо обставин та способу вчинення кримінальних правопорушень, добровільно повідомив, кому продав викрадені мобільні телефони, також добровільно надає показання під час судового провадження щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 показав, що проживає у АДРЕСА_1 . Потерпіла ОСОБА_7 проживає у АДРЕСА_2 , що знаходиться неподалік від нього. 23.05.2023 року приблизно о 18 годині він проходив повз будинок ОСОБА_7 та вирішив зайти та запитати, чи не має у неї для нього якоїсь роботи. Підійшовши до житлового будинку ОСОБА_7 , він відкрив вхідні двері, що не були закриті на замок, покликав потерпілу, а коли ніхто не відгукнувся, у нього виник намір вчинити крадіжку із будинку, тому він проник у будинок, де в кімнаті виявив та викрав мобільний телефон марки «Xiaomi», який продав своєму знайомому, прізвища якого не пам`ятає, за 500 грн., а грошові кошти витратив на придбання цигарок, продуктів харчування. Через кілька днів, коли до нього звернулися працівники поліції з приводу крадіжки телефона, він добровільно зізнався про крадіжку із будинку ОСОБА_7 мобільного телефона.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що потерпілий ОСОБА_8 проживає у АДРЕСА_3 , що знаходиться неподалік від нього. 24.05.2023 року приблизно о 20 годині він проходив повз будинок ОСОБА_8 , під час чого у нього виник намір вчинити крадіжку із будинку. Підійшовши до житлового будинку ОСОБА_8 , він відкрив вхідні двері, що не були закриті на замок, покликав потерпілого, а коли ніхто не відгукнувся, проник у будинок, де в кімнаті на столі виявив та викрав мобільний телефон марки «Xiaomi», який так само продав за 500 грн. своєму знайомому, а на вказані грошові кошти придбав цигарки та продукти харчування. Через кілька днів, коли до нього звернулися працівники поліції з приводу крадіжки телефона, він добровільно зізнався про крадіжку із будинку ОСОБА_8 мобільного телефона.

До того ж, обвинувачений ОСОБА_3 запевняє суд, що не вчинятиме кримінальних правопорушень, так як виправив свою поведінку, попросив вибачення у потерпілих, тому останні не мають до нього претензій, просить його суворо не карати, призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану із проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану, а також крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану із проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану, повторно, а саме: обвинувачений ОСОБА_3 23 травня 2023 року приблизно о 18 годині, в умовах воєнного стану, з метою крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння ОСОБА_7 , що знаходиться в АДРЕСА_2 . Пересвідчившись та усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, через незамкнені двері проник у житловий будинок, де в одній з кімнат виявив та викрав мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Мі А3», після чого покинув будинок потерпілої, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Згідно з висновком експерта за №3351/23-21 від 02.06.2023 року, ринкова вартість мобільного телефона торгової марки «Xiaomi», серії «Мі А3 4/64GB Kind of Grey», моделі «М1906F9SH» (без мережевого адаптера та кабелю живлення), при умові робочого стану та збереженні усіх функцій, станом на 23.05.2023 року складає 1473 грн.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) гривні.

Крім того, продовжуючи вчиняти кримінальні правопорушення, обвинувачений ОСОБА_3 24 травня 2023 року приблизно о 20 годині, в умовах воєнного стану, з метою крадіжки чужого майна прийшов до домоволодіння ОСОБА_8 , що знаходиться в АДРЕСА_3 . Пересвідчившись та усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, через незамкнені двері проник у житловий будинок, де в одній з кімнат виявив та викрав мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi 9А», після чого покинув будинок потерпілого, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Згідно з висновком експерта за №3348/23-21 від 02.06.2023 року, ринкова вартість мобільного телефона марки «Xiaomi», серії «Redmi 9А 2/32 Gb Sky Blue», моделі «М2006С3LG» (без мережевого адаптера та кабелю живлення), при умові робочого стану та збереженні всіх функцій, станом на 24.05.2023 року складає 2061,90 грн.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 2061 (дві тисячі шістдесят одна) гривня 90 (дев`яносто) копійок.

Кваліфікацію дій обвинуваченого органом досудового розслідування здійснено за ч.4 ст.185 КК України, як крадіжки (таємне викрадення чужого майна), поєднані з проникненням у житло, вчинені в умовах воєнного стану, а крадіжка мобільного телефону, що належить ОСОБА_8 , вчинена ще й повторно.

Суд вважає вказану кваліфікацію вірною.

Суд виходить з наступного, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло.

Так, відповідно до роз`яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України за №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання;

шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за

допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти

майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи

сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час

перебування в цьому приміщенні.

Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для

постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира,

дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його

частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора

тощо), за винятком господарських приміщень, не пов`язаних

безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Також, суд враховує позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №647/276/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №569/1111/16-к від 18 квітня 2018 року, та виходить з того, що проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. Для правильної кваліфікації дій особи в даному випадку важливим є встановлення спрямованості умислу особи. Так, для основного складу крадіжки характерним є наявність у особи умислу на заволодіння чужим майном. Саме тому така кваліфікуюча ознака, як «проникнення», має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. У випадку, якщо особа формально безперешкодно увійшла (потрапила) у приміщення з обмеженим доступом з метою заволодіння майном, такі дії з урахуванням фактичних обставин справи слід кваліфікувати як крадіжку, поєднану із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Як слідує з обвинувального акту та показань обвинуваченого, вхід у житлові будинки, що належать ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , звідки обвинувачений ОСОБА_3 викрав належне останнім майно (мобільні телефони), здійснюється через вхідні двері, які хоч і не були замкнені на замок, але були закриті, тому він проник у будинок потерпілих без їх згоди, приклавши до цього зусилля, і входження його у будинок потерпілих мало мету таємного викрадення майна останніх.

За таких обставин, вторгнення обвинуваченого ОСОБА_3 до належних потерпілим житлових будинків було незаконним. А тому дії ОСОБА_3 , який саме з метою таємного викрадення чужого майна проник до належних потерпілим житлових будинків, правильно кваліфіковані як крадіжки, поєднані з проникненням до житла.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив крадіжки належного потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майна в умовах воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

Указами Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 15.03.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 року за №341/22, від 12.08.2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 року за №757/22, від 06.02.2023 року за №58/2023, від 01.05.2023 року за №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», що затверджені відповідними Законами України, зокрема, Законом України від 02.05.2023 року №30-58-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», було продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 18.08.2023 року.

Згідно із вказаними вище Указами Президента України, воєнний стан введено та продовжено на всій території України.

ОСОБА_3 вчинив крадіжки належного потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майна в травні 2023 року, тобто в умовах воєнного стану.

Також суд виходить із того, що, відповідно до ч.1 ст.32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, а відповідно до примітки 1 до ст.185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

До того ж, суд враховує роз`яснення, що містяться в абз.2 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року за №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до яких, якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК України повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана із проникненням у житло). А якщо ж злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п`ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатися у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.

Правовий зміст поняття «повторність» передбачає сам факт вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею, або частиною статті Особливої частини КК України, або різними статтями КК України у випадках, передбачених в його Особливій частині (ч.ч.1 та 3 ст.32, п.2 примітки до ст.289 КК України). При цьому для повторності немає значення, чи було особу засуджено за раніше вчинене кримінальне правопорушення. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято (ч.4 ст.32 КК України).

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у справі №545/3663/16-к від 10.07.2018 року, який суд враховує відповідно до вимог ч.ч.5, 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, суд враховує правовий висновок Об`єднаної Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 14.09.2020 року у справі №591/4366/18, відповідно до якого єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних кримінальних правопорушень, для повторності кримінальних правопорушень не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинене кримінальне правопорушення. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожне чи однорідне кримінальне правопорушення в іншому кримінальному провадженні.

Тому, є вірною кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування за ч.4 ст.185 КК України, як крадіжки (таємне викрадення чужого майна), поєднані з проникненням у житло, вчинені в умовах воєнного стану, повторно, при цьому повторність слід зазначити, як кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим 24.05.2023 року.

Отже, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення за ч.4 ст.185 КК України.

ІІ. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, мотиви суду щодо призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

До того ж, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що ним вчинено умисні кримінальні правопорушення проти власності потерпілих, тоді як однією із основних засад, передбачених ст.41 Конституції України, є право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Виходячи з норми ст.12 КК України, вчинені ОСОБА_3 кримінальні правопорушення, що передбачені ч.4 ст.185 КК України, є тяжкими злочинами.

ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.

Ці обставини, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

З правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2022 року у справі №557/970/21 вбачається, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винним своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які йому ставляться в провину, а отже, характеризує поведінку винної особи після вчинення злочину суто з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, характеризується тим, що суб`єкт справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити й об`єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя. Саме по собі визнання своєї провини ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. З огляду на викладене вище, щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності.

Поведінка ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про негативну оцінку своїх дій та щирий жаль з приводу вчинених дій, їх осуд.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №288/1158/16-к вбачається, що під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті кримінального правопорушення.

Доведеність винуватості ОСОБА_3 ґрунтується, у тому числі, й на зізнавальних показаннях самого обвинуваченого, що підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання ОСОБА_3 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як активне сприяння обвинуваченого в розкритті кримінальних правопорушень.

Обставиною, обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у обвинувальному акті зазначено вчинення ним кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Так, потерпіла ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.169-170).

Пунктом 6 ч.1 ст.67 КК України встановлено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються, в тому числі: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Таким чином, обставиною, обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до п.6 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, оскільки потерпіла ОСОБА_7 1959 року народження, досягла пенсійного віку, а, відповідно до ст.10 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

За місцем проживання в с. Пеньківка Жмеринського району Мурафською сільською радою ОСОБА_3 характеризується як особа, щодо якої відсутні компрометуючі матеріали, проживає з матір`ю, не працює, вживає алкогольні напої, надходили скарги щодо негативної поведінки останнього до старостинського округу, відповідно до характеристики від 17.05.2023 року за №90/02-02/3 (а.с.162, 163).

ОСОБА_3 не звертався за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра та не перебуває на обліку у лікаря-нарколога Шаргородської МЛ, що вбачається із довідки Шаргородської МЛ від 30.05.2023 року за №01-04/739 (а.с.161).

З досудової доповіді від 09.08.2023 року, що подана до суду 15.08.2023 року та складена провідним інспектором Жмеринського РС №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_3 не судимий, до адміністративної відповідальності притягався за ч.ч.1, 2 ст.178, ч.ч.1, 2 ст.173-2, за ч.ч.1, 2 ст.175, за ч.3 ст.109 КУпАП; обвинувачений проживає з матір`ю у належному останній будинку; офіційно не працевлаштований, але отримує дохід від тимчасових заробітків; не одружений, дітей на вихованні не має; ОСОБА_3 на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. В ході проведення бесіди з обвинуваченим для складання досудової доповіді останній висловив плани на майбутнє, зокрема, не вчиняти в подальшому кримінальних правопорушень, працевлаштуватися, повідомив, що щиро розкаюється у тому, що вчинив кримінальні правопорушення (а.с.46-48).

Укладач досудової доповіді провідний інспектор Жмеринського РС №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_6 у розділі 3 «Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення» досудової доповіді зазначає, що ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення середній, як і ризик небезпеки останнього для суспільства чи окремих осіб - середній (а.с.46-48).

Крім того, до досудової доповіді додано Витяг з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення від 09.08.2023 року, з якого вбачається, що рівень впливу історії правопорушень на протиправну поведінку ОСОБА_3 оцінюється органом пробації як високий (20 балів); рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень ризику небезпеки останнього для суспільства чи окремих осіб - середній (а.с.49).

З «Висновку органу пробації про можливість виправлення» ОСОБА_3 вбачається, що виправлення останнього можливе без позбавлення волі за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів з боку органу пробації, необхідних для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, з огляду на середню ймовірність повторного кримінального правопорушення, зокрема, призначення покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, з покладенням обов`язків, встановлених ст.76 КК України.

Головуючим суддею у судовому засіданні 17.01.2024 року оголошено досудову доповідь.

Представник Жмеринського РС №2 з питань пробації ОСОБА_6 в судовому засіданні у повному обсязі підтримав досудову доповідь.

Прокурор ОСОБА_4 зазначив, що немає зауважень щодо досудової доповіді.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 зазначили, що не мають зауважень щодо досудової доповіді.

Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ «Про пробацію», досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

Частиною 1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Суд приймає до відома соціально-психологічну характеристику представником органу пробації ОСОБА_3 , оцінку ризиків вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та небезпеки його для суспільства та окремих осіб.

Разом з тим, суд не погоджується із висновком органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_3 в умовах призначення покарання, не пов`язаного із ізоляцією від суспільства.

Так, судом встановлено, що 31.08.2023 року ОСОБА_3 засуджений за вироком Шаргородського районного суду за ч.1 ст.361, ч.4 ст.185, ч.ч.1, 2 ст.190, ст.126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років (а.с.165-168).

Вирок набрав законної сили 02.10.2023 року і ОСОБА_3 16.11.2023 затриманий на його виконання (а.с.99).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 винен у вчиненні кримінальних правопорушень, які вчинені ним до постановлення попереднього вироку - вироку Шаргородського районного суду від 31.08.2023 року, а тому покарання ОСОБА_3 слід призначати за правилами, встановленими ч.4 ст.70 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

ОСОБА_3 раніше засуджений вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 31.08.2023 року за ч.1 ст.361, ч.4 ст.185, ч.ч.1, 2 ст.190, ст.126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. Злочини, у скоєнні яких ОСОБА_3 визнається винуватим означеним вироком, вчинені до ухвалення вироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 31.08.2023 року.

Відтак, з урахуванням обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, з врахуванням ставлення ОСОБА_3 до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, з врахуванням думок потерпілих, які в заявах до суду зазначили, що не мають матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого та просять останнього суворо не карати, враховуючи правову позицію сторони обвинувачення, висловлену прокурором ОСОБА_4 в судових дебатах про неможливість звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням та іспитовим строком, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК України.

При цьому, при призначенні ОСОБА_3 покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, суд вважає за необхідне застосувати принцип часткового складання покарань за даним вироком та покарання, призначеного за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 31.08.2023 року, та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

При цьому, суд, призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання у виді позбавлення волі, виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Зазначений висновок суду узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільні позови у кримінальній справі не заявлялися.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Так, мобільний телефон торгової марки «Xiaomi», серії «Мі А3 4/64GB Kind of Grey», моделі «М1906F9SH», який визнано речовим доказом на підставі постанови слідчого від 25.05.2023 року, приєднано до матеріалів кримінальної справи (а.с.147), та передано на зберігання до вирішення кримінальної справи потерпілій ОСОБА_7 (а.с.148), слід повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Мобільний телефон марки «Xiaomi», серії «Redmi 9А 2/32 Gb Sky Blue», моделі «М2006С3LG», який визнано речовим доказом на підставі постанови слідчого від 25.06.2023 року, приєднано до матеріалів кримінальної справи (а.с.149), та передано на зберігання до вирішення кримінальної справи потерпілому ОСОБА_8 (а.с.150), слід повернути потерпілому ОСОБА_8 .

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення товарознавчих експертиз у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України проведено 02.06.2023 року товарознавчі експертизи і надано висновки за №3351/23-21 та №3348/23-21 (а.с.151-154, 156-158), вартість експертиз становить 716,94 грн. та 477,96 грн., відповідно (а.с.155, 159).

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 716,94 грн. та в сумі 477,96 грн. на залучення експертів з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.100, 122, 124, 373-376 КПК України, на підставі ч.4 ст.185 КК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, та засудити його до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та покарання, призначеного за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 31.08.2023 року - шість місяців, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня ухвалення цього вироку суду, тобто з 17.01.2024 року.

У строк покарання ОСОБА_3 , остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання, частково відбуте ним за попереднім вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 31.08.2023 року, - з 16.11.2023 року по 17.01.2024 року, з розрахунку день за день.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 - не застосовувати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи - Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України: 716 (сімсот шістнадцять) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки за проведення товарознавчої експертизи від 02.06.2023 року за №3351/23-21 та 477 (чотириста сімдесят сім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок за проведення товарознавчої експертизи від 02.06.2023 року за №3348/23-21.

Речові докази: мобільний телефон торгової марки «Xiaomi», серії «Мі А3 4/64GB Kind of Grey», моделі «М1906F9SH» повернути потерпілій ОСОБА_7 ; мобільний телефон марки «Xiaomi», серії «Redmi 9А 2/32 Gb Sky Blue», моделі «М2006С3LG» повернути потерпілому ОСОБА_8 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий - суддя ОСОБА_1