Постанова № 1163373, 05.11.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2007 р. Справа № 03/4982а

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменко В. В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю:

прокурора -Кучеренко О.І.,

представника позивача : Лещенко В.Г., за довіреністю,

представника відповідача : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України, м.Київ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси

про стягнення 1700 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення фінансових санкцій нарахованих на підставі абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон) у розмірі 1700 грн. за надання 27.02.2007 р. близько 10 год. 30 хв. послуг з перевезення вантажу транспортним засобом марки МАН д.н. НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_2) на ділянці дороги “Київ - Довжанський, Харківська область” без ліцензійної картки, чим порушено вимоги ст. 48 Закону.

Прокурор і представник позивача позов підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач письмових заперечень по суті позову не подав, його представник повідомлений про час і місце в судове засідання не з'явився.

Суд, вважає за можливе розгляд справи провести на підставі ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вислухавши прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

П. 33 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлено, що ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Ст. 2 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.

Статтями 6, 15 Закону визначено, що завдання і функції державного регулювання діяльності автомобільного транспорту, зокрема контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт, покладено на Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, який забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 р. № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі автомобільного транспорту.

На виконання Указу Президента України від 20.05.2004 р. № 570 “Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом” Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1190 утворено Головну інспекцію на автомобільному транспорті та затверджено “Положення про Головну інспекцію на автомобільному транспорті”.

У відповідності з цим Положенням Головна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є органом державного управління, що діє у складі Мінтрансу України і йому підпорядковується.

Наказом Мінтрансу України № 888 від 14.12.2005 р. затверджено Положення про територіальні органи Головної державної на автомобільному транспорті (далі - Положення), статтею 6 якого визначено, що територіальні управління мають право:

1) перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт;

2) залучати за погодженням з керівниками відповідних місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій їх спеціалістів для розгляду питань, що належать до компетенції територіального управління Головавтотрансінспекції;

3) у межах своєї компетенції вимагати від автоперевізників усунення виявлених порушень правил перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами, вносити обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N 143 (далі - Порядок);

4) проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт;

5) у межах своєї компетенції одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;

6) готувати пропозиції начальнику Головавтотрансінспекції про анулювання ліцензії відповідно до Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 02.03.2004 N 26/153, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.03.2004 за N 319/8918;

7) передавати правоохоронним органам матеріали про правопорушення, що містять ознаки злочину, згідно з Порядком.

Пунктом 20 Положення передбачено, що Головавтотрансінспекція є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Положення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853.

П. 1 Положення визначено, що територіальний орган Головавтотрансінспекції в Черкаській області (далі-територіальне управління) є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи.

П. 4 Положення, основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні, визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, а пунктом 5 - що територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Ст. 33 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено засади автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Ст. 34 Закону встановлено вимоги до автомобільного перевізника. Зокрема, автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.

У відповідності з ст. 47 Закону до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568.

Ст. 48 Закону передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Основні права та обов”язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні визначений ст. 49 Закону. Зокрема, водій транспортного засобу зобов”язаний:

- мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

- перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;

- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

- дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:

- безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензійної картки, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач, 27.02.2007 р. близько 10 год. 30 хв. на окремо визначеній ділянці дороги “Київ -Довжанський, Харківська область” здійснив перевірку на предмет дотримання відповідачем законодавства про автомобільний транспорт. Перевіркою встановлено, що під час виконання перевезень вантажів автомобілем відповідача марки МАН д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (посвідчення водія -НОМЕР_2) здійснювалося перевезення вантажу без ліцензійної картки, чим порушено ст. 48 Закону.

Вищевказані обставини підтверджуються актом перевірки № 013173 від 27.02.2007 р., який був підписаний водієм.

Ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

23.04.2007 р. позивачем винесено постанову № 041353 про застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 (власника транспортного засобу марки МАН д.н. НОМЕР_1) фінансових санкцій передбачених абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” в розмірі 1700 грн.

Копія вищеназваної постанови надіслана відповідачу у встановленому порядку і ним отримана 08.05.2007 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Постанова відповідачем не оскаржена у встановленому порядку, а фінансові санкції до бюджету не перераховані.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прокурор та позивач довели заявлені ними вимоги і позов підлягає до задоволення.

Враховуючи, що позов заявлено прокурором, який відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” звільнений від судового збору з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 17 грн. 01 коп.

Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути 1700 грн. фінансових санкцій з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3, на рахунок № 31117106600002, код одержувача 22809222, код платежу 23030300, банк УДК в Черкаській обалсті, одержувач ВДК в м.Черкаси МФО 854018 (штрафні санкції).

Стягнути 17 грн. судового збору з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3, із зарахуванням до державного бюджету України через ДПІ у м. Черкаси.

Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.В. Єфіменко