Рішення № 116331812, 16.01.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13325/23

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 222330005260 від 20.04.2023 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи:

- 1989 - 2003 роках в колгоспі ім. Чапаєва с. Улашанівка, Славутського району, Хмельницької області, згідно записів в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 ;

- періодів догляду за дітьми до трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 28.08.1983 р., серії НОМЕР_3 від 08.08.1987 р., серії НОМЕР_4 від 14.08.1993р.;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по віку у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 28.02.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки він відповідає вимогам, визначеним законодавством.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) починаючи з 01.01.2023 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років. Проте страховий стаж позивача становить 17 років 1 місяць 6 днів. Звертає увагу, що вимога призначити пенсію за віком є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що позовна вимога про призначення пенсії відноситься виключно до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2023 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 позивач 02.03.1989 прийнятий в члени колгоспу ім. Чапаєва, а 01.11.2004 звільнений з роботи за власним бажанням.

За змістом довідки Трудового архіву Крупецької сільської ради Хмельницької області від 08.02.2023 №01-34/101 з 1953 року по 1975 рік існував колгосп "Червона зірка" с. Волиця та с. Губельці Славутського району. В 1975 році колгосп "Червона зірка" був приєднаний до колгоспу ім. Чапаєва с. Улашанівка Славутського району. На загальних зборах громадян села Губельці, прийнято рішення про відокремлення від колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва с. Улашанівка і створення окремого сільського господарства, була утворена спілка селян власників (ССВ) "Губелецька" статут якої зареєстровано райдержадміністрацією за № 86 від 10.02.1998. За постановою загальних зборів, спілка селян власників "Губелецька" була реорганізована в сільськогосподарський кооператив "Губелецький", статут якого зареєстровано райдержадміністрацією 21.02.1999 за №142. Рішенням загальних зборів, сільськогосподарський кооператив "Губелецький" реорганізований у приватно-орендне підприємство "Губелецьке". В 2004 році ПОП "Губелецьке" припинило свою діяльність, в зв`язку з подальшою ліквідацією. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.10.2011 по справі №5/49-Б-10 приватно-орендне підприємство "Губелецьке" с. Губельці ліквідоване.

В архівній довідці Трудового архіву Крупецької сільської ради Хмельницької області від 08.02.2023 №01-34/100 зазначено, що в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспника приватно-орендного підприємства "Губелецьке" с. Губельці Славутського району є дані про стаж роботи та заробіток ОСОБА_1 (повністю по батькові не зазначено) за період з 1989 року по 2003 рік.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 28.08.1983), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 08.08.1987), ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 14.08.1993).

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 12.04.2023 про призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №222330005260 від 20.04.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 30 років (страховий стаж позивача становить 17 років 1 місяць 6 днів). До страхового стажу не зараховано:

- відомості довідки від 08.02.2023 року №01-34/100 про періоди роботи у 1989-2003 роках, оскільки неможливо встановити факт приналежності цього документу даній особі, так як відомості про особу (по батькові не зазначено) в долученій довідці не збігаються з відомостями особи за паспортом;

- період догляду за дітьми до трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки в свідоцтвах про народження відсутні відмітки про видачу паспорта.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 30 років.

Як встановив суд, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, згідно з паспортними даними досяг віку 60 років, що не заперечується сторонами.

Спірним є наявність в позивача 30 років страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 1989 року по 2003 рік, суд зазначає та враховую таке.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як встановив суд, в архівній довідці Трудового архіву Крупецької сільської ради Хмельницької області від 08.02.2023 №01-34/100 чітко зазначено період роботи позивача у приватно-орендному підприємстві "Губелецьке" с. Губельці Славутського району, а саме з 1989 року по 2003 рік, що збігається з відомостями, наявними в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , і ці дані є беззаперечними та достовірними.

Отже, трудова книжка, а також архівна довідка містять відомості про трудову участь позивача за спірний період.

При цьому трудова книжка та архівна довідка від 08.02.2023 №01-34/100 містять ідентичні відомості про кількість відпрацьованих людиноднів за рік та встановлений мінімум трудоднів або людиноднів.

Суд вважає твердження відповідача щодо незарахування позивачу стажу роботи через наявність неточностей у документах безпідставними, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його документах, що підтверджують трудову діяльність.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача до страхового стажу у зв`язку з зазначенням в довідці неповного по батькові позивача, є помилковим.

Тому суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.03.1989 по 31.12.2003 (з урахуванням відомостей, зазначених у довідці від 08.02.2023 №01-34/101 щодо припинення в 2004 році діяльності ПОП "Губелецьке", а також закінчення періоду 2003 роком у довідці від 08.02.2023 №01-34/100).

Щодо не зарахування відповідачами до страхового стажу позивача періодів догляду за дітьми до трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки в свідоцтвах про народження відсутні відмітки про видачу паспорта, суд зазначає та враховує таке.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто, ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" та законодавством СРСР.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

З наведеного слідує, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Зазначеним заперечуються доводи відповідачів щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дітьми до трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки в свідоцтвах про народження відсутні відмітки про видачу паспорта. Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 28.08.1983) з 12.06.1983 по 12.06.1986 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 08.08.1987) з 22.05.1987 по з 01.03.1989.

Водночас, суд вважає відсутніми підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 08.08.1987) з 02.03.1989, а також ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 14.08.1993), оскільки відомостями трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 підтверджено працевлаштування позивача з 02.03.1989.

Як встановив суд, страховий стаж, вказаний в спірному рішенні відповідача, становить 17 років 1 місяць 6 днів. З урахуванням періодів роботи з 02.03.1989 по 31.12.2003, з 12.06.1983 по 12.06.1986 та з 22.05.1987 по з 01.03.1989 загальний страховий стаж позивача становить більше 30 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.

Отже, позивач відповідав вимогам законодавства, дотримання яких надає йому право на призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV, станом на час звернення до пенсійного органу (12.04.2023).

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення №222330005260 від 20.04.2023.

Суд також зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.

Оскільки позивач досяг пенсійного віку 27.02.2023, а звернувся з заявою 12.04.2023 та, як встановив суд, на час звернення мав визначений законодавством страховий стаж, то з урахуванням підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія йому має бути призначена з 28.02.2023.

Щодо доводів відповідачів про те, позовна вимога зобов`язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 222330005260 від 20.04.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 02.03.1989 по 31.12.2003, з 12.06.1983 по 12.06.1986 та з 22.05.1987 по з 01.03.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28.02.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028 , код ЄДРПОУ - 21084076) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк