Ухвала суду № 116331797, 16.01.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10080/21

УХВАЛА

16 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши заяву щодо здійснення судового контролю по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Судом отримано заяву ОСОБА_1 , в якій він просить зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. У разі неподання такого звіту просить суд накласти штраф на керівника Головного управління ПФУ в Хмельницькій області.

В обґрунтування заяви зазначає, що Головне управління ПФУ в Хмельницькій області не виконує рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі №560/10080/21, яке набрало законної сили 18.10.2021, щодо виплати з 01 квітня 2019 року у відповідності до отриманої від Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки від 15 липня 2021 року №ХС-43608, із врахуванням раніше виплачених сум.

Позивач в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв та клопотань до суду не подав.

Від представника відповідача 16.01.2021 року надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Визначаючись щодо вказаного клопотання, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 статті 383 КАС України, вказану заяву, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Зважаючи на вищевикладене, а також та на обмежений термін розгляду вказаної заяви, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи.

Вирішуючи подану позивачем заяву, суд виходить з наступного.

Рішенням суду від 13.09.2021 у справі №560/10080/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року у відповідності до отриманої від Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки від 15 липня 2021 року №ХС-43608, із врахуванням раніше виплачених сум.

26.11.2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчі листи по справі №560/10080/21.

В подальшому постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.12.2023 було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". У вказаній постанові зазначено, що рішення суду боржником виконано частково, в частині нарахування, в частині виплати нарахованої пенсії рішення не виконане з незалежних від державного виконавця причин.

Водночас зазначено, що судове рішення виконане головним управлінням в межах повноважень, а отже, кошти в сумі 160879,07 грн, нараховані на виконання рішення суду у справі №560/10080/21, будуть виплачені при відповідному фінансуванні.

Не погоджуючись із поверненням виконавчого документу та вважаючи рішення суду не виконаним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Суд звертає увагу на те, що згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд враховує, що відповідачем не спростовується невиконання судового рішення в повному обсязі, а саме в частині невиплати доплати за судовим рішенням, проте боржник вказує, що виплата суми коштів відбудеться після виділення на це бюджетних призначень.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, виконання обов`язку виплатити нараховані кошти залежить від виділення відповідачу (боржнику) іншим органом бюджетних призначень на такі цілі. Водночас, виділення відповідних коштів не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Такий же висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року по справі № 160/13013/19.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Проте судом не встановлено умислу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, спрямованого на невиконання рішення суду. Верховний Суд також неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Зокрема суд зазначає, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

З урахуванням вищевказаних позицій Верховного Суду суд дійшов висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі за відсутності фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не призведе до відновлення порушених прав позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повне судове рішення складене 16 січня 2024 року

Головуючий суддя П.І. Салюк