Рішення № 116330670, 16.01.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/14875/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні пенсії за віком з 23.06.2022; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплачувати з 23.06.2022 пенсію за віком.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідачі позов не визнали. У наданих до суду відзивах на позов представники відповідачів просили у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

06 вересня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням від 13.09.2022 № 164850008437 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. В обґрунтування відмови зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви не враховано період навчання з 01 вересня 1983 року по 27 серпня 1984 року, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період з 17 вересня 1984 року по 19 квітня 1993 року, оскільки міститься виправлення в даті наказу про звільнення.

Не погодившись із цим рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 440/1165/23, яке набрало законної сили 21.08.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 164850008437 від 13 вересня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу: - періодів навчання з 01 вересня 1983 року по 27 серпня 1984 року - період роботи з 17 вересня 1984 року по 19 квітня 1993 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: - період навчання з 01 вересня 1983 року по 27 серпня 1984 року - період роботи з 17 вересня 1984 року по 19 квітня 1993 року.

На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 31.08.2023 № 164850008437 про відмову у призначенні пенсії за віком, яким до страхового стажу ОСОБА_1 враховано: період навчання з 01.09.1983 по 27.08.1984 - період роботи з 17.09.1984 по 19.04.1993. Страховий стаж складає 33 роки 01 місяць 29 днів. Додатково зазначено, що питання призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" буде розглянуто за умови повторного подання відповідної заяви.

Вважаючи протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 440/1165/23, яке набрало законної сили 21.08.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 164850008437 від 13 вересня 2022 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу: - періодів навчання з 01 вересня 1983 року по 27 серпня 1984 року - період роботи з 17 вересня 1984 року по 19 квітня 1993 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: - період навчання з 01 вересня 1983 року по 27 серпня 1984 року - період роботи з 17 вересня 1984 року по 19 квітня 1993 року.

Частково задовольняючи позов у вищевказаній справі, суд виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин, згідно із статтею 1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною третьою статті 26 Закону №1058 зазначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

З урахуванням встановлених обставин, суд у справі дійшов до висновку, що пенсійним органом було протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період навчання з 01 вересня 1983 року по 27 серпня 1984 року та період роботи з 17 вересня 1984 року по 19 квітня 1993 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені обставини наявності у ОСОБА_1 права на пенсію за віком після досягнення нею 60 років та наявності страхового стажу не менше 29 років (33 роки 01 місяць 29 днів), суд приходить до висновку про те, що рішення прийняте з порушенням нормативно-правових приписів, в силу чого визнається судом неправомірним.

Отже, рішення, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, є необґрунтованим, прийнятим без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині - задоволенню.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до приписів статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи приписи статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також враховуючи, що позивач 06.09.2022 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії та за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області вдруге прийнято рішення від 31.08.2023 № 164850008437 про відмову у призначенні пенсії за віком, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком з 23.06.2022.

Що стосується позовних вимог про визнання дій відповідача щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком протиправними, то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створює саме рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31.08.2023 № 164850008437 про відмову у призначенні пенсії за віком як рішення суб`єкта владних повноважень, правова оцінка якому надана судом вище, інших неправомірних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов`язки та інтереси позивача позивачем не наведено, а судом не виявлено.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У свою чергу відповідно до частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (площа Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31.08.2023 № 164850008437.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23 червня 2022 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко