Рішення № 116327196, 30.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 рокуСправа №160/21590/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" до Дніпровської митниціпро визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2023/000127/1 від 13.06.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000204 від 13.06.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/21590/23 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, ч.2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

20.09.2023 через систему «Електронний суд» від Дніпровської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач заперечує проти доводів, викладених у ній, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Виявлені розбіжності та невідповідності заявленим відомостям не спростовані та документально не підтверджені. Враховуючи вищезазначене, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме не подано декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, та у цих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо якісних характеристик товару, ідентифікація оплати за товар та дотримання строків оплати, повнота документального підтвердження транспортних витрат, відсутність документів від безпосереднього виробника, відсутність можливості підтвердження вартості товарів у країні експорту); документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Враховуючи зазначені в повідомленнях митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, ненадання у повному обсязі документів для спростування (пояснення) виявлених невідповідностей, унеможливлює об`єктивну перевірку числового значення митної вартості заявленого товару.

Відповідач зазначає, що посадовими особами Дніпровської митниці у графі 33 Рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 59 - 63 МКУ та здійснено відповідний розрахунок.

На підтвердження правомірності здійсненого коригування митної вартості товарів позивача митниця надає витяг з митної декларації, за якою здійснено контроль співставлення, за виключенням інформації граф, які у відповідності до ст. ст.11, 257 МКУ містять службову інформацію.

Стосовно понесених позивачем витрат нат правничу допомогу, відповідач звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дана справа є типовою справою в категорії «митні спори» та не передбачає великих затрат ні за об`ємом документів, ні за витраченим часом. Суд, призначаючи справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження дійшов висновку про те, що дана справа є справою незначної складності (малозначна справа), тобто такою, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного становлення її обставин.

Відповідач вважає, що рівень витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. за одну справу є значно завищеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає відшкодуванню.

Електронною поштою позивачем надана відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з наведеними доводами відповідача і наполягає на задоволенні позовних вимог.

Позивач вказує, що відповідачем не підтверджено відсутність у поданих товариством документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також, об`єктивну можливість застосування першого методу визначення митної вартості товару, не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

05.05.2019 між ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (Покупець) і GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED,Гонконг, КНР (Продавець) був укладений контракт №02/2019, за яким Продавець продає, а Покупець купує товари, на умовах, викладених у цьому контракті.

Відповідно до п. 1.2. контракту Покупець купує товар в асортименті, кількості і за цінами в Специфікаціях і/або Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Пунктами 2.1, 2.2. контракту встановлено, що ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) погоджується сторонами на кожну партію та вказуються в специфікаціях до даного контракту. Валютою контракту є долар США.

Сторонами контракту 17.04.2023 укладено Специфікацію №03/23

на поставку на умовах FOB Гуанчжоу, Китай товарів загальною номенклатурою 33 позиції (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу, колагенова сироватка, вкладки в одяг, матуюсі серветки в асортименті та інше) на загальну суму 210080,72 доларів США (USD).

Товар за інвойсом (рахунком-фактурою) №03/23 від 17.04.2023 загальною вагою 21230,00 кг згідно з коносаментом №TJSHTMSC489S1 від 30.04.2023 був ввезений на митну територію України.

13.06.2023 позивач звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару за ЕМД №23UA110140004757U1, додавши наступні документи:

- пакувальний лист №03/23 від 25.04.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) №03/23 від 17.04.2023;

- коносамент TJSHTMSC489S1 від 30.04.2023 ;

- автотранспортна накладна №P008913 від 07.06.2023;

-супровідний документ Т1 №23РL322080NU5Y3SG7 від 07.06.2023;

- декларація про походження товару №03/23 від 17.04.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті № 20136 від 18.04.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті № 20137 від 10.05.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті № 20139 від 24.05.2023;

- платіжна інструкція в іноземній валюті № 20140 від 24.05.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5315 від 30.05.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5418 від 09.06.2023;

- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №8913 від 09.06.2023;

- договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/2019 від 05.05.2019;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №03/23 від 17.04.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №1507-18 від 15.07.2018;

- договір про перевезення №216.0706/23 від 07.06.2023;

- договір про перевезення №3103 від 31.03.2023;

- договір про перевезення №С-42289205 від 01.06.2022;

-договір про перевезення №ТЕО38754647 від 09.01.2023;

-договір (контракт) про перевезення №ТЕО44703904 від 28.10.2022.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод).

Розглянувши надані документи, Дніпровською митницею було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність подання відповідно до ч. 3 ст. 53 МУ України додаткових документів, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На електронне повідомлення позивачем листом №13/06-1 від 13.06.2023 повідомлено про відсутність витребуваних митницею документів.

13.06.2023 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2023/000127/1, яким по товару №1 скоригована митна вартість товару до рівня 12,01 доларів за кг нетто (декларантом було заявлено 10,761 доларів за кг нетто) із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2023/000204 від 13.06.2023 року.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач зазначив наступне.

1. Оцінювана партія товарів заявлена декларантом відповідно до посередницького контракту з продавцем GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Hongkong) від 05.05.2019 №02/2019. Згідно відомостей графи 31 ЕМД та електронного інвойсу, декларантом заявлені відомості щодо виробника товарі: Beauty Medical International Co., Ltd, торгівельні марки: VIA BEAUTY. Відповідно до пункту 1.2 контракту №02/2019 покупець купує товар в асортименті, кількості та по цінам згідно специфікації до контракту, яка є невід`ємною частиною контракту. Згідно контракту від 05.05.2019 №02/2019, специфікації 03/23 від 17.04.2023 та комерційного рахунку від 17.04.2023 №03/23 відсутні відомості щодо виробника товару. 2. Враховуючи зміст пункту 1.2 контракту №02/2019, реквізити специфікації № 03/23, відповідно до якої сформована заявлена за ЕМД №23UA110140004757U1 оцінювана партія товарів, не зазначені у інвойсі від 17.04.2023 №03/23. 3. Згідно відомостей по товару №1 ЕМД від 13.06.2023 №23UA110140004757U1 зазначена торгівельна марка VIA BEAUTY. При цьому, згідно товаросупровідних документів (специфікація від 17.04.2023 №03/23, інвойс від 17.04.2023 №03/23) зазначені відомості відсутні. 4. Пунктом 3.2 контракту від 05.05.2019 №02/2019 та пунктом 6.1 передбачено надання сертифікату якості заводу-виробника.Відповідно до відомостей грнафи 44 ЕМД, зазначений документ не надано до митного оформлення. 5.Відповідно до графи 20 ЕМД від 13.06.2023 №23 UA110140004757U1 та товаросупровідних документів заявлені умови поставки FOB CUANGZHOU. Проте згідно морського коносаменту № TJSHTMSC489S1 від 30.04.2023 порт відправлення NANSHA. Документальне підтвердження включення доставки товарів між GUANGZHOU та NANSHA відсутнє. Таким чином, при здійсненні митного контролю товарів за МД від 13.06.2023 №23UA110140004757U1 (№UA110140/2023/004757) декларантом документально не підтверджено, що порт NANSHA є квартальним портом GUANGZHOU, та, відповідно, що відсутні додаткові витрати щодо транспортування товарів між зазначеними портами, їх перевантаження та необхідність включення вищезазначених витрат до складу задекларованої митної вартості. 6. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до п. 4.1 контракту оплата за товар проводиться на рахунок продавця протягом 90 днів з дати поставки (п. 3.4 контракту) або передплата відповідно до умов специфікації. Відповідно до специфікації від 17.04.2023 №03/23 умови оплати: передплата на розрахунковий рахунок продавця. Фактурна вартість оцінюваної партії товарів - 210 080,7200 дол. США. У якості підтвердження оплати за товар декларантом надано банківські платіжні документи: - від 18.04.2023 № 20136 (80 000,00 дол. США); - від 10.05.2023 № 20137 (52 000,00 дол. США); - від 24.05.2023 № 20139 (19 906,70 дол. США); - від 24.05.2023 № 20140 (15 093,30 дол. США); - від 06.06.2023 № 20143 (64 517,96 дол. США). Зазначені банківські платіжні документи містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив`язати документи до оцінюваної партії товарів. Вимога пунктів 4 та 5 частини 2 статті 53 МКУ - надання якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Таким чином, надані декларантом до митного контролю товарів платіжні інструкції в іноземній валюті не містять інформації щодо ідентифікації зазначених документів із задекларованою партією товарів, митна вартість яких скоригована. Загальна сума платежу, здійснена згідно платіжних інструкцій в іноземній валюті від 18.04.2023 №20136, від 10.05.2023 №20137, від 24.05.2023 №20139, від 24.05.2023 №20140, від 06.06.2023 №20143 231517,96 дол. США, що перевищує загальну задекларовану вартість товарів за ЕМД від 13.06.2023 №23UA110140004757U1 (№UA110140/2023/004757) 210 080,72 дол. США. Таким чином, надані декларантом до митного контролю документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, враховуючи визначення частини 4 статті 58 МКУ, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України (ціна, що була фактично сплачена), документально не підтверджена. 7. Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB - GUANGZHOU. Згідно вказаних умов поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). Також до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судно. Відповідно до ДМВ декларантом заявлені відомості щодо складових митної вартості: витрат на транспортування - 268 658,4400 грн. У підтвердження зазначених витрат надані наступні документи: договір ТЕО від 09.01.2023 № ТЕО38754647, договір ТЕО від 28.10.2022 № ТЕО44703904, довідку щодо транспортних витрат від 09.06.2023 № 8913, рахунок на оплату транспортно експедиційних послуг № 5315 від 30.05.2023, рахунок на оплату транспортно експедиційних послуг № 5418 від 09.06.2023. Довідка щодо транспортних витрат від 09.06.2023 № 8913, яка видана експедитором, не передбачена умовами договору ТЕО38754647 та не є підставою для оплати зазначених у ній витрат. 8. Документально підтверджену вартість товарів від країни експорту перевірити не можливо, експортну декларацію країни відправлення не надано до митного оформлення.

З урахуванням положень ч. 7 ст. 55 МК України товари було випущено у вільний обіг за митною декларацією №23UА110140004786U6 та із наданням фінансових гарантій у вигляді грошової застави в сумі 63693,22 грн. ввізного мита (за видом платежу 020) та 208717,80 грн. податку на додану вартість (за видом платежу 028), всього на суму 272411,02 грн.

Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару і картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню у зв`язку з чим подав позовну заяву до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1ст. 7 Митного кодексу України.

Згідно п. 24. ч. 1ст. 4 МК Українимитний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23, 24 ч. 1ст. 4 МК Українивизначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст.49,50 МК України).

За частинами 1, 2ст. 51 МК Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1,2 ст. 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.24 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3ст. 54 МК України).

Згідноч. 1ст. 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цьогоКодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2ст. 55 МК Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цьогоКодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч.1ст. 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу(ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6ст. 57 МК України).

Відповідно до п. 4ст. 57 МК Україниу разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59та 60цьогоКодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 8ст. 57 МК Україниу разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цьогоКодексу.

Частиною 1ст. 58 МК Українипередбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2ст. 58 МК Україниметод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 58 МК Українимитною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частинами 1-3 ст. 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннямиГенеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63цього Кодексу;5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Щодо обгрунтування відповідача обраного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення -2r за резервним методом, згідно з положеннями ст. 64 МК України та грунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів «Косметичні препарати», що імпортовано за резервним методом визначення митної вартості за ЕМД від 06.06.2023 №UA100340/2023/317233 на рівні 12,01 дол. США/кг.

Суд зауважує, що рішення про коригування не містить інформації - який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, тощо.

Відповідачемне надано належного обгрунтування неможливості визначення митної вартості за основним методом, не підтверджено об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. Тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5ст. 58 МК України.

За висновкомВерховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Щодо зауважень відповідача у графі 33 рішення, суд зазначає наступне.

Сумніви митного органу щодо відсутності відомостей про виробника товару, спростовуються п. 5.1. контракту №02/2019, за яким країна виготовлення товару - Китай, якщо у відповідних документах не зазначено інше.

Відомості щодо виробника товару зазначені також у пакувальному листі (Packing list) № 03/23 від 25.04.2023, зокрема: Beauty Medical International Co., Ltd, Китай.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язкової вимоги до специфікації та рахунку як зазначення виробника товару.

Щодо ненадання сертифікату якості заводу-виробника, суд виходить із наступного.

Відповідно до положеньстатті 53 Митного кодексу України, сертифікат якості не є документом на підтвердження митної вартості товару, подання такого документу до митного органу законом не вимагається.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17.

З приводу відсутності документального підтвердження включення доставки товарів між GUANGZHOU та NANSHA, суд зазначає.

Згідно п. 2.1 контракту, ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо і зазначається в Специфікаціях до цього контракту.

За Специфікацією №03/23 від 17.04.2023 року до контракту, сторонами узгоджені умови поставки за Інкотермс 2010: FOB Гуанчжоу, Китай.

Правилами Інкотермс 2010, термін FOB (Франко борт) визначено, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинний нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

В тому числі, згідно правил пункту А.4., продавець зобов`язаний загрузити товар на борт судна, зазначеного покупцем, в погодженудату в межах обговореного терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту.

За правилами пункту А.6., продавець зобов`язаний, з урахуванням застережень пункту Б.6. нести усі витрати, зв`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в призначеному порту відвантаження у відповідності зі статтею А.4., і оплатити, якщо це буде потрібно, усі витрати, зв`язані з виконанням митних формальностей для експорту, як і інші мита, податки та інші збори, що підлягають оплаті при експорті товару.

При цьому, порт NANSHA є квартальним портом GUANGZHOU, відтак документального та окремого переміщення бути не може.

Одночасно, умови поставки FOB означають, що всі витрати та ризики до моменту завантаження товару на борт судна у порту Гунчжоу несе продавець, в тому числі і витрати на транспортування, доставку товару з іншого (квартального) порту, і т.д., і такі витрати включаються до ціни товару, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

На підтвердження витрат, які включаються в митну вартість оцінюваного товару до митного кордону України по маршруту Гуанчжоу, Китай - Гданьск, Польща - митний перехід на територію українського кордону - Ягодин, позивачем було надано довідку від перевізника (експедитора) ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» про транспорті витрати №8913 від 09.06.2023 року, згідно якої витрати по доставці вантажу у контейнері MSMU8942280 згідно коносаменту №TJSHTMSC489S1 від 30.04.2023 складають 268658,44 грн.

Стосовно зауважень митного органу, що банківські платіжні документи від 18.04.2023 №20136, від 10.05.2023 №20137, від 24.05.2023 №20139, від 24.05.2021 №20140, від 06.06.2023 №20143 містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив`язати документи до оцінюваної партії товарів.

Пунктом 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів віноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, встановлено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 і постанові від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980 вказано, що сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт на товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Ні вказаними нормами, ні будь-якими іншими не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документів на інвойс чи проформу-інвойс.

Відповідно до пунктів 3,4 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні докусменти, що стосуються оцінюваного товару.

З матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення товару було надано специфікацію №03/23 від 17.04.2023 на суму 210080,72 дол. США та інвойс №03/23 від 17.04.2023 на суму 210080,72 дол. США.

На підтвердження здійснення оплати декларантом позивача були надані платіжні інструкції в іноземній валюті: від 18.04.2023 №20136 на суму 80000,00 дол. США, від 10.05.2023 №20137 на суму 52000,00 дол. США, від 24.05.2023 №20139 на суму 19906,70 дол. США, від 24.05.2023 №20140 на суму 15093,30 дол. США, від 06.06.2023 №20143 на суму 64517,96 дол. США.

Вказані платіжні документи містять номери заяв, згідно яких придбавалась або конвертувалась валюта для оплати товару за інвойсом №03/23 від 17.04.2023.

Так, сума 80000,00 дол. США платіжної інструкції №20136 від 18.04.2023 підтверджується заявами про купівлю іноземної валюти №183 від 18.04.2023 і №184 від 18.04.2023;

сума 52000,00 дол. США платіжної інструкції №20137 від 10.05.2023 підтверджується заявою №185 від 10.05.2023;

сума 19906,70 дол. США платіжної інструкції №20139 від 24.05.2023 підтверджується заявою №187 від 22.05.2023 про обмін 18474,90 євро і банківською випискою про конвертацію евро у 19906,70 дол.;

сума 15093,30 дол. США платіжної інструкції №20140 від 24.05.2023 підтверджується заявою №189 від 24.05.2023;

сума 64517,96 дол. США платіжної інструкції №20143 від 06.06.2023 підтверджується заявою №191 від 05.06.2023.

Вказаними заявками підтверджується оплачений позивачем товар на суму 210080,72 дол. США.

Слід зазначити, що зі сторони митниці не було зауважень по сумі наданих платіжних інструкцій і це питання не досліджувалось при прийнятті рішення, тому до митного оформлення зазначені заяви не надавались.

Суд не погоджується із зауваженнями митного органу про неможливість перевірити зазначені декларантом транспортні витрати та посилання як на неналежний доказ на довідку експедитора від 09.06.2023 №8913.

За приписами п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Витрати на транспортування у сумі 268658,44 грн. підтверджені довідкою експедитора №8913 від 09.06.2023.

В той же час вказані витрати підтверджуються також наступними документами:

рахунком ТЕО №5315 від 30.05.2023 на суму 163204,35 грн. витрати на морське перевезення за межами території України;

рахунком ТЕО №5418 від 09.06.2023 на суму 25454,09 грн. навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України, 80000,00 грн. міжнародні транспортні послуги за межами території України.

Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказано, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повине підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідач також зауважив про неможливість документально перевірити підтверджену вартість товарів від країни експорту, оскільки до митного оформлення не було надано експортну декларацію країни відправлення.

Відповідно до ч.2ст.53 МК Українимитна декларація країни відправлення не відноситься до документів, що підтверджують числові значення митної вартості, а лише може вимагатись та досліджуватись (за наявності) митним органом у разі, якщо документи, передбачені ч.2ст.53 Митного кодексу Українимають розбіжності, ознаки підробки або всієї інформації.

Товариство, відповідно до умов контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом. Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком продавця відповідно до законодавства його країни.

За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару» .

В поданих позивачем документах на митне оформлення наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.

Надання відповідно до ч. 3ст. 53 МК України додаткових документів вимагається у разі, якщо надані декларантом документи, передбачені ч. 2ст. 53 МК Українимістять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митним органом не зазначено конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 звернув увагу на те, що основними документами які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України(ст. 53), заборонено.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Позивач у позовній заяві просить також стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-5ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7ст.139 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи 21.08.2023 між Адвокатським бюро «ГЕРМАН і ПАРТНЕРИ» (Виконавець) і ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (Замовник) укладено договір про надання правової допомоги №01-21-08/23, за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе обов`язок здійснити правовий захист інтересів Замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Дніпровської митниці про оскарження рішення №UA110140/2023/000127/1 від 13.06.2023 про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Відповідно до п. 3.2. договору вартість послуг з ведення справи в суді 1-ої інстанції становить 30000 грн. без ПДВ.

На виконання п. 4.1. договору сторонами 22.08.2023 складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого виконавцем були надані наступні послуги:

1.Аналіз документів Замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви.

2.Складання позовної заяви про оскарження рішення рішення №UA110140/2023/000127/1 від 13.06.2023 про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

3.Підготовка реквізитів по сплаті судового збору.

4.Направлення позовної заяви з додатками на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

5.Моніторинг подальшого руху справи.

6.Підготовка інших процесуальних документів до винесення судом рішення по справі (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо).

7.Складання заяви про отримання рішення суду та направлення на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

8.Отримання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Оплата замовником отриманих послуг підтверджується копією платіжної інструкції №71140 від 21.08.2023.

Частиною 6ст. 134 КАС Українипередбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7ст. 134 КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з витратами на правничу допомогу, зважаючи на відсутність детального опису робіт та послуг, що не ає можливості упевнетись в їх обгрунтованості і співмірності та віднесення справи до незначної складності.

При вирішенні цього питання, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд погоджується з відповідачем, що вказані у акті прийому-передачі надані послуги з правової допомоги у пунктах 1-3 не є окремими видами правової допомоги, а є складовими процесу підготовки позовної заяви.

Такі послуги як складання заяви про отримання рішення та отримання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду станом на день підписання акту прийому-передачі наданих послуг і на день ухвалення рішення суду надані не були, а тому не можуть бути враховані.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. вказала на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи, що дана справа по суті не є складною, розглянута в порядкуспрощеного позовного провадження, більшість документів є в наявності у позивача, що не потребувало великих затрат ні за об`ємом документів, ні за витраченим часом, та предмет спору не є новим в судовій практиці, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу..

Співмірною зі вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у даній справі, суд вважає суму 5000,00 грн.

Частиною 1ст. 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обгрунтованими, доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню.

За ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 4086,17 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №71141 від 22.08.2023.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у сумі 4086,17 грн .

Керуючисьст.ст.139, 241-246, 255,262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (пр. Олександра Поля, буд. 36, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38754647) до Дніпровської митниці (вул. Ольги княгині, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2023/000127/1 від 13.06.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2023/000204 від 13.06.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (пр. Олександра Поля, буд. 36, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38754647) за рахунок бюджетних асигнуваньДніпровської митниці (вул. Ольги княгині, буд. 22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 4086,17 грн. і витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона