Рішення № 116327176, 16.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/24745/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , 1969 р.н., є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія) та постійно проживає на території Камінь-Каширського району Волинської області, який входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ).

12.07.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Проте, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.07.2023 №032950008448 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом 01.01.1993 становить 01 рік 08 місяців 06 днів, з 01.01.1993 2 роки 01 місяць 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії.

Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки має статус особи, потерпілої від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, а також зазначає, що весь період навчання з 01.09.1985 по 20.07.1987 щодня (крім вихідних і канікул) добирався рейсовим автобусом на навчання із с.Заріччя Маневицького району, де постійно проживав, у смтКолки Маневицького району, де навчався.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області (по місцю проживанню) зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, та призначити і виплачувати пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-ХІІ з часу звернення до органу Пенсійного фонду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.22).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.25-26) відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні, оскільки станом на 01.01.1993 період постійного проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення склав 1 рік 08 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку. До вказаного періоду не зараховано період з 26.04.1986 по 20.07.1987, оскільки позивач навчався в смтКолки. Крім того, страховий стаж заявника склав 23 роки 10 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 24.05.1991 серії НОМЕР_1 з 07.08.1993 по 06.04.1994.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 44-49) відповідач ГУ ПФУ у Волинській області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що станом на 01.01.1993 період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення склав менше трьох років, а страховий стаж станом на момент звернення 23 роки 10 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченнямсерії НОМЕР_2 (а.с.17).

12.07.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниження пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням (а.с.35-36).

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.07.2023 №032950008448 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Рішення мотивоване тим, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 23 роки 10 місяців 09 днів; до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 24.05.1991 серії НОМЕР_1 з 07.08.1993 по 06.04.1994. Згідно з наданими документами період проживання або відпрацювання в зоні гарантованого добровільного відселення станом 01.01.1993 становить 01 рік 08 місяців 06 днів, з 01.01.1993 2 роки 01 місяць 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період проживання в с. Заріччя Маневицького району Волинської області згідно з довідкою №455 від 08.05.2023 з 26.04.1986 по 20.07.1987, оскільки згідно з довідкою від 10.05.2023 №264 заявник навчався в смт Колки (а.с.10).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІдо потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першоїстатті 14 Закону №796-ХІІдля встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

За приписами частини третьоїстатті 65 Закону №796-ХІІпосвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Частинами першою, другоюстатті 55 Закону № 796-ХІІпередбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV)особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

При вирішенні спору суд враховує, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993, при цьому, особам, які додатково до вказаних вище умов, з моменту аварії по 31.07.1986 проживали у зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 позивач був зареєстрований та проживав в с.Заріччя (Маневицького району) Волинської області, яке відповідно до Постанови №106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою №455 від 08.05.2023, яка видана виконавчим комітетом Колківської селищної ради (а.с.56). Відтак, позивач має право на встановлення початкової величини зниження пенсійного віку у 3 роки, за умови, що позивач станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала у вказаній зоні не менше 3 років.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що період роботи (проживання) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 01 рік 08 місяців 06 днів, оскільки ГУ ПФУ в Донецькій області не зараховано періоди навчання у смт Колки з 26.04.1986 по 20.07.1987.

Суд не погоджується із позицією відповідачів щодо обрахунку періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, з огляду на таке.

Згідно з довідкою від 08.05.2023 № 445, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.06.1969 по 30.10.1987, з 20.12.1989 по травень 1991 року та з липня 1994 року по серпень 1996 року був зареєстрований та постійно проживав в с.Заріччя (Маневицького району) Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії; вказана довідка видана на підставі запису в погосподарських книгах (а. с. 56).

Так, дійсно у період з 01.09.1985 по 20.07.1987 позивач навчався у Колківському СПТУ-24 в смт Колки, що підтверджується довідками Колківського центру професійної освіти від 10.05.2023 № 263, №264 (а. с. 57 зворот, 58) та вказаний навчальний заклад розташований у Маневицькому районі Волинської області. Відповідачем ГУ ПФУ в Донецькій області не враховано, що навчальний заклад знаходився на території Волинської області того ж району, де був зареєстрований та проживав позивач (Маневицького району), що давало можливість щодня добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання та реєстрації позивача до місця навчання, що додатково також підтверджується актом обстеження факту проживання в с. Заріччя ОСОБА_1 № 16 від 27.07.2023 (а. с. 13).

Крім того, суд звертає увагу, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченнямсерії НОМЕР_2 (а.с.17), тоді як згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІпосвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Проте, суд наголошує на тому, що лише наявність у позивача статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та досягнення віку 54 роки не надає йому безумовного права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, позаяк однією з обов`язкових умов для призначення вказаної пенсії є наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (не менше 24 років).

З рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 20.07.2023 № 032950008448 (а. с. 10) та розрахунку страхового стажу (а. с. 34 зворот) вбачається, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (12.07.2023) страховий стаж позивача складає 23 роки 10 місяців 09 днів, та згідно з трудовою книжкою від 24.05.1991 серії НОМЕР_1 період з 07.08.1993 по 06.04.1994 до страхового стажу не зарахований.

Водночас, позивач рішення від 20.07.2023 №032950008448 в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 07.08.1993 по 06.04.1994 не оскаржив, в позовній заяві відсутні доводи щодо незгоди позивача із зазначеним рішенням у вказаній частині.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.07.2023 №032950008448 (а. с.10) позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІз тих мотивів, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, становить менше трьох років.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Водночас, суд зазначає, що відмова органу Пенсійного фонду в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІбула оформлена рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.07.2023 №032950008448, якому суд надав правову оцінку. У цьому випадку, саме це є рішенням (тобто, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України) про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності необхідно задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.07.2023 №032950008448.

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області при розгляді заяви позивача від 20.07.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІобмежився лише дослідженням періоду проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 та достатності страхового стажу позивача. Констатувавши, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше трьох років та відсутній необхідний страховий стаж, зазначений відповідач відмовив у призначенні пенсії згідно із оскаржуваним рішенням.

Крім того, враховуючи, що позивачу виповнилося 54 роки, тому для реалізації права на пенсійне забезпечення відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік позивача підлягає зменшенню на 6 років.

З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ(у цьому випадкущодо наявності правових та фактичних підстав для зменшення позивачу пенсійного віку на 6 років та достатності страхового стажу), суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність/відсутність у позивача права на призначення вказаної пенсії. Саме до повноважень органів ПФУ віднесено зарахування певних періодів проживання та трудової діяльності до страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

На думку суду, оскільки за приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем фактичного проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов`язального характеру є ГУ ПФУ у Волинській області.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 12.07.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог зобов`язального характеру.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.07.2023 №032950008448, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 536,80 грн, сплачений в розмірі 1073,60 грн квитанцією від 04.08.2023 (а.с.8, 21).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії від 20 липня 2023 року №032950008448.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) від 12 липня 2023 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, площа Соборна, 3, ідентифікаційний код 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх