Рішення № 116327148, 16.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36345/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюка П.В. у виконавчому провадженні №73211989 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з оскаржуваною постановою на ГУ ПФУ у Волинській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити дії.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при добровільному виконанні рішення суду боржник керувався пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. При цьому вказує, що станом на 01.10.2023 виплата доплати до пенсії ОСОБА_1 здійснюється щомісячно разом з основною пенсією.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 11.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

В судове засідання представники сторін не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи.

Враховуючи вимоги частини дев`ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №140/10243/23 позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 08.11.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

16.08.2023 Волинський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист №13315/2023 у справі №140/10243/23 про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 08.11.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

03.11.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73211989 з виконання виконавчого листа №13315/2023, виданого Волинським окружним адміністративним судом 16.08.2023.

У повідомленні про виконання рішення суду від 16.11.2023 ГУ ПФУ у Волинській області зазначило, що на виконання рішення суду проведено нарахування за період з 08.11.2022 по 30.09.2023 в сум 53 424,20 грн. Виплата нарахованих коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. З 01 жовтня 2023 року виплата доплати до пенсії ОСОБА_2 здійснюється щомісячно разом з основною пенсією.

15.12.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюком П.В. винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ у Волинській області у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, яку позивач оскаржив в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи постанову про накладення штрафу від 15.12.2023, відповідач виходив з того, що ГУ ПФУ у Волинській області здійснено нарахування та виплату щомісяця підвищення до пенсії ОСОБА_1 із застосуванням двох прожиткових мінімумів станом на 01.01.2022, а не розміру двох мінімальних заробітних плат станом на 01 січня календарного року виплати пенсії, тобто не так, як вказано у резолютивній частині рішення суду.

Так, позивач щодо добровільного виконання рішення суду від 19.06.2023 у справі №140/10243/23 виконавцю направив лист, в якому зазначив, що дане рішення виконане в межах покладених зобов`язань та про нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_2 з 08.11.2022 по 30.09.2023 в сумі 53 424, 20 грн. Виплата заборгованості буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Також, виконавця повідомлено, що з 01.10.2023 виплата перерахованої пенсії ОСОБА_1 здійснюється щомісячно разом з основною пенсією. У зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом №13315/2023 постанови про відкриття виконавчого провадження, на думку позивача, підлягає закриттю.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, та за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 вказала, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав, на що звернута увага в ухвалах Верховного Суду від 29.12.2022 у справі №240/13159/22, від 11.01.2023 у справі № 240/3309/22.

Отже, вказаного правового підходу щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини необхідно дотримуватися і при визначенні конкретного розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Таким чином, при виконанні рішення суду у справі №140/10243/23 як розрахункову величину для визначення розміру доплати до пенсії позивачем правомірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, зі змісту рішення про перерахунок пенсії №907600128180 (виконане 21.12.2023) слідує, що на виконання рішення суду у справі №140/10243/23, а також на опрацювання постанови про накладення штрафу ОСОБА_1 проведено нарахування підвищення до пенсії (стаття 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) від прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023. Місячна сума підвищення з 08.11.2022-30.11.2022, 01.12.2022-31.12.2022 становить 4962,00 грн, а з 01.01.2023-31.12.2023 та щ 01.01.2024 довічно 5368,00 грн.

Отже, як видно з матеріалів справи, боржник ГУ ПФУ у Волинській області рішенням №907600128180 від 21.12.2023, тобто після накладення штрафу, здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові про накладення штрафу підставою для її прийняття зазначено про не застосування Пенсійним органом при виконанні рішення суду розміру двох мінімальних заробітних плат станом на 01 січня календарного року виплати пенсії, як вказано у виконавчому листі №13315/23.

Разом з тим, такі підстави не узгоджуються з доводами відзиву про те, що штраф застосований у зв`язку з не врахуванням боржником зміни щороку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку постанова від 15.12.2023 про накладення штрафу з підстав, зазначених у ній, прийнята протиправно та підлягає скасуванню, позаяк розрахунковою величиною при обрахунку підвищення до пенсії стягувачу є прожитковий мінімум для працездатних осіб, як передбачено пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність спірної постанови, факт порушення прав позивача знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про виконавче провадження, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Трофимюка Павла Володимировича від 15.12.2023 у виконавчому провадженні №73211989 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області штрафу у розмірі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту підписання судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826);

Відповідач: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43016, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 43316386).

Суддя Ю.Ю. Сорока