Рішення № 116326891, 16.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2024 р. Справа № 120/12207/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262940014344 від 24.05.2023 року про відмову в призначенні їй пенсії.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.

У встановлений судом строк представником позивача усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 14.08.2023 року.

Ухвалою від 28.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

15.09.2023 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що за результатами розгляду документів громадянки ОСОБА_1 , долучених до звернення, до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1981р. по 23.07.1987 рр., згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки термін навчання перевищує 5 років;- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки прізвище в трудовій книжці «Лунёва» (рос. мова) не відповідає прізвищу, зазначеному в паспорті (рос.мова) « ОСОБА_2 ».

З огляду на зазначене, страховий стаж ОСОБА_1 склав 13 років 2 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії, на підставі чого вважає, що спірне рішення прийнято правомірно, а тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

18.09.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні відповідної пенсії з підстав, зазначених у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262940014344 від 24.05.2023 року.

30.08.2023 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.

Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке рішенням №262940014344 від 24.05.2023 року відмовило у призначенні відповідної пенсії.

За результатами розгляду документів громадянки ОСОБА_1 , долучених до звернення, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1981 по 23.07.1987, згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки термін навчання перевищує 5 років. Окрім того, прізвище в дипломі « ОСОБА_3 » (рос. мова) не відповідає прізвищу, зазначеному в паспорті (рос.мова) «Лунева»;

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки прізвище в трудовій книжці «Лунёва» (рос. мова) не відповідає прізвищу, зазначеному в паспорті (рос.мова) « ОСОБА_2 ».

В даному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 13 років 2 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.24 цього Закону, страховий стаж (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відтак, страховий стаж набутий до 01.01.2004, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно до абзаців 1,2 ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст.62 Закону від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також тих випадків, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки прізвище в трудовій книжці «Лунёва» (рос. мова) не відповідає прізвищу, зазначеному в паспорті (рос. мова) « ОСОБА_2 ».

Як слідує з записів вказаної трудової книжки, позивач:

1) з 01.09.1980 по 25.08.1981 працювала лаборантом середньої школи № 15 м. Новгорода (зараз російська федерація);

2) з 01.09.1981 по 30.07.1984 навчалась на денній формі Новгородського

педагогічного інституту (зараз російська федерація);

3) з 10.09.1984 по 07.05.1986 працювала вихователем ясельної групи в дошкільній установі № 306;

4) з 19.03.1990 по 20.09.1993 працювала вихователем в дошкільній установі № 460; 5) з 20.05.1994 по 30.07.1997 працювала техніком в Київському інституті військово- повітряних сил.

Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Спірні записи не містять недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17, провадження № К/9901/768/17. Визначена позиція кореспондується з нормами Порядку №637, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідні періоди трудової діяльності позивача додатково підтверджуються довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 179/1/6923 від 11.08.2023 (про підтвердження періоду роботи з 20.05.1994 по 30.07.1997 техніком в Київському інституті військово-повітряних сил), а також довідкою управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.08.2023 № 108/31-2647 (про підтвердження періодів роботи: з 10.09.1984 по 07.05.1986 вихователем ясельної групи в дошкільній установі № 306 та з 19.03.1990 по 20.09.1993 вихователем в дошкільній установі № 460).

Більше того, суд звертає увагу, що 25 липня 2023 року експертним висновком №056/785-m Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України встановлено, що прізвища ЛУНЬОВА (паспорт, запис ОСОБА_1 ), а також рос. ЛУНЁВА (трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_1 ; свідоцтво про укладення шлюбу, запис ОСОБА_4 ) та ЛУНЕВА (паспорт, запис російською мовою ОСОБА_1 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.

В контексті вказаного, суд також наголошує, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників». За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії не врахував, що недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, позивач відповідно до чинного законодавства, не несе відповідальність за недотримання порядку ведення трудової книжки. А це означає, що порушення установленого порядку, допущенного відповідальними особами щодо ведення трудової книжки позивача, не повинні впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, а у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховним судом наголошено, що працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на пенсію.

Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Щодо незарахування відповідачем періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Пунктом "д" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р.№ 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п.1.9 цього Порядку у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Так, відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 навчалась з 01.09.1981 по 23.07.1987 у Новгородському педагогічному інституті, про що свідчать записи у трудовій книжці № 3 від 01.09.1981, відповідно до якого позивачку зараховано в число студентів 1 курсу природно- географічного факультету Новгородського педагогічного інституту, та № 4 від 30.07.1984, відповідно до якого позивачку переведено на заочне навчання.

Таким чином, документально підтверджено факт навчання позивачки з 01.09.1981 по 30.07.1984 на денній формі навчання в Новгородському педагогічному інституті.

Із врахуванням положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", що був чинним на час навчання позивача у закладі вищої освіти, період навчання (з дня зарахування особи до вищого навчального закладу до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка) підлягав врахуванню до стажу.

Суд зауважує, що відмовляючи в задоволенні заяви позивача, відповідач повинен був навести обґрунтування відсутності підстав для призначення позивачу пенсії.

Однак, досліджуючи зміст спірного рішення, судом встановлено, що відповідач належним чином не обґрунтував підстави для відмови в задоволенні заяви позивача.

При цьому, підстави вказані відповідачем, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що рішення №262940014344 від 24.05.2023 року про відмову у призначенні позивачу пенсії не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, а тому, таке рішення підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до її загального трудового (страхового стажу).

При цьому, суд зауважує, що відповідно до статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органом, який призначає пенсії, проводить перерахунок пенсії, є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення та перерахунку пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення або перерахунку пенсії та самостійно призначити або перераховувати пенсію позивачу, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).

Заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.

З огляду на викладене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідним зобов`язати Головне управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2023 року, з урахуванням висновків суду.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та дві похідні вимоги, які хоч і задоволені частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених основних позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на її користь слід стягнути відповідну суму. При цьому, враховуючи, що саме рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, вважаю за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань даного відповідача відповідну суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №262940014344 від 24.05.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та період навчання з 01.09.1981 року по 30.07.1984 року у Новгородському педагогічному інституті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду вказаних у мотивувальній частині рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21036, код ЄДРПОУ: 13322403)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368)

СуддяЧернюк Алла Юріївна