Рішення № 116326786, 15.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 січня 2024 р. Справа № 137/280/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Літинської селищної ради Вінницького району про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Літинський районний суд Вінницької області з позовом звернулась ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 29.03.2023 адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 матеріали справи №137/280/23 повернуто до Літинського районного суду Вінницької області, у зв`язку з неможливістю встановлення дати закінчення строку встановленого для її апеляційного оскарження.

Супровідним листом Літинського районного суду Вінницької області №137/280/1461/2023 від 09.05.2023 матеріали справи №137/280/23 повторно направлені за підсудністю на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

15.05.2022 матеріали справи №137/280/23 надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 19.05.2023 справу прийнято до провадження, відповідно до ст. 29 КАС України.

Мотивуючи позов позивачка зазначила, що після смерті свого батька прийняла спадщину на 1/2 частки житлового будинку в порядку спадкової трансмісії відповідно до ст. 1276 ЦК України. Нерухоме майно належало покійній матері позивачки ОСОБА_2 , спадкоємцем якої був батько ОСОБА_3 . Останній прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

За життя батько також не встиг оформити земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522484600:09:000:0352, що розташована по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 .

Після оформлення спадщини 1/2 частки житлового будинку, позивачка оформила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подала заяву до селищної ради про її затвердження. До технічної документації остання долучила свідоцтво про прийняття спадщини та довідку №18 від 13.01.2022.

Рішенням 22 сесії Літинської селищної ради 8 скликання №4792 від 23.09.2022 позивачці відмовлено в затвердженні технічної документації через відсутність документів, які підтверджують, що ОСОБА_4 є спадкоємцем від ОСОБА_2 .

Позивач рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки права на закінчення приватизації зазначеної земельної ділянки, яка належала матері Тягун НА та набуття на неї права власності поширюються на ті ж правовідносини, що при спадкуванні частини будинку та регулюються ст. 1276 ЦК України. Відтак, свідоцтво про право на спадщину та довідка нотаріуса підтверджують те, що позивач є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_3 , але успадковує права, обов`язки та майно, що належали її матері ОСОБА_2 .

Ухвалою від 19.05.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

Відповідач своїм правом заперечити проти позову не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Зокрема, ухвала від 19.05.2023 отримана останнім в цей же день через електронний кабінет, про що відповідним працівником була складена довідка.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

Позивач, відповідно до прийнятої після смерті свого батька спадщини в порядку спадкової трансмісії, отримала у власність 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Даний будинок належав матері позивачки ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на будинковолодіння, виданого виконкомом Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області відповідно до рішення виконкому Літинської районної ради №96 від 16.06.1988, зареєстрованого у КП "Вінницьке ООБТІ" 10.11.1989 із записом в реєстровій книзі №2 за реєстровим номером 402. (а.с. 8).

Спадкоємцем за заповітом нерухомого майна був батько позивачки ОСОБА_3 , який після смерті ОСОБА_2 , прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданій КП "Вінницьке ООБТІ" 18.01.2008 №21, житловий будинок із прибудовами розташований на земельній ділянці, яка відповідно до рішення виконкому Малинівської сільської Ради народних депутатів №17 від 17.03.1994 передана безкоштовно ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель (а.с. 10).

Покійний батько позивачки, отримавши після смерті ОСОБА_2 у спадщину майно, не встиг оформити право власності ні на будинок, ні на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522484600:09:000:0352, що розташована по АДРЕСА_1 .

Позивачка, після оформлення спадщини 1/2 частки житлового будинку, виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подала заяву до селищної ради про її затвердження. До технічної документації остання долучила свідоцтво про прийняття спадщини та довідку нотаріальної контори по спадковій справі від 13.01.2022.

Рішенням 22 сесії Літинської селищної ради 8 скликання № 4792 від 23.09.2022 позивачці відмовлено в затвердженні технічної документації через відсутність документів, які підтверджують, що ОСОБА_4 є спадкоємцем від ОСОБА_2 .

Позивач не погоджується із рішенням, вважає його протиправним, тому звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема частиною 1 цієї норми передбачено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

З аналізу вищенаведених положень норм права слід дійти висновку, що орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою приймає рішення на пленарному засіданні. Іншого положеннями Земельного кодексу України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено, як не передбачено отримання дозволу від органу місцевого самоврядування на її розроблення.

За обставин справи, спірним рішенням 22 сесії Літинської селищної ради 8 скликання № 4792 від 23.09.2022 позивачці відмовлено в затвердженні технічної документації через відсутність документів, які підтверджують, що ОСОБА_4 є спадкоємцем від ОСОБА_2 .

Оцінюючи відмову ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації через відсутність документів, суд зазначає таке.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом та довідкою Літинської державної нотаріальної контори від 13.01.2022 №18/02-14 по спадковій справі підтверджується, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом на 1/2 частки після смерті ОСОБА_3 . Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 був ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до рішення виконкому Малинівської сільської Ради народних депутатів №17 від 17.03.1994 земельна ділянка, площею 0,25 га, по АДРЕСА_2 , передана безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських будівель (а.с. 10).

Згідно зі статтею 1276 ЦКУ, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачка, після смерті свого батька, отримала спадщину в порядку спадкової трансмісії на 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , то доводи про відсутність документів, які б підтверджували її спадкоємство від ОСОБА_2 є протиправним в силу того, що набуття права на земельну ділянку реалізовуються за правилами ст. 1276 ЦКУ.

З приводу того, що інший власник зазначеного будинку не представлений у доданих до клопотання документах та матеріалах, то суд вказує на таке.

За визначенням терміну державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр).

Відповідно до пункту 3 розділу VII Закону України Про державний земельний кадастр, (із змінами) установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, інші об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, лінійні об`єкти енергетичної інфраструктури), право власності на які зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників таких об`єктів на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Закону України Про державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

З аналізу вказаних вище норм права слід дійти висновку, що земельна ділянка, право власності на яке виникло у ОСОБА_2 у 1994 на підставі рішення виконкому Малинівської сільської Ради народних депутатів №17 від 17.03.1994, площею 0,25 га, вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера. Відомості про цю земельну ділянку, які не внесені до Державного реєстру земель, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після внесення відомостей про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці до Державного реєстру земель вносяться інші зміни до відомостей про ці земельні ділянки.

Отже, після затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного реєстру земель, позивач має право вносити зміни про неї.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рішення Літинської селищної ради від 23.09.2022 №4792 є протиправним, а відтак, таким що підлягає скасуванню.

Вимоги позивача зобов`язального характеру підлягають задоволенню в силу того, що вони є похідними від основних вимог, задоволення яких залежить від задоволення останніх (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд, використовуючи повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області 8 скликання від 23.09.2022 №4792 "Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)".

Зобов`язати Літинську селищну раду Вінницького району Вінницької області на найближчому пленарному засіданні розглянути подану ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0522484600:09:000:0352, що розташована по АДРЕСА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 )

Відповідач: Літинська селищна рада Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04325963, вул. Соборна, 7, смт. Літин, Вінницький район, Вінницька область, 22300)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна