Ухвала суду № 116323652, 15.01.2024, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 937/9874/19

Провадження № 2-в/333/6/24

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого суддіКовальової Ю.В.,

за участю секретаря судового засіданняДондик О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжяпитання про відновлення втраченого судового провадження по справі № 937/9874/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

20.10.2023 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про виправлення описки у виконавчому листі та рішенні у цивільній справі №937/9874/19 за позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2023 року відкрито провадження по справі № 2-во/333/148/23 (єдиний унікальний номер судової справи 937/9874/19) за заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про виправлення описки у виконавчому листі та рішенні у цивільній справі №937/9874/19 за позовною заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ініційовано питання щодо можливості відновлення повністю втраченого судового провадження у цивільній справі № 937/9874/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закінченій ухваленням рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2020 року. Передано до канцелярії Комунарського районного суду м. Запоріжжя копію цієї ухвали для реєстрації цивільної справи про відновлення повністю втраченого судового провадження в цивільній справі № 937/9874/19 та проведення автоматизованого розподілу. Зупинено провадження у цивільній справі за № 2-во/333/148/23 (єдиний унікальний номер судової справи 937/9874/19) до набрання законної сили рішенням у справі про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 937/9874/19, яку розглядав Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2023 року відкрито провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження, призначено судове засідання, запропоновано учасникам судового процесу подати наявні у них документи і матеріали, що стосуються втраченого судового провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений судом належним чином.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Оскільки останнім відомим зареєстрованим місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_1 , що знаходиться на тимчасово окупованій території, відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Жодних заяв, клопотань до суду ним не надано.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані матеріали, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року №49/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану судів Запорізької області», визначивши територіальну підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за Комунарським районним судом м.Запоріжжя.

Згідно до ч. 1 ст. 494 ЦПК України - на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Відповідно до ч. 2 ст. 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя не передавалася цивільна справа №937/9874/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Наведене дає підстави вважати, що судове провадження у справі №937/9874/19 втрачено.

Статтею 493 ЦПК України передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

1) частину справи, яка зберіглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);

2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі;

7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться електронні копії ухвал, рішення, постанов суду першої, апеляційної та касаційної інстанції, постановлені під час розгляду вищезазначеної справи.

За відомостями з автоматизованої системи документообігу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області є можливість відновити зміст втрачених судових рішень, винесених Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області по даній справі.

Інших матеріалів по справі представником позивача не надано.

Також суд враховує, що, незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина ухвали про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі, оскільки наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 2-2062/11 (провадження № 61-23154св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 2-879/10 (провадження № 61-6618св18).

А тому, суд вважає необхідним встановити зміст судових рішень першої інстанції, якими закінчено провадження у справі, навівши у резолютивній частині даної ухвали їх повний текст, наявний у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про достатність матеріалів для часткового відновлення втраченого судового провадження, а саме рішення суду першої інстанції та ухвал, постановлених під час розгляду зазначеної цивільної справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 81, 258-260, 493, 494 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відновити частково втрачене судове провадження у цивільній справі №937/9874/19 за позовом за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме:

- ухвала від 13.12.2019 про відкриття провадження у справі (т.1 а.с.12); ухвала від 09.11.2020 про виправлення помилки (Т. 1 а.с. 19);

- судові рішення у справі, якими завершено розгляд справи, копії яких містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме:

- заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької областівід 26 березня 2020 року такого змісту:

«Справа № 937/9874/19

Провадження № 2/937/912/20

2020 рік

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Дараган Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Данчук К.В.

учасники справи:

позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 12 березня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у сумі 4799 гривень 53 копійок, у виді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, строком на 24 місяці, з кінцевим строком погашення до 31 березня 2016 року, та сплатою за користування кредитом 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту та сплати відсотків у зазначені в заяві, Умовах та Правилах строки. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена і станом на 11 листопада 2019 року становить суму в розмірі 17753 гривні 43 копійок, що складається з наступного: сума в розмірі 4605 гривень 79 копійок заборгованість за кредитом, сума в розмірі 4661 гривня 50 копійок заборгованість по відсоткам за користування кредитом, сума в розмірі 8486 гривень 14 копійок заборгованість за пенею. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 17753 гривні 43 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1921 гривня 00 копійок.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом із позовною заявою представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, визнає його неявку неповажною та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та здійснення судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Згідно генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карток від 12 березня 2014 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено кредитний договір. В угоді зазначено, що відповідач отримав кредит у сумі 4799 гривень 53 копійок, у виді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, строком на 24 місяці, з кінцевим строком погашення до 31 березня 2016 року, та сплатою за користування кредитом 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту та сплати відсотків у зазначені в заяві, Умовах та Правилах строки. При порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, позивальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та Правилах за кожен день прострочення. В угоді зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця генеральна угода разом із запропонованими банком Умовами та Правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, а також, що він ознайомився з Умовами та Правилами.

До вказаної вище генеральної угоди позивачем додано витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/rules/.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову, відповідач станом на 11 листопад 2019 року має заборгованість 17753 гривні 43 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 4605 гривень 79 копійок заборгованість за кредитом, сума в розмірі 4661 гривня 50 копійок заборгованість по відсоткам за користування кредитом, сума в розмірі 8486 гривень 14 копійок заборгованість за пенею.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (утомучисліелектронних),улистах,телеграмах,якимиобмінялисясторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України,процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як було встановлено судом, 12 березня 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого останній шляхом підписання генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карток отримав кредит у сумі 4799 гривень 53 копійок, у виді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, строком на 24 місяці, з кінцевим строком погашення до 31 березня 2016 року, та сплатою за користування кредитом 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Також відповідач отримав платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

На виконання договору позивач надав відповідачу кредит в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, видав платіжну картку та відкрив відповідний картковий рахунок, тим самим позивач повністю виконав свої зобов`язання перед відповідачем за договором.

Разом із цим, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач АТ КБ «ПриватБанк»). Тобто, у разі, якщо умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Також, положення чинного цивільного законодавства щодо позики і кредиту передбачають, що у разі укладення кредитного договору, неустойка у виді грошової суми є договірною умовою, тобто розмір та підстави її стягнення визначаються сторонами в самому договорі.

Як вбачається із генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карток від 12 березня 2014 року, в ній зазначено про встановлення відповідальності у виді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, але конкретних формулювань щодо пені у виді грошової суми та її визначеного розміру не зазначено.

Натомість, позивач, заявляючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11 листопада 2019 року, позивач посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/rules/, як на невід`ємну частину спірного договору.

Так, витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/rules/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 вказаних вище Умов), та інші умови.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/rules/, розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карток, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), та саме у таких зазначених в цьому документі, що доданий позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути визнана судом належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Вказані обставини не були спростовані позивачем в ході судового розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем за період з часу виникнення спірних правовідносин (12 березня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (03 грудня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у генеральній угоді домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту у виді грошової суми та її визначеного розміру, наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також, суд враховує, що надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можуть вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у відповідній угоді, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем як позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Судом встановлено, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/rules/, які були надані позивачем та містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 12 березня 2014 року шляхом підписання генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карток. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому виді відповідальність за цим договором у виді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. При цьому вимог про стягнення грошових сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України, позивач не пред`явив.

Також суд звертає увагу й ті обставини, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у виді генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карток та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. В зв`язку із цим відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17).

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що згідно умов договору, відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом. Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

Однак, в порушення умов договору відповідач не виконав належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ним, має прострочену за кредитом заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язань.

До того ж, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а відповідачем не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, так само і погашення кредитних коштів.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач порушив умови договору, взяті на себе зобов`язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом в розмірі 4605 гривень 79 копійок та суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 4661 гривня 50 копійок, а у стягненні інших заявлених позивачем сум (заборгованість за пенею) необхідно відмовити з підстав, зазначених вище.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 9261 гривня 29 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1002 гривні 19 копійок.

Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 536, 549, 551, 610, 611, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 19, 141, 263 265, 280 282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2014 року в розмірі 9261 (дев`ять тисяч двісті шістдесят одна) гривня 29 копійок та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1002 (одна тисяча дві) гривні 19 копійок, а всього 10263 (десять тисяч двісті шістдесят три) гривні 48 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Л.В. Дараган».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Ю.В.Ковальова