Ухвала суду № 116322422, 16.01.2024, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/782/15-к

провадження № 1-кп/691/6/24

УХВАЛА

16 січня 2024 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городище клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності, подане в кримінальному провадженні про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям.Житомир,проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудовогорозслідування встановлено,що ОСОБА_8 , 13.01.2012 року, близько 17 години 30 хвилин, керуючи автомобілем HUNDAI НІ д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , рухаючись в с. Орловець Городищенського району Черкаської області в напрямку м. Кіровоград, на 180 км + 750 м автодороги Київ-Знам`янка, будучи не уважним під час керування транспортним засобом, не належним чином стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не зреагувавши на її зміну у вигляді ожеледиці, чим легковажно розраховував на відвернення суспільно небезпечних наслідків, порушив пункт 2.3.6 Правил дорожнього руху України. В результаті даного порушення виник занос керованого ним автомобіля та ОСОБА_8 не справився з керуванням і перетнувши вузьку суцільну лінію горизонтальної розмітки проїжджої частини автодороги, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху, тим самим допустив порушення розділу 34 п. 1.1. Правил дорожнього руху України та не переконавшись у створенні небезпеки іншим учасникам руху, змінивши напрямок руху керованого ним автомобіля, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом IVEKO TURBO DAIRY, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .

В результаті даної ДТП та самовпевненості ОСОБА_8 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, розриву селезінки, що супроводжувались внутрішньочеревною кровотечею, які згідно висновку судово-медичного експерта Корсунь-Шевченківського міжрайонного відділення Черкаського обласного бюро СМЕ за № 44 віл 13.03.2012 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток верхньої третини лівої гомілки, які згідно зазначеного висновку судово-медичного експерта не є небезпечними для життя, як правило спричиняють тривалий розлад здоров`я і по цих ознаках відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого являється порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

16.01.2024 року, у судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , підтримав раніше подане через електронну пошту (ЕП-3453/23-Вх від 25.12.2023 року) клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що закінчились строки притягнення до кримінальної відповідальності, а тому провадження підлягає закриттю. 13.01.2012 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі т/з Hyundai H1 (під керуванням ОСОБА_8 ) та Iveco Turbo Daily (під керуванням ОСОБА_4 ), в ході зазначеного ДТП Недвига отримав тілесні ушкодження у зв`язку із чим був визнаний потерпілим. 20.01.2012 року слідчим СВ Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області винесено постанову про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження. ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні 21.02.2012 року. 03.01.2013 року, у зв`язку із початком функціонування ЄРДР відомості про зазначене кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР і відповідно присвоєно номер № 12013250020000006 від 03.01.2013 року. 14.11.2014 року, ОСОБА_8 повторно повідомлено про підозру за вказаною кваліфікацією. 30.06.2015 року, відносно ОСОБА_8 складено обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12013250020000006 від 03.01.2013 року. Як вбачається з веб-порталу «Судова влада України», обвинувальний акт надійшов до Городищенського районного суду Черкаської області 08.07.2015 року.

Кримінальний кодекс України передбачає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, така норма знайшла відображення в ст.49 КК України.

Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину (ч.1, ст.49 ККУ). Згідно приписів ч.5 ст.12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_8 обвинувачується за ч.2 ст.286 КК України. У відповідності до ч.2 ст.286 КК України, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Тобто, максимальним покаранням у вигляді позбавлення волі може бути вісім років, а тому з урахуванням ч.5 ст.12 КК України такі дії є тяжким злочином, давність притягнення до кримінальної відповідальності за який передбачена ч.1 ст.49 КК України десять років.

Визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним. Частиною першою статті 49 КК України встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання. Частина друга зазначеної статті містить нормативні приписи такого змісту: «Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років». Друге речення наведеної вище частини статті не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватись після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання частини другої статті 49 КК зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання - розглядати наведені у третьому реченні загальні строки як: 1) такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у частині першій статті 49 КК України диференційованих строків в усіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду і наступного з`явлення її з зізнанням або затримання; 2) альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках. Наведені два можливі підходи до співвідношення диференційованих і загальних строків давності зумовлюють два варіанти конкретизації кримінально-правового змісту частини другої статті 49 КК України. У першому варіанті терміни, передбачені частиною першою цієї статті, безумовно нівелюються в разі ухилення підозрюваного, обвинуваченого від суду або розслідування, і така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності виключно після спливу п`яти років з дня вчинення кримінального проступку і п`ятнадцяти років - злочину. Другий варіант передбачає пріоритетність вибору того різновиду строків, який є сприятливішим для особи під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності. В основу правової позиції, сформульованої Об`єднаною палатою в постанові від 05.04.2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51-5464кмо20), покладено тлумачення змісту частини другої статті 49 КК України за першим варіантом. За висновком Об`єднаної палати, факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від розслідування або суду, є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє диференційовані терміни, визначені в частині першій статті 49 КК. У цьому випадку, як констатувала Об`єднана палата, закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від розслідування чи суду: п`ятнадцять років з часу вчинення злочину, п`ять років - з часу вчинення кримінального проступку. З наведеним підходом Велика Палата не погодилась (провадження № 13-26кс22, постанова від 02.02.2023 року, справа № 735/1121/20) і вважає його таким, що не відповідає точному змісту кримінально-правової норми і дійсній волі законодавця, а тому вважає за необхідне відступити від правового висновку Об`єднаної палати, викладеного нею в постанові від 05.04.2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51-5464кмо20).

Таким чином, Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Таким чином, з огляду на те, що строки притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності починають обраховування з 13.01.2012 року, граничним строком притягнення його до кримінальної відповідальності буде 13.01.2022 року, проте, головуючий суддя у своїй довідці, складеній для міжнародної екстрадиції ОСОБА_8 , який на думку суду ухилявся від кримінальної відповідальності, зазначив, що період на який начебто ухилився ОСОБА_8 становить 1 рік та 10 місяців, і хоча подібне твердження щодо ухилення від суду в період з 22.01.2019 року по 14.11.2020 року (день затримання у м. Варшава) є суперечливим, проте, навіть якщо врахувавши зазначену інформацію, граничним строком притягнення до кримінальної відповідальності буде 13.10.2023 року, оскільки строки притягнення до кримінальної відповідальності з огляду на положення ч.1, ст.49 КК України починають своє обрахування з моменту вчинення особою кримінального правопорушення, а не внесення відомостей до ЄРДР, таке формулювання є беззмінним як в редакції Кримінального кодексу України від 01.01.2012 року (який діяв на моменту ДТП) так і в редакції на момент складення даного клопотання.

Посилаючись на наведене, просив суд звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 , а провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України, закрити.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 повністю підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження.

Представник потерпілого не заперечував щодо задоволення заявленого клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 та закриття провадження, проте наполягав на встановленні його винуватості у скоєному правопорушенні та на задоволенні цивільного позову.

Потерпілий підтримав думку свого представника.

Прокурор не заперечував щодо звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 та закриття провадження, однак підтримав думку представника потерпілого щодо встановлення факту причетності ОСОБА_8 до скоєного правопорушення та у задоволенні цивільного позову.

Суд, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, вважає наступне.

Згідно ч.1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.1 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Згідно ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: 1) строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; 2) підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; 3) обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

У відповідностідо ст.49КК України,особа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминуло,1)два роки-у разівчинення кримінальногопроступку,за якийпередбачене покаранняменш суворе,ніж обмеженняволі; 2)три роки-у разівчинення кримінальногопроступку,за якийпередбачено покаранняу видіобмеження волі,чи уразі вчиненнянетяжкого злочину,за якийпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строкне більшедвох років; 3)п`ятьроків -у разівчинення нетяжкогозлочину,крім випадку,передбаченого упункті 2цієї частини; 4)десять років-у разівчинення тяжкогозлочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: 1) притягнення особи як обвинуваченого; 2) згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 284-288 КПК України).

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Відомості про дану подію що сталася 13.01.2012 року внесено до ЄРДР 03.01.2013 року.

Санкція ч.2ст.286КК Українипередбачає покаранняу виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

У відповідностідо ч.ч.2,3ст.49КК України,перебіг давностізупиняється,якщо особа,що вчинилакримінальне правопорушення,ухилилася віддосудового розслідуванняабо суду.У цихвипадках перебігдавності відновлюєтьсяз дняз`явленняособи іззізнанням абоїї затримання,а зчасу вчиненнякримінального проступку-п`ять років.У цьомуразі особазвільняється відкримінальної відповідальності,якщо зчасу вчиненнякримінального правопорушенняминуло п`ятнадцятьроків. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

ОСОБА_8 , 22.01.2019 року ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області був оголошений в розшук, перебіг давності з цієї дати зупинився і відновився з дати затримання останнього в м. Варшава Республіки Польща 14.11.2020 року.

Оскільки, кримінальне правопорушення інкриміноване ОСОБА_8 вчинене 13.01.2012 року, граничним строком притягнення його до кримінальної відповідальності було 13.01.2022 року, проте, ОСОБА_8 , ухилявся від кримінальної відповідальності і перебіг давності двічі зупинявся: на період з 16.01.2015 року по 10.02.2015 року (25 днів) під час досудового розслідування та на період з 22.01.2019 року по 14.11.2020 року (1 рік 9 місяців 23 дні) під час судового розгляду кримінального провадження, що в загальній сумі склало 1 рік 10 місяців 18 днів (25 днів +1 рік 9 місяців 23 дні =1 рік 10 місяців 18 днів).

Згідно висновків щодо застосування норми права, наведених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 року (провадження № 13-26кс22, справа № 735/1121/20), у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Отже, з урахуванням наведеного граничний строк притягнення ОСОБА_8 до кримінальності відповідальності було 01.12.2023 року (13.01.2022 року сплив диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України терміном 10 років + період ухилення від досудового розслідування та суду 1 рік 10 місяців 18 днів).

Таким чином, на день розгляду клопотання, з часу вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 кримінального правопорушення (злочину), з урахуванням періодів ухилення, сплинуло понад десять років, а тому останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України.

Відповідно до статей 284 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення (постанова ВС від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Речовий доказпо справі,а саме: транспортний засіб IVEKO TURBO DAIRY, д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне повернути останньому за належністю.

Речовий доказпо справі,а саме: транспортнийзасіб HUNDAI НІ д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_8 , суд вважає за необхідне повернути останньому за належністю.

Щодо процесуальних витрат у сумі 8909 гривень 72 копійки за проведення експертиз.

Приписами ст. 118 КПК України, встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КПК України, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17.06.2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.09.2022 року у справі № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Враховуючи вищевикладене,суд вважає, що процесуальні витрати в загальній сумі 8909 гривень 72 копійки за проведення експертиз слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Щодо цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (в порядку вимог ст.ст. 62,110,128 КПК України) поданого ОСОБА_4 , ціна позову 102918 гривень 33 копійок.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому лише в разі ухвалення обвинувального вироку, поставлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Виходячи зі змісту зазначеної частини вказаної статті, при закритті кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, цивільний позов потерпілого слід залишити без розгляду.

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної внаслідок вчиненого кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, особа яка не пред`явила цивільного позову у кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов, якої залишено без розгляду має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, суд вважає, що цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_4 , слід залишити без розгляду, роз`яснивши йому право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 12, 49, ч. 2 ст. 286 КК України, ст.ст. 91, 128, 129, 284, 285, 286, 288, 371, 372, 374 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності, подане в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, задоволити.

Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцям.Житомир,проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрити.

Речовий доказпо справі,а саме транспортний засіб IVEKO TURBO DAIRY, д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 , повернути останньому за належністю.

Речовий доказ по справі, а саме, транспортний засіб HUNDAI НІ д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_8 , повернути останньому за належністю.

Процесуальні витрати у сумі 8909 гривень 72 копійки за проведення експертиз компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 залишити без розгляду та роз`яснити потерпілому право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1