Рішення № 116321291, 16.01.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13382/22

Провадження № 2/369/785/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.01.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Соловюк В.І.,

представника позивача Шелепйонок О. М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 03.04.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви, чим останній підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, і складають договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить у собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору (надалі - кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_2 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 000 грн., який в подальшому було збільшено до 50 000 грн., а для користування кредитним картковим рахунком остання отримала кредитну картку «Універсальна».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На день її смерті існувала заборгованість позичальника перед Банком за вказаним кредитним договором в розмірі 11 955 грн. 78 коп., яка складається із наступного: 11 955 грн. 78 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 11 955 грн. 78 коп. за простроченим тілом кредиту.

17.01.2022 року позивачем була направлена претензія кредитора до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори, та 14.02.2022 року отримана відповідь Макарівської державної нотаріальної контори.

При цьому, спадкоємець ОСОБА_1 , яка постійно проживала зі спадкодавцем та протягом шести місяців не звернулась до нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняла її. Факт проживання спадкоємця ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджується їх копіями паспортних даних, згідно з якими останні зареєстровані: АДРЕСА_1 .

21.02.2022 до ОСОБА_1 , як спадкоємця позичальника, було направлено лист-претензію, згідно з якої позивач пред`явив свої вимоги, однак жодних дій останньою вчинено не було.

Враховуючи наведене, представник позивача просить задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_1 , як із спадкоємця померлої ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 03.04.2012 року у розмірі 11 955 грн. 78 коп., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.12.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 02 лютого 2023 року 0 12:30 год.

13 лютого 2023 року на виконання ухвали суду Дмитрівської сільською радою Бучанського району Київської області була надана копія довідки про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вказано, що за цією адресою була зареєстрована померла ОСОБА_2 , а також її мати ОСОБА_1 .

13 липня 2023 року на виконання ухвали суду Макарівська державна нотаріальна контора надала належним чином засвідчену копію спадкової справи №144/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 17 липня 2023 року було залучено у якості третьої особи ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 21 вересня 2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 31 жовтня 2023 року на 11:00 год.

У судове засідання з`явився представник АТ КБ «ПриватБанк» - Шелепйонок О. М., просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

За згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено договір надання банківських послуг № б/н, шляхом підписання анкети-заяви, чим остання підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, і складають договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить у собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору (надалі - кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_2 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт в розмірі 2 000 грн., який в подальшому було збільшено до 50 000 грн., а для користування кредитним картковим рахунком остання отримала кредитну картку «Універсальна».

За вказаним договором надання банківських послуг ОСОБА_2 були надані наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , дата відкриття 08.09.2015 року, термін дії якої до 09/19 (картка «Універсальна»), НОМЕР_1 , дата відкриття 08.09.2015 року, термін дії якої до 09/19 (картка «Універсальна»), НОМЕР_2 , дата відкриття 09.10.2015 року, термін дії якої до 10/19 (картка «Універсальна»); НОМЕР_3 , дата відкриття 19.02.2019 року, термін дії якої до 12/22 (картка «Універсальна»); НОМЕР_4 , дата відкриття 15.10.2020 року, термін дії якої до 08/24 (картка «Універсальна» GOLD) що підтверджується довідкою.

З матеріалів справи також слідує, що в період з 08.09.2015 року по 16.07.2021 року кредитний ліміт неодноразово змінювався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Макарівським відділом державної реєстрації актів цивільног стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На день її смерті існувала заборгованість перед Банком за вказаним кредитним договором в розмірі 11 955 грн. 78 коп., яка складається із наступного: 11 955 грн. 78 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 11 955 грн. 78 коп. за простроченим тілом кредиту, що підтверджується випискою по банківському рахунку ОСОБА_2 , яка має статус первинного документа.

З матеріалів спадкової справи №144/2021 року, заведеної Макарівською державною нотаріальною конторою, щодо майна померлої ОСОБА_2 слідує, що 17.01.2022 року Банком була направлена претензія кредитора до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області, в якій Банк просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у сумі 22 955 грн. 78 коп.

14.02.2022 року позивачем отримана відповідь Макарівської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що при зверненні спадкоємців з питань оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_2 , доведе їх до відома про наявність претензії кредитора.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії спадкової справи №144/2021, до Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області 20 жовтня 2021 року надійшла заява від ОСОБА_4 , чоловіка померлої ОСОБА_2 , про те, що він відмовляється від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 на користь сина спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_6 , виданим Буським відділом державої реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Київської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 131.

17.02.2022 року до спадкоємця позичальника - ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» було направлено лист-претензію, в якій останню було повідомлено про наявність перед Банком заборгованості в розмірі 14 995 грн. 78 коп., виниклою через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та запропоновано сплатити вказану заборгованість.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Так, за змістом ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 як спадкоємець після померлої ОСОБА_2 , повідомлялась про претензію АТ КБ «ПриватБанк» та про її обов`язок задовольнити вимоги Банку в повному обсязі щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором, але в межах вартості спадкового майна.

Поряд з цим, прийнявши спадщину та будучи обізнаним про наявність заборгованості за кредитним договором, відповідач не задовольнив вимоги Банку. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Оскільки зобов`язання відповідача залишається не виконаним, вимоги АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 11 955 грн. 78 коп., як із спадкоємця померлої ОСОБА_2 , відповідно до статті 1282 ЦК України підлягають задоволенню відповідно до успадкованої частини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову частково.

Щодо відповідача ОСОБА_3 .

Згідно із статтею 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

З наведеного вбачається, що вказана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.

Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов`язаний зупинити провадження до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.

Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №473/1433/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/201/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 321/1118/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 183/303/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 405/5728/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 621/1867/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 310/10284/15-ц.

Також вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини.

Відповідно до частини першої статі 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який закликає до зрозумілості норм, що застосовуються у будь-якій справі і до ясності гарантій для забезпечення об`єктивності та відкритості, запобігання сваволі суддів при вирішенні конкретних справ.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, що є принципом остаточності судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі підлягало закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Так як відповідача ОСОБА_3 , який на момент пред`явлення позову вже помер, а діючим законодавством України не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду є померлою та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинена, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.509,525,526,530,536,1050,1054, 1218, 1281, 1282, 1297, ЦК України , ст.ст. 10,12,81,141, 263, 265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.04.2012 року в сумі 5 977 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 89 коп. в межах вартості спадкового майна.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.).

Провадження в частині вимог до ОСОБА_3 закрити.

Інформація про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 14360570) .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , ( АДРЕСА_2 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ