Рішення № 116319964, 16.01.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3198/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Фастівської міської ради, Київська обл., м. Фастів

до Фізичної особи-підприємця Дросенка Антона Юрійовича, Київська обл., м. Фастів

про стягнення недоотриманого доходу

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фастівської міської ради б/н б/д (вх. №2723/23 від 19.10.2023) (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця Дросенка Антона Юрійовича (далі відповідач) про стягнення недоотриманого доходу за оренду земельної ділянки по вул. Шевченка, 25-а у м. Фастів з кадастровим номером 3211200000:09:004:0226 у сумі 35037,81 грн. орендної плати та 6994,82 грн. пені.

Оскільки, ціна позову у справі №911/3198/23 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2023 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3198/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

До суду від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 29.11.2023 (вх. №22359/23 від 30.11.2023).

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №Д352518.1/2516 від 15.12.2023 (вх. №23182/23 від 18.12.2023)

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2021 між Фастівською міською радою (за договором - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дросенком Аніоном ІОрійовичем (за договором - орендар) укладено Договір оренди землі №08-12/153 (далі - Договір), згідно умов п. 1 якого, орендодавець, на підставі рішення Фастівської міської ради №51/77-IV-VІІ від 23.12.2020 року «Про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Фастів, вул. Шевченка, 25-а ФОП Дросенку Антону Юрійовичу», надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 3211200000:09:004:0226, яка розташована у м. Фастів, вул. Шевченка, 25-а.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,0120 га, у тому числі землі, які використовуються для будівництва та обслуговування будівель торгівлі 0,0120 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - існуюча частина будівлі магазину промислових товарів, інших об`єктів інфраструктури немає. Земельна ділянка передається в оренду без об`єктів (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:09:004:0226 на дату укладення Договору становить 185112,14 грн.

У п. 8 Договору сторонами погоджено, що Договір укладено на п`ять років. Сплив строку дії Договору починається з дати підписання його сторонами. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Договір оренди землі підлягає автоматичному поновленню на той самий строк і на тих самих умовах у порядку, визначеному ст. 126-1 Земельного кодексу України та цим Договором.

Орендна плата за землю вноситься орендарем у формі та розмірі: в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 12957,85 грн. в рік (1079,82 грн. в місяць) виключно в грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договорів оренди чи продовження його дії, Закону України «Про оренду землі», рішення Фастівської міської ради №18-LVІ-VІІ від 13.06.2019 року «Про плату за оренду земель Фастівської міської ради в 2020 році», та рішення Фастівської міської ради №7-LXXVII-VII від 02.06.2020 року «Про плату за оренду земель Фастівської міської ради у 2021 році»: 185112,14 грн. * 7% = 12957,85 грн. в рік. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, орендар сплачує штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірі і в поряду, визначеному Податковим кодексом України (п.п. 9, 10, 11, 13 Договору).

Як зазначено позивачем, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Київській області та розрахунку, станом на 31.07.2023 за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати з юридичних (фізичних) осіб у сумі 35037,81 грн., яка нарахована за період з 18.02.2021 по 01.07.2023.

Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 30 листопада 2021 року № 191 «Про внесення змін до Податкового кодексу України за інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень»), індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків: за 2017-2022 роки для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); а 2017-2020 роки для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

Відповідно, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15; 2021 рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення): 2020 рік - 1,0 (для земель несільськогосподарського призначення).

Згідно Витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1283 від 18.08.2020 року, виданою Відділом у Фастівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 185112,14 грн.

Згідно рішення Фастівської міської ради №7-LXXVІІ-VІI від 02.06.2020 року «Про плату за оренду земель Фастівської міської ради в 2021 році», ставка орендної плати за земельні ділянки становить 7% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата за земельну ділянку у 2021 році становила б: в рік 18511214 * 7% = 12957,85 грн., в місяць 12957,85/12 = 1079,82 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації у 2022 році становила б: 18511214 * 1,1 = 203623,85 грн.

Згідно рішення Фастівської міської ради №15-IX-VІІІ від 15.06.2021 року «Про встановлення плати за землю», яке діє у 2022 та 2023 році, ставка орендної плати за земельні ділянки становить 1% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата за земельну ділянку у 2022 році становила б: в рік 203623,35 * 7% = 14253,63 грн., в місяць 14253,63/12 = 1187,80 грн.

Згідно Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №2707 від 21.03.2023 року, виданої ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 234166,86 грн.

Згідно рішення Фастівської міської ради №15-IX-VІІІ від 15.06.2021 року «Про встановлення плати за землю», яке діє у 2022 та 2023 році, ставка орендної плати за земельні ділянки 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі 7% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата за земельну ділянку у 2023 році становила б: в рік 234166,86 * 7% = 16391,68 грн., в місяць 16391,68/12 = 1365,97 грн.

Враховуючи викладене та згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача з орендної плати складає 35037,81 грн.

Крім того, позивачем нараховано пеню у загальній сумі 6994,82 грн. (за період з 18.02.2021 по 31.12.2021 на суму заборгованості 11222,42 грн. - 1052,63 грн.; з 01.01.2022 по 31.12.2022 на суму заборгованості 14253,60 грн. - 4246,08 грн.; з 01.01.2023 по 31.07.2023 на суму заборгованості 9561,79 грн. - 1666,11 грн.).

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №06-33/3507 від 12.07.2023 про сплату орендної плати згідно Договору оренди від 18.02.2021 №08-12/153, а також, лист щодо невиконання обов`язків по сплаті орендної плати №06-33/1019 від 10.03.2023 та лист щодо виконання вимоги №06-33/2647 від 30.05.2023. Однак, вказані претензія та листи залишені відповідачем без відповіді і реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПКУ порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285 - 287 розд. ХІІ ПКУ. При цьому абзацами першим і другим п. 288.1 ст. 288 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Відповідач зазначає, що Фастівська міська рада не повідомила належним чином податковий орган, який безпосередньо адмініструє сплату податку згідно договорів оренди комунальної власності. Згідно поданого позивачем розрахунку вбачається, що Фастівську міську раду включено до переліку перевіряючих органів які зазначені, в п. 41.1 статті 41 «Контролюючі органи та органи стягнення» Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що Фастівська міська рада не в повному обсязі вживала заходи досудового врегулювання, зокрема, не інформувала податковий орган. Відповідачем самостійно направлено Договір оренди від 18.02.2021 року №08-12/153 до податкового органу, про що свідчить отримання податкових повідомлень - рішення про нараховану орендну плату за 2021, 2022, 2023 р.р. у сумі 42523,34 грн., яка сплачена відповідачем, що підтверджується доданими до відзиву квитанціями.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 р. у справі №905/1584/15, від 19.02.2020 р. у справі №910/7290/19.

Судом встановлено, що відповідачем 28.11.2023 року в рахунок погашення основного боргу з орендної плати за земельну ділянку, який визначено позивачем у сумі 35037,81 грн. сплачено 42523,34 грн., що підтверджується квитанціями №0662-12ВР-548М-ТХ9М від 28.11.2023, № В3К2-310Н-53СС-449Р від 28.11.2023, №Х5В9-37КК-1РК5-АВАТ від 28.11.2023, тобто, після відкриття провадження у даній справі (провадження у справі за позовною заявою відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2023), у зв`язку з чим, у цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6994,82 грн. пені згідно п. 13 Договору.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі ГК України), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, як спеціальної норми, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм статті 231 ГК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Пунктом 13 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, орендар сплачує штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірі і в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Пунктом 34 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Враховуючи викладене, оскільки, при вчиненні правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальності замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені, у суду відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6994,82 грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи викладені у відзиві відповідача твердження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (далі ЗК України), землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України). Згідно з положеннями статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно п. 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем договірні зобов`язання щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою належним чином не виконувалися, зокрема, за 2021, 2022, 2023 р.р., що підтверджується доданими до позову документами та доказами. Відповідачем у відзиві не заперечено проти наявності у нього заборгованості зі сплати орендної плати за земельну ділянку, а погашення такої заборгованості відбулось після відкриття провадження у даній справі.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження у сфері земельних відносин сільських, селищних, міських рад, серед яких: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охоронною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст. 83 ЗК Украі?ни, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Функції контролюючих органів, зокрема ДПС, визначені статтею 19-1 Податкового кодексу України, а саме: здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, зокрема проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України); контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахувань та сплати податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.2 статті 19-1 Податкового кодексу України); надання адміністративних послуг платникам податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.3 статті 19-1 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (стаття 288 Податкового кодексу України). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюють у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Оскільки боржник (орендар) не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеним між боржником і міською радою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 року у справі №908/1721/21).

Стосовно посилань відповідача на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору з метою стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем додано претензію №06-33/3507 від 12.07.2023 про сплату орендної плати за Договором оренди від 18.02.2021 №08-12/153, лист щодо невиконання обов?язків по сплаті орендної плати №06-33/1019 від 10.03.2023, лист щодо виконання вимоги від 06-33/2647 від 30.05.2023, які залишено відповідачем без відповіді та реагування.

Крім того, позивачем до суду подано копію листа №06-23/1511 від 08.04.2021 щодо передачі договорів оренди землі Головному управлінню ДПС у Київській області та копію листа №06-23/359 від 27.01.2022 щодо надання інформації Головному управлінню ДПС у Київській області.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача, викладені у відзиві, не є необґрунтованими, а тому, не приймаються судом до уваги.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу підлягають закриттю, а позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а погашення основного боргу відбулось після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №911/3198/23 в частині стягнення 35037,81 грн. основного боргу закрити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дросенка Антона Юрійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фастівської міської ради (08500, Київська область, місто Фастів, площа Соборна, будинок, 1, код ЄДРПОУ 34446857) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6994,82 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць