Рішення № 116319876, 16.01.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/16924/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 46564,98 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 46564,98 грн грн збитків за втрату (недостачу) вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незабезпечення відповідачем збереження вантажу в процесі перевезення за накладною №45037397 внаслідок чого відбулася часткова втрата вантажу на загальну суму 46564,98 грн.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.11.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/16924/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

22.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

23.11.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.12.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу.

22.12.2023 від відповідача надійшли заперечення щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Між позивачем, як покупцем та ТОВ "Д.ТРЕЙДІНГ", як постачальником був укладений договір постачання № 1-1-2022/013 вугільної продукції, у специфікації до якого сторони погоди, що вантажовідправником є ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", вантажоодержувачем - позивач.

18.07.2023 ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" зі станції відправлення "Ароматна" Придніпровської залізниці згідно залізничної накладної №45037397 відправило вантаж у вагонах №№ 54781505, 63487763, 59954693, 52539129 до станції призначення "Козова" Львівської залізниці, одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор".

24.07.2023 на станції Тернопіль Львівської залізниці складено комерційний акт № 360004/51, в якому зазначено про нестачу вантажу у вагонах №№ 54781505, 63487763, 59954693, 52539129 у розмірі 6850 кг.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, внаслідок чого зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу, прийнятого до перевезення згідно залізничної накладної №45037397 у загальному розмірі 46564,98 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що в накладній жодних зауважень відповідача до стану вагона та до навантаження немає. В пункті 20 накладної зазначено, що вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3.1. гл.14 Додатку №3 до СМГС, з чим відповідач погодився прийнявши вантаж до перевезення без зауважень.

Жодних доказів того, що за результатами такої перевірки залізницею було встановлено неправильне зазначення відправником маси вантажу у залізничній накладній чи наявності пошкодження вагонів яке могло привести до втрати вантажу під час перевезення, що було б підставною для притягнення вантажовідправника до відповідальності в порядку статей 118, 122 Статуту, відповідачем не надано.

Для мінерального палива яким є кам`яне вугілля п. 27 Правил видачі вантажів установлено норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто у розмірі 1% маси, зазначеної в перевізних документах. Окрім цього, інформації про визначення рівня вологості вантажу на момент відвантаження, виявлення недостачі (під час складання Комерційного акту) чи на момент передачі вантажу одержувачу немає.

Посилання відповідача на Специфікацію №17 від 28.06.2023, в якій серед граничних значень параметрів якості товару зазначено, зокрема, волога 13.50 є безпідставним, адже Специфікація не підтверджує якості завантаженого у вагони вугілля. Документами які підтверджують характеристики цього товару є накладна та Акт приймання передачі, у яких відсутня інформація про перебування вантажу в вологому стані.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на таке:

- відповідно ч. 2 п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів, завантажених у вологому стані;

- згідно зі специфікацією № 17 від 17.05.2022, що була долучена позивачем до матеріалів справи, вологість вантажу становить 13,5%;

- якщо виходити із 2% норми природніх втрат, то недостача вантажу є лише у вагоні № 59954693 і становить 3721 кг, у зв`язку з чим позивачем невірно здійснено розрахунок позовних вимог.

На обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на висновки Верховного Суду у постановах № 910/15076/19, № 910/118/20.

Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено вину залізниці у неналежному виконанні договірних зобов`язань.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (покупець) укладено договір постачання № 1-1-2022/013, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі "вугілля", за марочним складом, ціною та в кількості, неведеним у відповідних специфікаціях до цього договору.

28.06.2023 між постачальником та покупцем підписано специфікацію № 17 до договору № 1-1-2022/013 від 17.05.2022, згідно з умовами якої постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вугілля загальною вартістю 29999988,00 грн.

Специфікацією № 17 від 28.06.2023 визначено вантажовідправником ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", станція вантажовідправника - залізнична станція "Ароматна" та/або ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦОФ", станція вантажовідправника - залізнична станція "Курахівка", а вантажоодержувачем зазначено ТОВ "Радехівський цукор", станція вантажоодержувача - залізнична станція "Козова".

Відповідно до п. 2.2 договору датою поставки (передачі) вугілля (відповідної партії) від постачальника до покупця вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення, на залізничній накладній, яка засвідчує про приймання вантажу до перевезення.

Сторони обумовлюють, що право власності на вугілля, а також усі ризики втрати або пошкодження вугілля (його частини), яке постачається за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) поставки вугілля (його частини).

18.07.2023 між сторонами договору постачання підписано акт приймання-передачі вугільної продукції № 1807-15 від 18.07..2023, з якого вбачається що постачальником передано (відвантажено), а покупцем прийнято вугілля кам`яне, Г (Г1) (13-25): загальна кількість - 219,35 тонн, фактична вартість - 8333,33 грн за тону без ПДВ, загальна вартість - 2193499,13 грн; за залізничною накладною № 45037397 у вагонах №№ 54781505, 63487763, 59954693, 52539129 відправлено разом 219,35 тонн.

Згідно із залізничною накладною №45037397 ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" зі станції відправлення "Ароматна" Придніпровської залізниці на станцію призначення "Козова" Львівської залізниці відправило вантаж - вугілля кам`яне марки Г (Г1) (13-25), одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" у наступних вагонах: 54781505 в кількості 53000 кг, 63487763 у кількості 54400 кг, 59954693 у кількості 56450 кг, 52539129 55500 кг, всього 219350 кг.

На станції Тернопіль виявлено факт недостачі вантажу. За фактом недостачі маси вантажу складено комерційний акт № 360004/51, згідно з яким недостача у вагоні №54781505 складає 700 кг, у вагоні № 63487763 - 700 кг, у вагоні № 59954693 - 4850 кг, у вагоні 52539129 - 600 кг.

Згідно із актом приймання-передачі вугільної продукції № 1807-15 від 18.07.2023 фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля , що перевозилось у вагонах №№ 54781505, 63487763, 59954693, 52539129 складає 9999,996 грн з урахуванням ПДВ.

За розрахунком позивача вартість втраченого вантажу розраховується наступним чином:

1) маса вантажу у вагонах №№ 54781505, 63487763, 59954693, 52539129 складає 219350 кг або 219,35 т.;

2) розрахунок природних втрат вантажу - 219,35т*1%=2,1935 т.;

3) маса нестачі вантажу у вагонах згідно комерційного акту - 6850 кг або 6,85 тонн;

4) маса нестачі вантажу у вагонах з урахуванням природних втрат - 4,6565 т (6,85 т - 2,1935);.

Таким чином, загальна вартість недостачі вантажу у вагонах складає 46564,98 грн (4,6565 т*9999,996 грн=46564,98 грн).

Посилаючись на незабезпечення відповідачем збереження вантажу в процесі перевезення за накладною №45037397, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" вартості недостачі маси вантажу в розмірі 46564,98 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 ГК України.

Як встановлено судом, згідно із залізничною накладною №45037397 ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" зі станції відправлення "Ароматна" Придніпровської залізниці на станцію призначення "Козова" Львівської залізниці відправило вантаж - вугілля кам`яне марки Г (Г1) (13-25), одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" у наступних вагонах: 54781505 в кількості 53000 кг, 63487763 у кількості 54400 кг, 59954693 у кількості 56450 кг, 52539129 55500 кг, всього 219350 кг.

Згідно із ч.2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Підпунктом б) п. 130 Статуту залізниць України визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред`явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наявний в матеріалах справи комерційний акт № 360004/51, підтверджують недостачу вантажу у вагоні у вагоні №54781505 -700 кг, у вагоні № 63487763 - 700 кг, у вагоні № 59954693 - 4850 кг, у вагоні 52539129 - 600 кг, всього 6850 кг.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначених у накладних, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно із ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів.

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено вину залізниці у неналежному виконанні договірних зобов`язань, оскільки на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу. Комерційний акт № 360004/51 не містить відомостей про те, що вагони №№ 54781505, 63487763, 59954693, 52539129 мали технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Також залізницею не було доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Отже, втрата під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне перевезення відповідачем вантажу позивача та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності залізниці.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч.1 ст.114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту).

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано Акт приймання-передачі вугільної продукції № 1807-15 від 18.07.2023 та рахунок на оплату № 2806-3 від 28.06.2023.

Так, наданими документами підтверджується, що фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г (Г1), що перевозилось у вагонах №№ 54781505, 63487763, 59954693, 52539129 складає 9999,996 грн з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

При розрахунку вартості маси нестачі вантажу позивачем визначено норму недостачі 1%.

Відповідач у відзиві заперечив щодо такого розрахунку та зазначив, що згідно зі специфікацією № 17 від 17.05.2022, що була долучена позивачем до матеріалів справи, вологість вантажу становить 13,5%; а тому при розрахунку має бути врахована норма природної втрати 2%.

В своєї правової позиції відповідач посилається на висновки Верховного Суду у постановах № 910/15076/19, № 910/118/20.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає вірним те, що, позивачем сума норми природної втрати та граничного розходження визначено в розмірі 1 %, так як:

- вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам`яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом;

- в графі 20 залізничної накладної №45037397 зазначено про перевезення вугілля кам`яного марки Г-газове у твердому стані, а тому для вугілля кам`яного, відносно якого у перевізних документах немає відмітки про відвантаження у вологому стані, п.27 Правил видачі вантажів встановлює норму недостачі при перевезенні 1%.

Аналогічна правова позиція про те, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснюється з врахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу (кам`яного вугілля) відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, та безпосередньо залежить від характеристики (властивості) вантажу, зазначеній в залізничній накладній викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №910/5038/20.

Так, Верховний Суд у постанові від 15.03.2021 у справі № 910/5038/20 зазначив, що доводи відповідача про те, що при визначенні суми норми природної втрати маси вантажу підлягав застосуванню коефіцієнт 2%, а не 1% колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вантаж перевозився у вологому стані, зокрема про таку характеристику вантажу не зазначено у залізничних накладних.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 910/15076/19 є безпідставним, оскільки у справі № 910/15076/19 мало місце перевезення вантажу у вологому стані (застосовується коефіцієнт норми природної втрати маси вантажу - 2%), про що було зазначено у залізничних накладних, проте у цій справі відсутні докази перевезення вантажу у вологому стані та, відповідно, наявні підстави для застосування коефіцієнту - 1%.

Аналогічно і у справі № 910/118/20 мало місце перевезення вантажу у вологому стані, про що було зазначено у графі. 20 залізничних накладних.

Однак, у залізничній накладній №45037397 жодної інформації про те, що вантаж перевозився у вологому стані не міститься.

Таким чином, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 1% вартість недостачі вантажу за залізничною накладною №45037397 становить 46564,98 грн, а саме:

- вагон 54781505, 53000 кг (маса нетто у вагоні) х 1 % (норма природної втрати та граничного розходження визначення маси) = 530 кг; 700 кг (маса недостачі вантажу за комерційним актом) - 1530 кг = 170кг; 0,17 т х 9999,996 грн (вартість 1 тонни) = 1699,999 грн збитків;

- вагон №63487763, 54400 кг (маса нетто у вагоні) х 1% (норма природної втрати та граничного розходження визначення маси) = 544 кг; 700 кг (маса недостачі вантажу за комерційним актом) - 544 кг = 156 кг; 0,156 т. х 9999,996 грн (вартість 1 тонни ) = 1559,999 грн збитків;

- вагон №59954693, 56450 кг (маса нетто у вагоні) х 1 % (норма природної втрати та граничного розходження визначення маси) = 564,5 кг; 4850 кг (маса недостачі вантажу за комерційним актом) - 564,5 кг = 4285,5 кг; 4,2855 т х 9999,996 грн (вартість 1 тонни ) = 42854,98 грн збитків;

- вагон №52539129, 55500 кг (маса нетто у вагоні) х 1 % (норма природної втрати та граничного розходження визначення маси) = 555 кг; 600 кг (маса недостачі вантажу за комерційним актом) - 555 кг = 45 кг; 0,045 т х 9999,996 грн (вартість 1 тонни ) = 449,999 грн збитків.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) є вірним.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Обставини викладені у позові та наявність вини залізниці у завданні позивачу збитків відповідачем не спростовані.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 46564,98 грн вартості нестачі вантажу є обґрунтованими.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі 46564,98 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 46564,98 грн

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 19422,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи договір про надання підприємству правової допомоги № 317НП/20 від 01.01.2021, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Галицька правнича група", додаткові угоди № 2, 3, 4 до вказаного договору, протокол доручення № 317НП/20/5 від 25.09.2023, рахунки на оплату, звіти до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні інструкції.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2021 між позивачем (довіритель) та Адвокатським об`єднанням "Галицька правнича група" (адвокатська фірма) був укладений договір про надання підприємству правової допомоги № 317НП/20 (далі - договір № 317НП/20) за умовами якого довіритель доручає, а адвокатська фірма бере на себе зобов`язання надавати необхідну довірителю правову допомогу для забезпечення його власної господарської діяльності, а довіритель зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати вартість правової допомоги.

Пунктом 11.1 договору № 317НП/20 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.

Додатковою угодою № 4 від 30.12.2022, укладеною між довірителем та адвокатською фірмою, сторони домовилися внести зміни у п. 11.1 та викласти його у наступній редакції: " 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023".

Відповідно до п. 2.1 договору № 317НП/20 адвокатська фірма бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу згідно умов цього договору на підставі заявок довірителя та/або на підставі протоколів доручення.

Відповідно до протоколу доручення № 317НП/20/5 сторони домовилися, що адвокатська фірма веде судову справу у всіх судових органах та інстанціях, в т.ч. і в Господарському суді міста Києва по справі за позовом довірителя до АТ "Українська залізниця" щодо стягнення збитків завданих частковою втратою (недостачею) вантажу (вугілля) по накладній № 45037397 (вагони № 54781505, 63487763, 59954693, 52539129).

Пунктом 4 доручення № 317НП/20/5 від 25.09.2023 встановлено, що цим дорученням сторони погодили наступні планові види робіт у судовій справі, їх ціну, орієнтовну кількість та порядок оплати: вивчення, аналіз доказів у справі - 900,00 грн за 1 год.; вивчення, аналіз законодавства та судової практики - 900,00 грн за 1 год.; визначення судової перспективи та стратегії у судовій справі - 900,00 грн за 1 год.; формування додатків до юридичних та процесуальних документів - 900,00 грн за 1 год.; виготовлення позовної заяви - 900,00 грн за 1 год.; виготовлення інших процесуальних документів у судовій справі, що передбачені процесуальним кодексом - 900,00 грн за 1 год.; представництво у судовому засіданні - 900,00 грн за 1 год.; виготовлення юридичних документів у судовій справі (адвокатський запит, заява, вимога тощо) - 900,00 грн за 1 год.; усна/письмова консультація довірителя - 900,00 грн за 1 год.; робота з доказовою базою після порушення провадження у справі (отримання доказів, дослідження доказів, подання доказів до суду) - 900,00 грн за 1 год.; представництво інтересів довірителя перед третіми особами - 900,00 грн за 1 год.; компенсація витрат, в тому числі, транспортних витрат/відряджень - по факту понесення витрат.

Довіритель зобов`язаний здійснити оплату винагороди (гонорару) по факту закінчення адвокатською фірмою виконання робіт (надання послуг) чи їх окремих етапів згідно цього протоколу, кількість та вартість яких погоджена сторонами в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) (п. 5 доручення № 317НП/20/5 від 25.09.2023).

Відповідно до абз. 4 п. 4.1 договору № 317НП/20 протягом звітного місяця, адвокатська фірма надає довірителю у доступній формі та загальнодоступними джерелами комунікації узагальнений письмовий звіт про виконану роботу з надання правової допомоги на підставі заявок довірителя та виконану роботу під час представництва на підставі протоколів доручення.

Матеріали справи містять докази понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 19422,00 грн, зокрема:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 338 від 31.10.2023 за ПД 317НП/20/5 від 25.09.2023, 12,33 год., сума 11097,00 грн;

- звіт до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 388 від 31.10.2023, відповідно до якого на вивчення, аналіз доказів до порушення провадження у справі, вивчення, аналіз законодавства та судової практики, визначення судової перспективи та стратегії у судовій справі витрачено 3 години, на виготовлення позовної заяви, виготовлення та завірення додатків до позовної заяви, примірників позовної заяви з додатками для інших учасників справи витрачено 8,33 години; на усну консультацію довірителя щодо надання додаткових документів в якості доказів у справі витрачено 1 годину;

- рахунок на оплату № 385 від 31.10.2023 на суму 11097,00 грн;

- платіжна інструкція № 1С21375 від 07.11.2023 на суму 11097,00 грн;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 737 від 30.11.2023 за ПД 317НП/20/5 від 25.09.2023, 4,75 год., сума 4275,00 грн;

- звіт до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 737 від 30.11.2023, відповідно до якого на виготовлення інших документів передбачених процесуальним законодавством - виготовлення відповіді на відзив на позовну заяву , виготовлення та завірення додатків, примірників заяви з додатками для інших учасників справи витрачено 4,75 годин;

- рахунок на оплату № 429 від 30.11.2023 на суму 4275,00 грн;

- платіжна інструкція № 1С24750 від 07.12.2023 на суму 4275,00 грн;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 825 від 08.12.2023 за ПД 317НП/20/5 від 25.09.2023, 4,5 год., сума 4050,00 грн;

- звіт до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 825 від 08.12.2023, відповідно до якого на виготовлення інших документів передбачених процесуальним законодавством - виготовлення клопотання про долучення доказів з додатками витрачено 4,5 годин;

- рахунок на оплату № 455 від 08.122023 на суму 4050,00 грн;

- платіжна інструкція № 722 від 13.12.2023 на суму 4050,00 грн.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Судом також враховано, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Від відповідача надійшли заперечення щодо розподілу судових витрат, у якому останній зазначає що з найменування послуг зазначених у акті, неможливо ідентифікувати вид послуг, а також що виготовлення позовної заяви 8,33 год є занадто тривалим та явно завищеним. Аналогічно є завищеною тривалість підготовки і інших процесуальних документів тривалістю 9 годин.

Так, суд враховує, що у звіті до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 388 від 31.10.2023 на вивчення, аналіз доказів до порушення провадження у справі, вивчення, аналіз законодавства та судової практики, визначення судової перспективи та стратегії у судовій справі витрачено 3 години, однак жодної судової практики у позовній заяві позивачем не наведено.

Крім того, на виготовлення позовної заяви, виготовлення та завірення додатків до позовної заяви, примірників позовної заяви з додатками для інших учасників справи витрачено 8,33 години. В той же час судом враховано, що Адвокатським об`єднанням "Галицька правнича група" вже здійснювалось представництво позивача в аналогічних справах (№ 910/3915/23, № 910/2284/23, 910/3876/23) у зв`язку з чим, у суду виникли обґрунтовані підстави вважати, що представником позивача вже здійснювався, зокрема, вивчення, аналіз законодавства та судової практики, визначення судової перспективи та стратегії у судовій справі, тому відсутні підстави вважати, що при представництві інтересів позивача у даній справі адвокат виконував вказані роботи, які потребують затрат часу у загальному розмірі 3 години та написання аналогічної позовної заяви зайняло 8,33 год.

Крім того, на підготовку та написання відповіді на відзив з 5 сторінок адвокатом витрачено 4,75 годин, що також є явно завищеним.

Також на клопотання про долучення доказів з додатками витрачено 4,5 годин, що також є явно завищеним, оскільки адвокат лише долучив наявні у нього докази понесення витрат.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката та невідповідність ряду вказаних в звітах до актів наданих послуг адвокатських послуг критеріям щодо їх необхідності, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним суд вважає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. В іншій частині витрат на правову допомогу суд відмовляє.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (80250, Львівська область, Червоноградський район, село Павлів, проспект Юності, будинок 39; ідентифікаційний код 36153189) 46564,98 грн збитків за втрату (недостачу) вантажу, 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 11422,00 грн відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.01.2024.

Суддя С.О. Турчин