Вирок № 116316951, 16.01.2024, Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/779/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023162360000232, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 червня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого: 24 червня 2004 року Приморським районним судом міста Одеси за ч.2 ст.186, ст.69 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, 21 грудня 2004 року умовно достроково звільнений від відбування покарання Південною ВК Одеської області №51, не відбутий строк 3 місяці 20 діб; 01 вересня 2005 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим стоком 1 рік,; 28 липня 2022 року Приморським районним судом міста Одеси за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2023 близько 16 години 46 хвилин ОСОБА_4 , в період іспитового строку згідно вироку Приморського районного суду, яким він засуджений за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання на строк 1 рік, у період воєнного стану, який введено в Україні відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 та продовженого відповідно до Указів Президента України №133/2022 від 14.03.2022 (затвердженого Законом України від 15.03.2022 №2119-ЕХ), №259/2022 від 18.04.2022 (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ), №341/2022 від 17.05.2022 (затвердженого Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ від 22.05.2022) згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком 90 діб, №757/2022 від 07.11.2022 (затвердженого Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ ) згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком 90 діб, №58/2023 від 06.02.2023 (затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ ) згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком 90 діб, №254/2023 від 01.05.2023 (затвердженого Законом України від 20.05.2023 №9259-IX) згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 20 травня 2023 року строком 90 діб, перебуваючи в магазині «Копійка» ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР», ЄДРПОУ 37678707, що розташований за адресою: Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 15-Б, з раптово виниклого умислу, з корисливих мотивів, діючим з урахуванням сприятливої для нього обстановки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, таємно викрав з полиці шоколад «Roshen» «Brut 80%», 85 грамів, у кількості 10 штук, вартістю 27 гривень 26 копійок кожна, на загальну суму 272 гривні 60 копійок, які знаходились на торговому стелажі у відділі солодощів та лівою рукою помістив до наявного у нього рюкзаку, який перебував на його спині. В подальшому, діючи умисно, з урахуванням сприятливої для нього обстановки, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та обернення майна на свою користь, у той же день та час ОСОБА_4 , повернувшись до відділу солодощів, де видаючи себе за добросовісного покупця, шляхом вільного доступу таємно викрав з стелажу шоколад «Milka», «Вишнева начинка», 90 грамів, у кількості 7 штук, вартістю 27 гривень 84 копійки кожна, на загальну суму 194 гривні 88 копійок. Після чого ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщені магазину, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, помістив викрадений зі стелажу шоколад «Milka», «Вишнева начинка», 90 грамів у кількості 7 штук до наявного у нього рюкзаку, який перебував на спині. Далі ОСОБА_4 розрахувавшись за продукти харчування, а саме хліб та майонез, залишив приміщення магазину та викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_4 , спричинив ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР», матеріальну шкоду на суму 467 гривень 48 копійок.

Таким чином ОСОБА_4 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, а саме крадіжка, вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що за допомогою камер відеоспостереження помітив, як ОСОБА_4 вчинив крадіжку цукерок. Він зупинив ОСОБА_4 та вилучив у нього викладені цукерки. Після чого, перевіривши записи камер відеоспостереження, виявив, що ОСОБА_4 не один раз повертався до магазину та вчиняв крадіжки шоколаду. Після цього він повідомив за даним фактом до поліції.

Після оголошенняпрокурором короткого викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає повністю та бажає давати суду показання.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядку їх дослідження.

Прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, що підтверджується його показанням, наданими у судовому засіданні, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, представника потерпілого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також щодо речових доказів. Також прокурор вважала за доцільне оголосити в судовому засіданні складену органом пробації досудову доповідь відносно обвинуваченого.

Представник потерпілого та обвинувачений ОСОБА_4 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилися.

Судом у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, прокурор, представник потерпілого та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, представника потерпілого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого, а також вивчення досудової доповіді, наданої органом пробації.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винними у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також повністю підтвердив обставини, вказані у обвинувальному актів та інших матеріалах кримінального провадження. Причину вчиненні вказаних крадіжок він пояснити не може, оскільки в той виконав роботу, мав при в кишені гроші. Частину викраденого шоколаду він роздав випадковим перехожим, а декілька штук, які в нього залишились, він вжив.

Після допиту обвинуваченого, представника потерпілого, прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а також підтверджують процесуальні витрати, а саме:

-постанову слідчого СВ ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 08 червня 2023 року про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання;

-постанову слідчого СВ ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 13 червня 2023 року визнання і приєднання речових доказів;

-постанову слідчого СВ ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 14 червня 2023 року про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання;

-розписку представника потерпілого від 14 червня 2023 року про отримання на зберігання цукерок Ferrero Rocher вагою 200 грамів;

-копію рапорту слідчого СВ ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 27 червня 2023 року щодо виявлення факту вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП;

-вимогу на судимість відносно ОСОБА_4 від 08 червня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_4 є раніше судимою особою;

-копію вироку Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року, яким ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.184 КК України до 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з обов`язками відповідно до ч.1 ст.76 КК України;

-повідомлення Подільського районного сектору №1 Філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області щодо перебування ОСОБА_4 на обліку у вказаному районному секторі, відповідно до якого ОСОБА_4 перебуває на обліку у вказаному районному секторі з 01 червня 2023 року на підставі вироку Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року;

-характеристику №643, видану 12 червня 2023 року Ананьївською міською радою відносно ОСОБА_4 , згідно якої ОСОБА_4 характеризується задовільно;

-довідку Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» №198 від 09 червня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_4 на обліку у кабінеті лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває;

-повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 №1113 від 28 червня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_4 перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-копію ухвали Любашівського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року, відповідно до якої відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 07 серпня 2023 року.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника Подільського районного сектору №1 Філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області надійшли матеріали досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_4 від 11 жовтня 2023 року із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства, він становить високий рівень небезпеки для суспільства (в тому числі окремих осіб), рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення - високий.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор Любашівської окружної прокуратури пояснила, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що матеріальна шкода ним не відшкодована, що він на шлях виправлення не став, повторно вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку, призначити йому покарання за сукупністю вироків за ст.71, ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненні інкримінованого злочину він визнає.

В останньому слові обвинувачений зазначив, що не може пояснити, чому вчинив вказані крадіжки.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст.12 КК України злочином, вчиненим ОСОБА_4 , є ч.4 ст.185 КК України, який відповідно до ч.5 ст.12 КК України є тяжким злочином

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст.67 КК України, відсутні.

Санкцією частини 4 статті 185 КК України передбачено накладення на особу покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

При цьому, згідно частини 1 статті 32 КК України визначено, що повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Водночас відповідно до ч.4 ст.32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Згідно пункту 1 примітки до статті 185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу..

Зі змісту наведених норм вбачається, що ними не передбачено обов`язкове засудження особи за раніше вчинене однорідне кримінальне правопорушення.

Проте, навіть якби така вимога була б передбачена, то як зазначалося, на момент вчинення крадіжок 05 червня 2023 року ОСОБА_4 мав не зняту і непогашену судимість за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року, яким його було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Із застосування положень статті 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_4 був звільнений з іспитовим строком 1 рік.

Отже в діяннях, вчинених ОСОБА_4 05 червня 2023 року, наявна така кваліфікуюча ознака, як повторність.

Факти здійснення ОСОБА_4 таємного заволодіння чужим майном 05 червня 2023 року були визнані в повному обсязі обвинуваченим та під час розгляду справи не оспорювався.

При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 є раніше неодноразово судимою особою, за місцем проживання характеризується задовільно, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює.

Крім того, ОСОБА_4 вчинив нові корисливі злочини маючи при цьому не зняту і не погашену судимість за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року, яким його було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, тобто також корисливого злочину.

Також, суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 було вчинено новий злочин під час іспитового строку за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року, а відповідно до положень частини 3 статті 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 цього Кодексу.

Верховний Суд України в абзаці 4 пункту 10 Постанови Пленуму від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що частиною 2 статті 75 КК передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

У зв`язку з чим суд вважає, що досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, виправлення ОСОБА_4 без ізоляції його від суспільства є неможливим, у зв`язку з чим вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Частиною 2 статті 63 КК України визначено, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у виді 5 років позбавлення волі.

При цьому, як зазначалося, ОСОБА_4 був засуджений вироком Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Із застосування положень статті 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_4 був звільнений з іспитовим строком 1 рік.

Частиною 1 статті 71 КК України визначено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 78 КК України, якою визначено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

За наведених обставин до покарання, призначеного ОСОБА_4 за даним вироком, із застосуванням положень частини 1 статті 71 КК України має бути приєднано повністю або частково не відбуте покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року.

При цьому, слід звернути увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 311/480/15-к (провадження № 51-2591 км 18) зазначив, що частина 1 ст. 71 КК містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, не відбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання. Таким чином, приєднання не відбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов`язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків. У разі вчинення нового злочину до закінчення іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням не відбутою частиною покарання є раніше призначене покарання в його повному обсязі, за винятком строку попереднього ув`язнення.

Згідно частини 2 статті 71 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Частиною 4 статті 71 КК України визначено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

За наведених обставин суд вважає, що до призначеного ОСОБА_4 покарання має бути частково приєднано не відбута частина покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року у виді 1 місяця позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_4 має бути призначене покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Строк дії ухвали до 07 серпня 2023 року включно.

Інший запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався та застосований ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року не продовжувався.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

З реєстру матеріалів досудового розслідування та інших матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні наявні речові докази, долю яких слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, ст.ст.1, 12, 32, 50, 63, 65, 66, 67, 71, 75, 76, 78, 185 ч.4 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Із застосуванням положень частини 1 статті 71, частини 3 статті 78 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом часткового складання покарань приєднати частину не відбутого покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 28 липня 2022 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Остаточне покарання до відбування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання обраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 .

Речові докази: етикетку від шоколадки «Roshen», «Brut», яка поміщена в сейф-пакет №ЕХР0205345, та зберігається в матеріалах кримінального провадження №12023162360000232 від 07 червня 2023 року знищити; цукерки «Ferrero Rosher» 200 грамів, передані на відповідальне зберігання представник потерпілого ОСОБА_5 - вважати повернутими останньому; оптичний диск з написом на ньому «Axent» DVD+R 4,7 Gb, з наявним на ньому 4-ма відрізками відеозаписів залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя: ОСОБА_1