Ухвала суду № 116315581, 16.01.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №136/128/17

Провадження №1-кп/127/78/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною другоюстатті 190Кримінального кодексуУкраїни, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2016 за № 42016020000000266,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області після скасування Вінницьким апеляційним судом вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 13.08.2021 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України.

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 проти призначення судового розгляду не заперечували.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, разом з тим прокурор надав письмову заяву потерпілого, згідно з якою останній просить суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), тобто для затвердження угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

В судовезасідання необхідновикликати сторониобвинувачення тазахисту,потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Вирішуючи питання про наявність підстав для надання органу пробації доручення на складання досудової доповіді суд враховує, що пунктом 5 частини третьої статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. При цьому частиною п`ятою статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Згідно з частиною першою статті 314-1 КПК з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. При цьому частиною другою зазначеної статті визначено, що досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, зі змісту пункту 1 частини першої статті 410 КПК випливає, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Отже, сукупний аналіз зазначених правових норм дає можливість суду зробити висновок, що надання доручення на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні щодо особи, яка не є неповнолітньою є правом, а не обов`язком суду. Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не зазначено, в чому саме надання доручення на складання досудової доповіді сприятиме забезпеченню дотримання інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Суд також враховує, що стороною обвинувачення не мотивовано, що розгляд кримінального провадження за відсутності досудової доповіді призведе до неповного дослідження обставин справи та виконання вимог, встановлених статтею 91 КПК, щодо обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Згідно з приписами частини п`ятої статті 314-1 КПК досудова доповідь не може використовуватись у кримінальному провадження як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Тому суд не вбачає необхідності для надання доручення органу пробації на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого також звернувся з клопотанням про скасування арешту, накладеного на автомобіль марки Honda, д.н. НОМЕР_1 . Клопотання мотивоване тим, що з моменту накладення арешту на майно пройшов значний час, тому правові підстави для подальшого арешту майна відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого в частині скасування арешту майна, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до речення першого частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Реченням другим цієї ж норми визначено, що при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Зі змісту речення першого абзацу другого частини першої статті 170 КПК завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому частиною другою статті 170 КПК визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Захисник обвинуваченого, обґрунтовуючи доцільність скасування накладеного арешту, посилався на те, що подія, яка є предметом судового дослідження, мала місце більше 7-ми років тому. Крім того, обвинувачений зауважував, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння не доведена. Оцінюючи зазначені доводи захисника та обвинуваченого, суд вважає за доцільне зауважити таке.

На час подання зазначеного вище клопотання суд здійснював підготовче судове засідання.

Для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Згідно з пред`явлений ОСОБА_5 обвинуваченням автомобіль, про скасування арешту з якого клопоче сторона захисту, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. Як суд зазначив вище, на час подання клопотання про скасування арешту, суд проводив підготовче судове засідання, у якому вирішення питання щодо причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому діяння передчасне і має бути вирішене судом за результатами судового розгляду. Саме тому суд вважає, що на цей час клопотання захисника про скасування арешту, накладеного на автомобіль, який перебував у користуванні обвинуваченого на час вчинення інкримінованого йому діяння, слід визнати передчасним і у його задоволенні відмовити.

Також захисник обвинуваченого звернувся до суду з клопотанням про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, захисник обвинуваченого здійснив посилання на те, що після застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом внесення застави, останній був звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави, яка була застосована у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК. У подальшому за клопотанням сторони захисту розмір застави був зменшений до 20 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян. Захисник при цьому зауважив, що подія, яка є предметом судового дослідження, мала місце понад 7 років тому.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого клопотання, суд враховує таке.

Як суд зазначив вище, захисник обвинуваченого здійснив посилання на обрання до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом внесення застави. З наданих суду матеріалів випливає, що у зв`язку з внесенням застави обвинувачений був звільнений з-під варти. У подальшому, як випливає з наданих суду матеріалів, за клопотанням захисника обвинуваченого розмір застави був зменшений до 20 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Обвинувачений у судовому засіданні, підтримуючи клопотання захисника, посилався на те, що саме за його ініціативою була подана апеляційна скарга, за результатами якої судове рішення про його засудження було скасоване, а кримінальне провадження направлене на новий судовий розгляд. Вище суд наводив норми, якими визначений порядок доведення чи спростування пред`явленого обвинувачення і зазначив, що на стадії підготовчого судового засідання суд не вправі давати правову оцінку доказам на підтвердження чи спростування цих обставин. Тому посилання на обставини недоведення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння суд до уваги не приймає.

Оцінюючи доводи захисника про доцільність зміни застосованого запобіжного заходу, суд вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вище суд вже зазначив, що на цей час суд проводив підготовче судове засідання й не вправі аналізувати докази щодо причетності чи непричетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому діяння. При цьому з наданих суду матеріалів випливає, що застава до обвинуваченого застосована з урахуванням її розміру, визначеного пунктом 1 частини п`ятої статті 182 КПК.

Тому аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого в частині зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного захожу на цій стадії судового процесу також передчасне і в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого другою статті190Кримінального кодексуУкраїни, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2016 за № 42016020000000266, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 23 січня 2024 року о 16.00 годині.

У судовезасідання викликати:сторони обвинуваченнята захисту, потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: