Ухвала суду № 116312783, 12.01.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/421/24

Провадження №1-кс/201/144/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024041650000057, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, одружений, має на утриманні дитину ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), працюючого слюсарем Трамвайного депо № 3 у м. Дніпрі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 185 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

слідчий ОСОБА_3

підозрюваний ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчим відділом ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000057,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань10.01.2024року, за ознаками кримінального правопорушення,передбаченогоч.4ст.185 КК України, за яким 10.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Позиції учасників.

Під час розгляду клопотання прокурор зі слідчим клопотання підтримали. Прокурор просив визначити заставу як альтернативний запобіжний захід на розсуд суду.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, повідомив про невизнання вини, просив домашній арешт.

Захисник, посилаючись на тісні соціальні зв`язки свого підзахисного, необгрунтованість підозри, недоведеність ризиків і відсутність судимостей, підтримав думку свого підзахисного.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

В провадженні СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024041650000057 від 10.01.2024 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження 10.01.2024 про підозру повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, який проживає за адресою АДРЕСА_1 .

24.02.2022 року указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який після цього неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України № 2117-IX«Про внесеннязмін доКримінального кодексуУкраїни щодопосилення відповідальностіза мародерство» від 03.03.2022 року внесено зміни до Кримінального Кодексу України, зокрема ч. 4 ст. 185 після слів "у великих розмірах" доповнена словами "чи в умовах воєнного або надзвичайного стану".

Встановлено, що ОСОБА_5 маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаному із проникненням до житла, вчинене у в умовах воєнного стану, в невстановлений слідством час, перебуваючи в невстановленому досудовим слідством місці, вступив у попередню змову з раніше знайомим ОСОБА_7 , розподіливши ролі у вчиненні даного кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_7 повинен був безпосередньо проникати до приміщення приватного домоволодіння з метою заволодіння матеріальними цінностями, а співучасник злочину ОСОБА_5 діючи згідно відведеної йому ролі, повинен був виступати в ролі водія, керуючи транспортним засобом Kia K5 помаранчевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , забезпечуючи швидке прибуття на місце скоєння злочину та залишення місця після вчинення крадіжки, а також надання допомоги ОСОБА_7 в разі виникнення необхідності її надання.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаному із проникненням до житла, групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05:00 год. 10.01.2024 року на транспортному засобі Kia K5 помаранчевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 який перебував під керуванням ОСОБА_5 , прибули за адресою АДРЕСА_2 , де залишили авто та пішим ходом направилися до буд. АДРЕСА_3 , де невстановленим шляхом проникли на територію домоволодіння, та шляхом віджиму вікна на 1-му поверсі проникли до приміщення житлового будинку. Там, в житлових кімнатах ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було виявлено майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , а саме 3 пари годинників наручних Hublot Geneve кожна пара вартістю 15000 грн.; годинники наручні Vacheron Constantin вартістю 8000 грн.; годинники наручні Patek Philipp вартістю 8000 грн.; годинники наручні Hublot Lun Rossa вартістю 10000 грн.; годинники наручні Lorum Admirals Cup вартістю 4000 грн.; годинники наручні Porsche design diver вартістю 5000 грн.; годинники наручні Hugo Boss вартістю 9000 грн.; годинники наручні Apple Watch 5 seria вартістю 14000 грн.; годинники наручні «Полет» вартістю 1000 грн.; Плеєр Olympus вартістю 4000 грн.; цифрова камера Casio вартістю 4000 грн.; парфюми Scandal, Mad madam, Romantina кожна пляшка по 2000 грн.; бездротовий зарядний пристрій Samsung вартістю 700 грн.; 2 ключі від авто Lexus вартістю по 2000 грн. за кожен; планшет iPad 64 GB 2 шт. вартістю по 8000 грн.; мобільний телефон Samsung S10 вартістю 21000 грн.; сейф Budget вартістю 1000 грн. зі вмістом., загальною вартістю 160700 грн., яке останні поклали до раніше заготовленої сумки, окрім сейфу, який обернули простирадлом для зручності транспортування.

Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, утримуючи при собі вищевказане майно, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покинули територію домоволодіння, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 160700 грн.

Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

10.01.2024 о 06-10 год. ОСОБА_5 затриманий.

10.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 185 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зіст. 8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст.8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: Рапортом про затримання від о/у СКП ВП №5 від 10.01.2024; Заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 ; Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 10.01.2024; Протоколом допиту свідку ОСОБА_9 від 10.01.2024; Протоколом огляду місця події від 10.01.2024, в ході якого виявлено пошкодження вікна будинку по АДРЕСА_3 та сліди крадіжки в будинку; Протоколом допиту свідку ОСОБА_10 від 11.01.2024 з приводу обставин оренди Рибаловим авто КІА К5; Протоколом обшуку авто КІА К5 в ході якого вилучено інструменти та речові докази; Протоколом затримання ОСОБА_5 в ході якого вилучено чисельні речові докази; Іншими матеріалами кримінального провадження.

Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому, ОСОБА_5 не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність його до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Слідчий вказує на існування ризику, передбаченого п.п. 1 частини 1статті 177 КПК України.

Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1статті 177 КПК(частина 2статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

На переконання слідчого судді ризик, заявлений слідчим, є доведеним і полягає у наступному.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому злочину, вік та стан здоров`я підозрюваного не перешкоджають триманню під вартою. Таким чином, усвідомлюючи тяжкість покарання, він може перейти на нелегальне становище та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_11 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_5 вчинив злочини під час воєнного стану.

Висновки.

Слідчим суддеювстановлена обґрунтованістьпідозри та ризик, передбачений п.п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на сьогоднішній день існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій та враховується, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному у проникненні у житло, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, на теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина може бути врахована судом, при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу.

До того ж, слідчий суддя звертає увагу на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу. Так, підозрюваний ОСОБА_5 є молодим чоловіком, стан його здоров`я не потребує додаткового нагляду, має постійне місце проживання, роботи, має постійне джерело прибутку, має тісні соціальні зв`язки (одружений, дитина).

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Вказана обставина може бути врахована судом при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки останній підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності дост. 219 КПК Українидосудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3ст. 115 КПК Українипри обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Тому, оскільки 10.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, то досудове розслідування має бути закінчено 10.03.2024, а тому саме до цього строку в межах 60 днів з дня затримання 10.01.2024 слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно із ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4статті 183 КПК Українипередбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_5 хоча підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, втім, застосування ч. 4 ст.183КПК України єправом,а необов`язкомсуду,суд,з урахуваннямвищенаведених ризиків,зважаючи нате,що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, роботи, має постійне джерело прибутку, має тісні соціальні зв`язки (одружений, дитина), раніше не судимий, вважає за доцільним визначити йому заставу у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвнесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст.182КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, тому у співставленні з існуючими ризиками призначає заставу.

Так, на думку суду, застава у зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За такихобставин,враховуючи вищевикладенета особупідозрюваного, атакож обґрунтованістьпідозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави суд покладає на нього певні обов`язки.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 392-393 КПК України -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюна 60днів,тобто до 06 години 10 хвилин 09 березня 2024 року.

ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОСОБА_5 слід негайно звільнити з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатися із м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;

- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим і експертами у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність заст. 382 КК України.

Контроль завиконанням ухвалипокласти напрокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1