Рішення № 116311899, 08.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/749/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - відповідач-1, Держекоінспекція), Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач-2, Управління ДКСУ), в якому просить стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., заподіяну Держекоінспекцією, шляхом безспірного списання коштів бюджету, передбаченого на асигнування витрат Державної екологічної інспекції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.12.2011 року він перебуває у трудових відносинах з Державною екологічною інспекцією та працює на посаді керівника Державної Азовської морської екологічної інспекції України (далі - ДАМЕІ). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року у справі № 160/1476/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Держекоінспекції в частині розгляду заяви про відпустку від 31.01.2019 року та повідомлення результатів розгляду з мотивуванням відмови. Встановлене судовим рішенням порушення конституційного права позивача на відпочинок і права на проходження державної служби, вчинене посадовими особами Держекоінспекції, стало підставою для переживань, змусило його нервувати, змінити звичайний життєвий уклад, звертатися за допомогою до сторонніх людей, вивчати юридичну літературу з метою підготовки позову та звернення до суду з позовом за захистом своїх порушених прав. Відновлення порушених трудових прав та права на проходження державної служби вимагало від нього додаткових зусиль, витрати часу під час розгляду судових справ не на сім`ю, а на судові засідання. Постійні стреси в решті призвели до погіршення стану здоров`я та довготривалого відновлювального лікування. Посилаючись на зазначені обставини, ст. ст. 6, 19, 56 Конституції України, практику ЄСПЛ, положення ст. ст. 3, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 23, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.02.2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про відшкодування моральної шкоди, підготовче засідання у справі призначено на 16.06.2020 року.

01.06.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Управління ДКСУ - Полковніченко Н., надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечувала та просила в позові відмовити, оскільки Управління ДКСУ жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не завдавала позивачеві шкоди, відтак, не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Крім того, представник відповідача-2 зазначила, що Управління ДКСУ не є учасником спірних правовідносин відповідно до своїх функціональних обов`язків, не володіє будь-якими фактичними даними, а тому є неналежним відповідачем у справі. Звертає увагу на те, що Держекоінспекція не має відкритих рахунків та не обслуговується в Управлінні ДКСУ.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2020 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про відшкодування моральної шкоди, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 16.03.2021 року.

16.03.2021 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та підготовче засідання призначено на 17.06.2021 року.

17.05.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Держекоінспекції Мальованого А. , надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2021 року письмові пояснення представника Держекоінспекції повернуто представнику.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 10.01.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2021 року у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 27.01.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2022 року у зв`язку з неявкою позивача, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 23.05.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2022 року у зв`язку з неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 08.11.2022 року.

01.06.2022 року адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Держекоінспекції Самоніної О. , надійшли письмові пояснення у справі в яких остання просила в позові відмовити, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, не встановлено неправомірності дій відповідачів, що є обов`язковим елементом для притягнення до цивільної відповідальності.

01.06.2022 року адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Держекоінспекції Самоніної О. , надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання проти позову заперечувала, оскільки позивачем не доведено ні заподіяної шкоди, ні протиправної поведінки Держекоінспекції, ні причинного зв`язку між зазначеними елементами правопорушення, що виключає можливість відшкодування завданої, на думку, позивача шкоди. Вказує, що позивач не надав належних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди та обґрунтування її розміру, не надано документального підтвердження погіршення стану здоров`я та інших негативних наслідків, викликаних неправомірними діями або бездіяльністю Державної екологічної інспекції України.

04.11.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява, без застосування електронного цифрового підпису, про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

08.11.2022 року адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Державної екологічної інспекції України - Шукайло О.І., надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 08.11.2022 року, без фіксування технічними засобами, в якій остання просила відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 08.11.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Позивач у заяві від 04.11.2022 року просив розглядати справу за його відсутності. Представник відповідача-1 у заяві від 08.11.2022 року просила розглядати справу без фіксування технічними засобами.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а у письмових заявах просили розглядати справу за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року у справі № 160/1476/19 позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання бездіяльності протиправною, у зв`язку із порушенням права на проходження публічної служби, права на відпочинок, задоволено: визнано протиправною бездіяльність Держекоінспекції в частині розгляду заяви про відпустку від 31.01.2019 року та повідомлення результатів розгляду з мотивуванням відмови; стягнуто з Держекоінспекції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили (а. с. 6 - 7).

26.06.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 160/1476/19 з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року у справі № 160/1476/19 (а. с. 8).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як визначено у ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За приписами п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд, що знайшло своє відображення у постанові від 19.09.2019 року у справі № 335/10080/15-ц (провадження № 61-10703св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивач просить стягнути завдану, на його думку, Державною екологічною інспекцією України моральну шкоду у розмірі 50 00,00 грн., зазначаючи, що відновлення порушених трудових прав (права на відпочинок) та права на проходження державної служби, вимагало від нього додаткових зусиль, що мало наслідком погіршення стану здоров`я та довготривале відновлювальне лікування, проте, будь-яких доказів на підтвердження викладеного позивач не надав.

Посилання позивача на погіршення стану здоров`я та надані ним копії листків непрацездатності суд відхиляє, оскільки позивачем не доведено, що погіршення стану здоров`я викликане внаслідок неправомірних дій або бездіяльності Державної екологічної інспекції. Додані ОСОБА_1 копії фіскальних чеків про придбання лікарських засобів не є належними доказами лікування позивача саме після погіршення стану здоров`я, оскільки позивачем не обґрунтовано з якою метою вони були придбані, не надано рецепту лікаря на прийом препаратів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом з тим, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а іншими учасниками справи не було надано суду доказів, які б підтверджували оплату інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 170, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Державна екологічна інспекція України, пров. Новопечерський, буд. 3, корп. 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533.

Відповідач-2: Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, вул. Л. Первомайського, буд. 9-А, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38004897.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.11.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко