Ухвала суду № 116304364, 15.01.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/170/24

провадження 1-кп/462/274/24

У Х В А Л А

15 січня 2024 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Львова, освіта середня спеціальна, одруженого, офіційно непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого, у кримінальному провадженні про обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України

встановив:

На розгляді у Залізничному районному суді м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141390001000 від 16 жовтня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, із альтернативною можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України. У ході досудового розслідування, встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про можливість обвинуваченого: переховуватися від суду, так як обвинувачений вчинив тяжкий злочин за який передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі від трьох до десяти років, з місця вчинення правопорушення втік; незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки обвинуваченому відомо їх місце проживання, який в подальшому може вчиняти фізичний і психологічний тиск на останніх з метою їх залякування; беручи до уваги обстановку, час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення - денний період доби, поведінка обвинуваченого вказує на свідоме нехтування не лише вимогами законодавства, але і загальноприйнятими морально-етичними цінностями обвинуваченим, що також може призвести до вчинення ним іншого кримінального правопорушення. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , сторона обвинувачення приходить до висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування будь якого менш суворого запобіжного заходу, в тому числі цілодобового домашнього арешту, не забезпечить уникнення ризиків наведених у клопотанні, так як навіть застосування електронного засобу контролю не зможе перешкодити підозрюваному переховуватися від органів досудового розслідування. Просить клопотання задоволити, розмір застави та раніше визначені обов`язки залишити.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, зазначивши, що жодних із зазначених прокурором ризиків не доведені. Просили суд змінити запобіжний захід на м`якший, а саме домашній арешт, так як обвинувачений має намір зробити ремонт у будинку потерпілої, а перебуваючи під вартою зробити це неможливо.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 також просила суд змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, так як її будинок потребує негайного ремонту, а оскільки обвинувачений ОСОБА_4 по спеціальності маляр-штукатур, тому зможе провести ремонт пошкодженого ним будинку.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Ухвалою слідчої судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_7 від 12.12.2023 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12023141390001000 від 16.10.2023 до закінчення строку досудового розслідування, тобто до 17.01.2024 року включно. Визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

Статтею 181 КПК визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Домашній арешт відноситься до ізоляційної категорії запобіжних заходів, адже враховуючи його сутність, передбачає для особи, відносно якої обраний, заборону не залишати місце свого проживання протягом певних годин доби або цілодобово, тим самим ізолюючи її від звичайного для неї середовища (яке знаходиться за межами її житла) на певний проміжок часу доби або цілодобово. Отже, з урахуванням зазначеного, цілком очевидно, що домашній арешт є загальним заходом особистого забезпечення м`якого ізоляційного характеру, що виконується в умовах житла особи.

Вирішуючи питання про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінального правопорущення, добровільно відшкодував потерпілій завдану матеріальну шкоду, має намір провести у пошкодженому ним будинку потерпілої ремонт, що є неможливим в умовах перебування його під вартою, а також беручи до уваги, що останній раніше не судимий, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, зможе в повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, з покладенням на останнього передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, так як саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу обвинуваченого, тяжкості злочину та його наслідкам, а також зможе як запобігти імовірним ризикам, так і забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 194, 197, 315, 372 КПК України, суд -

постановив:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання сторони захисту задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати будинок за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час доби з 22:00 до 07:00 строком на два місяці.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

прибувати на виклик до слідчого , прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати житло у якому він проживає за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22:00 по 07:00 без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- повідомляти заздалегідь слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Датою закінчення дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначити 15 березня 2024 року.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно та зобов`язати невідкладно прибути до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання відділення відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області

Контроль за виконанням постанови покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 16.01.2024.

Суддя: ОСОБА_1 .

Оригінал ухвали