Ухвала суду № 116279761, 12.01.2024, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1555/23

1-кп/152/24/24

УХВАЛА

іменем України

12 січня 2024 року м. Шаргород

Справа №152/1555/23

Провадження №1-кп/152/24/24

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020000000675 21.08.2023 року, за обвинувальним актом від 27.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстроване у передбаченому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

- клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 12.01.2024 року,

- клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу від 12.01.2024 року,

з участю:

сторін кримінального провадження -

зі сторони обвинувачення:

прокурора у кримінальному

провадженні - прокурора відділу

Вінницької обласної

прокуратури - ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

інших учасників судового

провадження:

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

В провадженні Шаргородського районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

У кримінальному провадженні здійснюється судовий розгляд по суті.

12.01.2024 року судове засідання відкладено на 28.02.2024 року у зв`язку із закінченням робочого часу та значним обсягом досліджуваних доказів; вирішено питання про виклик у наступне судове засідання свідків сторони захисту, клопотання про виклик яких задоволено судом у підготовчому засіданні.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні 12.01.2024 року подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с.79-82 т.2).

Узагальнено клопотання мотивоване тим, що 29.09.2023 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, вчинених у стані алкогольного сп`яніння, що спричинили смерть потерпілого.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними стороною обвинувачення у кримінальному провадженні доказами, зокрема, протоколом огляду місця події, висновками експертиз, сукупністю інших доказів.

Слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області 03.10.2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Шаргородського районного суду від 17.11.2023 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.01.2024 року.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що, на переконання прокурора, зумовлює необхідність продовження йому запобіжного заходу.

При цьому, прокурор у клопотанні зазначає, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, прокурор вважає, що існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_3 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання, переховуватиметься від суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_3 статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, в обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні міцні соціальні зв`язки за місцем проживання в с. Кам`яногірка Жмеринського району Вінницької області, тому прокурор вважає, що під загрозою застосування суворої міри покарання обвинувачений може в будь-який момент покинути місце свого проживання та здійснити спроби переховуватися від суду.

У зв`язку з тим, що показання свідків та висновки експертів мають ключове доказове значення під час встановлення винуватості особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, на переконання прокурора, ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може здійснювати незаконний вплив на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, прокурор зауважує, що під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 легковажно віднісся до вимоги п.2.9(а) ПДР України та усвідомлюючи, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, тим самим наражав оточуючих на небезпеку, керуючи автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_3 легковажно ставиться до порушення ним Правил дорожнього руху, не робить для себе належних висновків та може вчинити інші кримінальні правопорушення, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Ураховуючи викладене, а також вимоги ст.5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, прокурор вважає, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від суду.

Прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 з огляду на наявні ризики.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання з наведених у ньому підстав, просить задовольнити у повному обсязі, враховуючи, що наявність ризиків зберігається впродовж тримання обвинуваченого під вартою з 03.10.2023 року. До того ж, прокурор вважає, що неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки кількість ризиків не зменшилася. З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків слід продовжити запобіжний захід на 60 днів.

Потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували щодо продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою.

Адвокат ОСОБА_5 зсилається на те, що у клопотанні прокурора відсутні обґрунтування необхідності продовження винятково найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_3 , а саме клопотання має ознаки формалізму, оскільки в ньому містяться посилання на ті самі обставини, на підставі яких обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні подав клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, у якому просить змінити запобіжний захід обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт, який здійснювати за фактичним місцем проживання останнього (а.с.83-85 т.2).

Узагальнено клопотання мотивоване тим, що відсутні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , оскільки доказів наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України у клопотанні прокурора не зазначено та такі докази відсутні.

Ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі можливого призначення суворого покарання, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У клопотанні захисник обвинуваченого просить врахувати, що вчинене кримінальне правопорушення є ненавмисним.

До того ж, у справі свідками є неповнолітні діти, з якими проведені слідчі експерименти, в ході яких ними надавалися показання, які не можуть бути змінені. Будь-яких доказів чинення тиску на потерпілих, які вже допитані в суді, чи свідків, прокурором не надано.

ОСОБА_3 працює, має постійне місце проживання, його сім`я складається із дружини, з якою він проживає однією сім`єю.

ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягався, правопорушення вчинив вперше, позитивно охарактеризований за місцем проживання і роботи, є пенсіонером та особою з третьою групою інвалідності довічно, отримує пенсію по інвалідності.

З початку війни, у лютому 2022 року ОСОБА_3 був призваний по мобілізації і проходив службу як солдат стрілецького взводу у в/ч НОМЕР_1 ; звільнений з військової служби по хворобі.

Як зазначається у свідоцтві про хворобу №1011, підставою для його звільнення зі служби з армії за непридатністю були скарги на головний біль, запаморочення, хиткість при ході, порушення пам`яті, сну, швидку втому, біль вздовж хребта.

Зважаючи на викладене, сторона захисту вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні прокурора, а саме - цілодобовий домашній арешт, який, відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_6 та представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 заперечили щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Розглянувши клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту, вислухавши думки прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілого, представника потерпілих з приводу заявлених клопотань, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано за рішенням слідчого судді, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Так, ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 03.10.2023 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, строк дії ухвали визначено до 29.11.2023 року, затримано ОСОБА_3 в залі суду відразу після проголошення даної ухвали, організацію затримання обвинуваченого та складання протоколу затримання покладено на слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 (а.п.67-70 т.1).

17.11.2023 ухвалою Шаргородського районного суду продовжено ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15.01.2024 року (а.с.73-80 т.1).

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Так, ч.1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Суд констатує, що тримання ОСОБА_3 під вартою не може обґрунтовуватися прокурором одним лише існуванням обґрунтованої підозри, оскільки цього вже не достатньо та обґрунтованість підозри констатована слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

При цьому, суд зважає на те, що прокурором здійснюється посилання на наявність ризиків, встановлених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.

Так, суд враховує, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є тяжким, згідно із класифікацією, передбаченою ст.12 КК України; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину - від п`яти до десяти років позбавлення волі; здійснюється судовий розгляд справи по суті, допитані потерпілі, частково досліджені докази, проте, жоден свідок сторони обвинувачення не допитувався, оскільки відповідне клопотання прокурором не заявлено ні в ході підготовчого провадження, ні в ході судового розгляду справи по суті.

Також, не допитані і свідки сторони захисту з огляду на те, що адвокат ОСОБА_5 просив викликати їх тільки після дослідження у судовому засіданні протоколів огляду місця події, протоколів слідчих експериментів, і таке клопотання сторони захисту задоволено судом.

Суд зауважує, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, не є ризиком, передбаченим у ст.177 КПК України, тому не може бути самостійною підставою для продовження запобіжного заходу.

До того ж, суд враховує, що прокурором не надано жодного достовірного доказу щодо переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та перебування у розшуку під час досудового розслідування, однак зауважує, що в ході досудового розслідування щодо обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді, в подальшому продовжено судом у підготовчому засіданні, що обмежило такі можливості обвинуваченого.

Серед свідків обвинувачення, як вказав прокурор ОСОБА_4 та не заперечили обвинувачений ОСОБА_3 і його захисник - адвокат ОСОБА_5 , зазначено свідка ОСОБА_10 , котра є дружиною обвинуваченого.

До того ж, суд, відповідно до вимог КПК України, досліджує докази та сприймає показання свідків безпосередньо під час судового розгляду кримінального провадження.

Оскільки свідки не допитані, а цілодобовий домашній арешт адвокат ОСОБА_5 просить призначити за фактичним місцем проживання обвинуваченого, то вказане дає суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на недопитаних у суді свідків як сторони обвинувачення, в тому числі на свідка ОСОБА_10 , так і на свідків сторони захисту.

Разом з тим суд звертає увагу сторони обвинувачення, що в наступному продовження тримання ОСОБА_3 під вартою не може ставитися в залежність від того, що недопитані свідки обвинувачення, якщо прокурором не заявлятиметься відповідне клопотання або їх прибуття не буде забезпечено стороною обвинувачення, оскільки ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Відтак, суд вважає, що на теперішній час наявний ризик, передбачений п.3 ст.177 КПК України, зокрема, можливий незаконний вплив обвинуваченого на свідків, які не допитані в суді.

Отже, наявність вказаного ризику, який передбачений п.3 ст.177 КПК України, є підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Тяжкість покарання в сукупності із ризиком незаконного впливу на свідків, на переконання суду, свідчить про наявність суспільної небезпечності обвинуваченого і дає підстави вважати, що наявна небезпека ухилення його від правосуддя, тобто існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, небезпеку переховування обвинуваченого від правосуддя суд оцінює не лише, виходячи із тяжкості покарання, а враховує і ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

З огляду на те, що, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, то суд вважає, що існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, будучи в стані алкогольного сп`яніння, тобто суд вважає, що наявний ризик, передбачений п.5 ст.177 КПК України.

Враховуючи, що судове провадження не завершене до спливу строків дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити, оскільки судове засідання призначено на 28 лютого 2024 року, тоді як строк тримання під вартою закінчується 15 січня 2024 року, а ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, залишилися, що проаналізовано судом вище.

Наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, виправдовує продовжуване тримання обвинуваченого під вартою, зокрема, у зв`язку із чим суд вважає, що відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, про що зазначив у клопотанні та своїй промові адвокат ОСОБА_5 .

Підстав для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш м`який - цілодобовий домашній арешт, про що просили суд обвинувачений та його захисник, суд не вбачає з наведених вище підстав.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, - не встановлено.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст.197 КПК України).

Слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу (ч.4 ст.196 КПК України).

Керуючись ст.ст.331, 176-178, 181, 196, 369, 372, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 12.01.2024 року - задовольнити.

Застосований ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 03.10.2023 року та продовжений ухвалою Шаргородського районного суду від 17.11.2023 року запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 продовжити строком на шістдесят днів, починаючи з 12 січня 2024 року до 11 березня 2024 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3 вираховувати з моменту його затримання - з 03.10.2023 року.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя: ОСОБА_11