Рішення № 116270774, 09.01.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 642/8510/21

н/п 2/953/1078/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року Київський районний суд м.Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Півоваровій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № Київський районний суд м. Харкова, у складі головуючого судді Колесник С.А., за участю секретаря судового засідання Півоваровій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № №642/8510/21 запозовною заявою Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до якої просить:

1. Позбавити батьківських прав, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Стягнути аліменти з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок дитини у відділеннях Ощадного банку України, або опікуна, або прийомних батьків, до яких буде влаштовано дитину.

3. Стягнути аліменти з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок дитини у відділеннях Ощадного банку України, або опікуна, або прийомних батьків, до яких буде влаштовано дитину.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що в Службі у справах дітей по Холодногірському району перебуває на обліку малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що опинився в складних життєвих обставинах (батьки залишили дитину у медичному закладі). Мати дитини, ОСОБА_3 , громадянка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчалась у ВУЗІ м. Харкова та отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні. Батько дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчався у ВУЗІ м. Харкова та отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мали намір на термін навчання зареєструвати місце свого проживання за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно. Відповідно інформації КНІ «Міська дитяча клінічна лікарня №19» від 26.10.21 № 1017/0/523-21 ОСОБА_3 25.10.21 звернулася до лікаря - педіатра ОСОБА_11 і заявила, що відмовляється від свого сина Хумрі Рана та залишає дитину у лікарняному закладі. Ці дії пояснює тим, що батько дитини її та дитину залишив, вона повинна повернутися на батьківщину у ОСОБА_8 . З її слів має реєстрацію у АДРЕСА_1 у гуртожитку Харківського національного університету радіоелектроніки, фактично мешкала та орендувала квартиру АДРЕСА_3 . З навчального закладу її відраховано. Батько дитини виїхав з України, посвідка на тимчасове проживання закінчилася 12.07.2021. Після звернення ОСОБА_6 про намір залишити сина у лікарняному закладі, лікарем - педіатром ОСОБА_12 були викликані працівники поліції та бригада швидкої допомоги. Ввечері 25.10.2021 року о 18.00 год. представниками поліції та медичними працівниками складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

Бригадою швидкої медичної допомоги малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доставлено до КНП «Міська клінічна дитяча лікарня №16», що підтверджується листом закладу № 567/0/666-21 від 28.10.21.

Також листом № 15110/119-64/15-2020 від 08.11.21 сектором ювенальної превенції ВП ХРУП N? 3 ГУ НП в Харківській області повідомлено, що в роботі знаходиться матеріал зареєстрований в ІТС ІНП за N? 18963 від 25.10.21 за зверненням лікаря - педіатра ОСОБА_12 , про те що на 1 поверсі поліклініки у каб. № 5 громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовляється від свого 6-місячного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв?язку з чим, працівником поліції складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Дитину влаштовано до КНП «Міська клінічна дитяча лікарня №16», де вона перебуває по теперішній час.

За термін перебування дитини у лікарні з 25.10.2021 по теперішній час батьки, ніхто з родичів, знайомих долею дитини не піклувався. Відповідно до інформації ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області № 6301.8.2-20648/63.2- 21 від 03.11.21 рішенням ГУ ДМС у Харківській області від 15.09.2021 посвідку на тимчасове проживання в України, видану ОСОБА_13 було скасовано та до Департаменту реєстрації Харківської міської ради було направлено повідомлення про скасування про зняття з реєстрації місця проживання. Також рішенням ГУ ДМС у Харківській області від 13.09.2021 посвідку на тимчасове проживання в України, видану ОСОБА_14 було скасовано та до Департаменту реєстрації Харківської міської ради було направлено повідомлення про скасування про зняття з реєстрації місця проживання. Відповідно до листа Відділу соціальної роботи по Холодногірському району від 06.12.2021 № 629 встановлено що за вказаною матір?ю ОСОБА_15 адресою: АДРЕСА_4 (орендоване житло) зазначена громадянка ОСОБА_8 не проживає і ніколи не проживала. На даний час місце проживання та перебування батьків малолітнього ОСОБА_1 невідомо.

На підставі вищезазначеного, батьки малолітнього ОСОБА_1 свідомо не відвідують сина у лікарні, не займаються його утриманням та доглядом, не приділяють уваги його медичному обстеженню та лікуванню, чим порушують права та інтереси дитини щодо утримання та виховання у рідній родині. За клопотанням ССД по Холодногірському району на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, яке відбулось 07.12.2021 року, було розглянуто питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Комісія ухвалила: Вважати доцільним позбавити батьківських прав, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради підготувати та подати до суду відповідну позовну заяву.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 цивільну справу передано за підсуднісю до Київського районного суду м. Харкова.

10.11.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа була передана судді Колесник С.А.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.11.2023 прийнято до розгляду цивільну справу № 642/8510/21 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.12.2023 закрито підготовче провадження по цивільній справі № 642/8510/21 за позовною заявою Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та призначити до судового розгляду по суті.

Представник позивач у судове засідання не з`явився, 19.12.2023 від представника позивача надійшло клопотання до суду, в якій просила судовий розгляд здійснити без її участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та клопотання про заочний розгляд справи (а.с.57).

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися своєчасно та належним чином (а.с.61-62), відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ухвали суду від 09.01.2024, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1ст.2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_7 , про що 27 квітня 2021 року складено відповідний актовий запис №371 у Московському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Батьками дитини записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Московському районному у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 27.04.2021 (а.с.7).

ОСОБА_3 має посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , запис№ 19971214-07304 (а.с.8).

Відповідно інформації КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №19» від 26.10.21 № 1017/0/523-21 ОСОБА_3 25.10.21 звернулася до лікаря - педіатра ОСОБА_11 і заявила, що хоче залишити дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з тим, що батько дитини залишив її, а вона повинна повернутися додому. Після звернення ОСОБА_6 про намір залишити сина у лікарняному закладі, лікарем - педіатром ОСОБА_12 були викликані працівники поліції та бригада швидкої допомоги (а.с.15).

Згідно листа КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №16» від 28.10.2021 №567/0/666-21, 25.10.2021 о 18-00 год. у супроводі лейтенанта поліції, інспектора взводу №2 роти №3 бат №1 УПП в Харківській області, ОСОБА_16 та представника соцальної служби у справах дітей по Холодногірському району до лікарні доставлена малолітня дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просили вирішити питання щодо подальшої долі дитини (а.с.16).

Листом № 15110/119-64/15-2020 від 08.11.21 сектором ювенальної превенції ВП ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області повідомлено, що в роботі знаходиться матеріал зареєстрований в ІТС ІНП за № 18963 від 25.10.21 за зверненням лікаря - педіатра ОСОБА_12 , про те що на 1 поверсі поліклініки у каб. № 5 громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовляється від свого 6-місячного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Згідно листа КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №16» від 03.12.2021 №654/0/666-23 дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває в лікарні з 25.10.2021 по теперешній час (а.с.17).

Відповідно до листа Відділу соціальної роботи по Холодногірському району м. Харкова Департаменту соціальної політики Харківський міський центр соціальних служб «Довіра» від 06.12.2021 №629 комісійним виходом за місцем зазначеного проживання: АДРЕСА_4 встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_3 не проживає і ніколи не проживала (а.с.11).

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 ст. 150 СК України).

Згідно з ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч.1-2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Враховуючи викладене, зібрані докази, те, що відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про належне виконання батьківських обов`язків, суд приходить до висновку, що відповідачі самоусунулись від виконання батьківських обов`язків та не бажають піклуватися про дитину, брати участі у її вихованні, а тому вважає позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що позбавлення відповідачів батьківських прав здійснене згідно із законом (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Щодо позову в частині вимог про стягнення з відповідачів аліментів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимогст. 180 Сімейного кодексу Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1ст. 182 Сімейного кодексу Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо її утримання.

Згідно з ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 191 Сімейного кодексу Українивизначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Враховуючи вищезазначені обставини, відсутність доказів неспроможності відповідачів сплачувати аліменти на утримання дитини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини, підлягають задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09.12.2021 і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09.12.2021 і до досягнення дитиною повноліття

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином,враховуючи конкретні обставини справи, позовні вимоги про позбавлення батьківстьких прав та стягнення аліментів на утримання дитини підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141ЦПК України. Так, враховуючи ст. 141 ЦПК України, те, що позивач звільнений від сплати судового збору та те, що заявлено три позовні вимоги, суд стягує з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 6810 грн. (2270 грн. х 3).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263-265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 1, 24, 180-183, 191 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимогиДепартаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути аліменти з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 09.12.2021 та до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок дитини у відділеннях Ощадного банку України, або опікуна, або прийомних батьків, до яких буде влаштовано дитину.

Стягнути аліменти з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 09.12.2021 та до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок дитини у відділеннях Ощадного банку України, або опікуна, або прийомних батьків, до яких буде влаштовано дитину

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_4 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 6810 грн., з кожного по 3405 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повне судове рішення складено та підписано 09.01.2024.

Суддя Колесник С.А.