Рішення № 116268552, 11.01.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. справа № 300/7611/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Підгайна Віта Володимирівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка), в інтересах якої діє представник - адвокат Підгайна Віта Володимирівна, звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.08.2023.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки зазначила, що ОСОБА_1 з 07.12.2011 до 2014 року отримувала пенсію за віком відповідно дост.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, з 2014 р. до 2022 р. позивачка мешкала у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим. Після повномасштабного вторгнення рф в Україну виїхала з тимчасово окупованої російською федерацією території АР Крим до м.Івано-Франківськ та отримала довідку внутрішньо переміщеної особи від 04.08.2022 №2615-5001962055. 23.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, однак листом від 20.09.2023 позивачці відмовлено у поновлені виплати пенсії у зв`язку із неможливістю витребувати пенсійну справу з Криму. Позивачка не погоджується з твердженням пенсійного органу, що провести процедуру витребування пенсійної справи від органів окупаційної влади російської федерації для виплати пенсії за новим місцем реєстрації немає можливості, оскільки її право на отримання пенсії не залежить від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Окрім того, даною ухвалою відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

27.11.2023 судом отримано відзив відповідача на позовну заяву, за змістом якого представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_1 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не перебуває, заяв щодо поновлення виплати та запиту пенсійної справи не надавала. Підставою для призначення пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, за результатом розгляду пенсійний орган приймає відповідне рішення. Заява ОСОБА_1 від 23.08.2023 не відповідає вимогам, передбаченим ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», подана позивачкою є довільної форми (письмове звернення). Отже, Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення про відмову в призначенні пенсії не приймалося. Водночас, виплата пенсії може бути розпочата тільки після надходження пенсійної справи разом із документами про припинення виплати пенсії на території Автономної Республіки Крим. На цей час провести процедуру витребування пенсійної справи позивачки немає можливості, відтак підстави для поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії відсутні.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив таке.

07.12.2011 Пенсійним фондом України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.10).

Відбитком штампу на першій сторінці (в правому куті) трудової книжки позивачки від 18.06.1974 підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку, як одержувач пенсії в управлінні Пенсійного фонду України у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим (а.с. 11).

З серпня 2022 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка виїхала з тимчасово окупованої АР Крим, про що свідчить довідка від 04.08.2022 №2615-5001962055 (а.с.10).

23.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с. 10 , зворотній бік).

Листом від 20.09.2023 № 8892-8510/М-02/8-0900/23 позивачку повідомлено про неможливість поновлення виплати пенсії, у зв`язку із неможливістю витребувати її пенсійну справу за попереднім місцем проживання та відсутністю документів, підтверджуючих те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії (а.с. 8).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з метою захисту свої прав із даною позовною заявою.

Відповідно дост. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Європейська соціальна хартія визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Так, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

З 22.11.2014 набрав чинностіЗакон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно доКонституціїта Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Керуючисьст. 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Частини 1 та 2ст. 4 Закону № 1706-VIIвстановлюють, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихст. 12 цього Закону.

За приписами ч. 1ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 1ст. 14 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно доКонституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Згідно із п. 1Постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до п. 1 ч. 1ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені у ч. 1ст. 49 Закону № 1058-IV, зокрема, виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 2ст. 49 Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі № 243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Як вбачається зі змісту листа Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 20.09.2023 № 8892-8510/М-02/8-0900/23, він не містить посилань на наявність підстав, визначених ч. 1ст. 49 Закону № 1058-IVщодо позивачки. Не надано доказів існування таких підстав і до суду.

Водночас, у даному листі відповідач зазначив, що для поновлення пенсії за новим місцем проживання необхідні документи, які містять інформацію про дату припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затверджений Постановою КМУ № 234 від 02.06.2014 (далі - Порядок № 234).

За приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(надалі - Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Стосовно доводів у відзиві Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області, що підставою для відмови у поновленні виплати пенсії є те, що до переліку документів не долучено довідку про припинення виплати пенсії від ПФУ в АР Крим, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку 22-1, ані іншими нормамизаконуна позивача не покладений обов`язок щодо надання до органу Пенсійного фонду документів про припинення виплати пенсії. Натомість, вищезгаданими нормами передбачено обов`язок відповідача поновити виплату пенсії після надходження на запит документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Відповідно до п. 2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно із п. 4.8 Порядку № 22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимогЗаконів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги»та «;Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленимипостановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Отже, наведені відповідачем обставини не є перешкодою для виконання органом Пенсійного фонду покладених на нього обов`язків.

Відсутність пенсійної справи у паперовій формі також не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки особа не може нести негативних наслідків через відсутність або неможливість отримання її пенсійної справи з незалежних від неї причин.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17.

Згідно зіст 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частина 2ст. 20 Закону №389-VIIIпередбачає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч. 2ст. 64 Конституції України.

Крім того, умова щодо отримання пенсійної справи від органів російської федерації покладає на громадян України надмірний та необґрунтований тягар, що позбавляє права на пенсійні виплати. Враховуючи факт розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення фізичних осіб або ж навіть органів ПФ України до органів російської федерації для витребування пенсійної справи та інших документів, є фактично неможливим, що загалом позбавляє частину громадян України можливості отримувати пенсію, відтак порушує гарантованеКонституцією Україниправо на соціальний захист.

Суд вважає, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача від пенсійного органу за попереднім місцем його проживання покладається саме на орган, що призначає пенсію.

Крім того, відсутність у відповідача можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи, також не може слугувати підставою для відмови у призначенні або виплаті пенсії за віком відповідно доЗакону №1058-ІV.

Окрім того, відповідачем не надані належні докази того, що позивачка на час звернення із заявою або на цей час отримує пенсію від органу пенсійного забезпечення російської федерації.

За ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач не довів правомірність дій та доводи позивачки належними доказами не спростував, позов підлягає задоволенню.

Щодо дати, з якої слід поновити позивачці виплату пенсії, судом вказується таке.

Відповідно до п. 4 Порядку №234, виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Згідно із ч. 2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Отже, хоча ОСОБА_1 і має право на поновлення виплати пенсії з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії, суд із урахуванням окреслених позивачкою меж доказування, вказує про необхідність поновлення пенсії з 01.08.2023.

Тому з огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивачки заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у такий належний спосіб: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.08.2023.

Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першійстатті 9 КАС Українипринцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другоїстатті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першоїстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Розподіляючи між сторонами судові витрати, суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зауважує, що позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 1073,60 гривень до вирішення справи по суті. Відтак, з ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.08.2023.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) за такими платіжними реквізитами: ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Ів.-Фр./ /22030101 (код за ЄДРПОУ 37951998), банк отримувача: Казначейство України (МФО) 899998, рахунок отримувача UA698999980313111206084009612, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.