Рішення № 116264771, 28.11.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа №440/10254/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лазебної А.В.

та представників сторін:

від позивача Шишова Н.А.,

від відповідача Солоп І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Лубнигаз" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позовних вимог та їх обґрунтування.

Акціонерне товариство "Лубнигаз" (надалі - АТ "Лубнигаз", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач, податковий орган), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2023 №00056310701, яким встановлено завищення АТ "Лубнигаз" від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2021 року у розмірі 5958506,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки при формуванні інших операційних витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за спірний період позивач у повній мірі дотримався вимог Податкового кодексу України. На переконання платника податку, правомірність включення до складу інших операційних витрат сум штрафів, пені неустойки, сплачених позивачем ТОВ "ТД "Лубнигаз", підтверджена ДПС України за результатами розгляду скарги АТ "Лубнигаз" на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.07.2021 №00048430701. При цьому позивач звертав увагу, що висновки акта документальної позапланової перевірки АТ "Лубнигаз", на підставі яких відповідач прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення, дублюють зміст попереднього акта про результати документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої було сформоване податкове повідомлення-рішення від 20.07.2021 №00048430701, що скасоване рішенням ДПС України від 23.12.2021.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 146-147/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 30.05.2023 №5628/16-31-07-01-02/05524713 про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "Лубнигаз". Зокрема зазначив, що перевіркою встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2021 року у розмірі 5958506,00 грн з огляду на віднесення до інших операційних витрат сум штрафів, пенсі та неустойки, сплачених позивачем ТОВ "ТД "Лубнигаз" внаслідок несвоєчасного виконання договірних зобов`язань за договорами про поставку природного газу та розподіл природного газу. Звертав увагу на те, що позивач є пов`язаною особою з ТОВ "ТД "Лубнигаз", а тому дії позивача щодо визнання нарахованих штрафних санкцій у досудовому порядку свідчить про намагання мінімізувати об`єкт оподаткування податком на прибуток шляхом безпідставного збільшення інших операційних витрат за відсутності фактичної сплати штрафних санкцій внаслідок зарахування однорідних зустрічних вимог.

3. Процесуальні дії у справі, інші заяви учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

24.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 202-204/, у якій представник позивача зазначив, що посилання контролюючого органу на відсутність наміру у АТ "Лубнигаз" зі сплати нарахованих штрафних санкцій є надуманими та спростовуються матеріалами справи. Звертав увагу на те, що погашення заборгованості зі сплати штрафних фінансових санкцій здійснення шляхом визнання зустрічних однорідних вимог ТОВ "ТД "Лубнигаз", що є формою безготівкових розрахунків та не суперечить вимогам чинного законодавства.

У підготовчому засіданні 19.09.2023 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судових засіданнях 05.10.2023 та 28.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував, наполягаючи на відмові у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 28.11.2023 задоволено заяву представника відповідача про виклик свідка - головного державного інспектора відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Полтавській області ОСОБА_1 ; заслухано пояснення свідка.

Обставини справи

АТ "Лубнигаз" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 05524713, взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків з 15.06.1993 /а.с. 132/.

Основний вид діяльності позивача - розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (код КВЕД 35.22) /а.с. 132, зі звороту/.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області у червні 2021 року проведено планову виїзну перевірку АТ "Лубнигаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, результати якої оформлені актом від 30.06.2021 №4804/16-31-07-01-10/05524713 /а.с. 8-37/.

Перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 19 МСБО 18 "Дохід", наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2021 року загалом у розмірі 5958506,00 грн.

20.07.2021 з урахуванням вищенаведеного висновку відповідач сформував податкове повідомлення-рішення №00048430701 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2021 року на 5958506,00 грн /а.с. 38-39/.

Однак рішенням ДПС України від 23.12.2021 №28947/6/99-00-06-01-01-06 задоволено скаргу АТ "Лубнигаз" у відповідній частині та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.07.2021 №00048430701 /а.с. 53-63/.

Водночас цим рішенням ДПС України зобов`язала відповідача розглянути питання щодо проведення документальної позапланової перевірки АТ "Лубнигаз" відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України /а.с. 63/.

28.04.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області виданий наказ №1131-П, яким визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку АТ "Лубнигаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 31.03.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 терміном 10 робочих днів з 10.05.2023 /а.с. 64/.

Результати перевірки оформлені актом від 30.05.2023 №5628/16-31-07-01-02/05524713 /а.с. 65-91/, у якому вказано на порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 19 МСБО 18 "Дохід", наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2021 року загалом у розмірі 5958506,00 грн.

23.06.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі акта перевірки сформовано податкове повідомлення рішення №00056310701 про зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2021 року на 5958506,00 грн /а.с. 110, 111/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.06.2023 №00056310701, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому у силу пункту 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Спір у цій справі стосується правомірності визначення позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), відображеного у фінансовій звітності платника з податку на прибуток.

За висновком податкової перевірки АТ "Лубнигаз" у ІІ, ІІІ кварталах 2020 року занизило фінансовий результат внаслідок безпідставного віднесення до інших операційних витрат сум нарахованих штрафних санкцій за вимогами ТОВ "ТД "Лубнигаз", власником 100% статутного капіталу якого є АТ "Лубнигаз".

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ "ТД "Лубнигаз" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" 01.04.2020 укладено договір №04/01/2020-ВТВ постачання природного газу, за умовами якого постачальник (ТОВ "ТД "Лубнигаз") зобов`язувався передати у власність споживачу (АТ "Лубнигаз") природний газ, а споживач - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору /а.с. 114-116/.

Пунктом 6.1 згаданого договору визначено, що оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати до першого числі місяця поставки.

Таким чином, споживач мав здійснити оплату планових обсягів поставки газу в такі строки: за квітень 2020 року - 01.04.2020, за травень 2020 року - 01.05.2020, за червень 2020 року - 01.06.2020 і т.д.

У ході перевірки позивач надав акти приймання-передачі природного газу, якими підтверджено поставку природного газу у таких об`ємах: у квітні 2020 року - 990,0 тис. м3 загальною вартістю 5250960,00 грн, у т.ч. ПДВ - 875160,00 грн, у травні 2020 року - 592,055 тис. м3 загальною вартістю 2131398,00 грн, у т.ч. ПДВ - 355233,00 грн, у червні 2020 року - 900,0 тис. м3 загальною вартістю 3419982,00 грн, у т.ч. ПДВ - 569997,00 грн.

Загалом за квітень - червень 2020 року ТОВ "ТД "Лубнигаз" поставило позивачу природний газ загальною вартістю 10802340,00 грн, у т.ч. ПДВ - 1800390,00 грн.

Перша оплата за постачання природного газу позивачем здійснена 20.07.2020 на суму 1783500,00 грн.

Тож позивач не виконав вимоги пункту 6.1 договору поставки від 01.04.2020 №04/01/2020-ВТВ.

Пунктом 8.2. договору поставки від 01.04.2020 №04/01/2020-ВТВ визначено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язаний сплатити постачальнику крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу та штраф у розмірі 15% від суми простроченого платежу.

24.06.2020 ТОВ "ТД "Лубнигаз" направило позивачу вимогу №442/1, якою повідомило АТ "Лубнигаз" про необхідність сплати у семиденний термін з моменту отримання вимоги штрафних санкцій за прострочення платежу у загальному розмірі 1967963,06 грн, з яких: пеня - 229528,00 грн, штраф - 1620351,00 грн, 3% річних - 53929,31 грн, інфляційні втрати - 64154,75 грн /а.с. 117-118/.

Листом від 30.06.2020 вих.№1636/1 позивач повідомив постачальника, що погоджується з нарахованими штрафними санкціями у розмірі 1967963,06 грн та просить надати можливість здійснити їх погашення частинами /а.с. 119/.

Протягом липня - вересня 2020 року ТОВ "ТД "Лубнигаз" поставило позивачу природний газ загальною вартістю 9503626,98 грн, у т.ч. ПДВ - 1583983,33 грн.

24.09.2020 ТОВ "ТД "Лубнигаз" направило позивачу вимогу №1392/1, якою повідомило АТ "Лубнигаз" про необхідність сплати у триденний термін з моменту отримання вимоги штрафних санкцій за прострочення платежу у загальному розмірі 1874210,92 грн, з яких: пеня - 358900,73 грн, штраф - 1425585,00 грн, 3% річних - 89725,19 грн /а.с. 120-121/.

Листом від 30.09.2020 вих.№3455/1 позивач повідомив постачальника, що погоджується з нарахованими штрафними санкціями у розмірі 1874210,92 грн та просить надати можливість здійснити їх погашення частинами /а.с. 122/.

Крім того, 02.07.2015 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (правонаступником якого є позивач) та ТОВ "ТД "Лубнигаз" укладено договір №10-15-Н на розподіл природного газу /а.с. 125-128/, за умовами якого Газорозподільне підприємство (АТ "Лубнигаз") зобов`язувалось надавати Замовнику (ТОВ "ТД "Лубнигаз") послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів замовника для задоволення потреб виключно релігійних організацій та населення, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Пунктом 5.5 цього договору передбачено, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу транспортування природного газу ГРМ не пізніше ніж за два робочих дні до початку періоду транспортування природного газу ГРМ.

У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу в п`ятиденний строк з дня отримання такої вимоги.

07.02.2020 ТОВ "ТД "Лубнигаз" направило позивачу вимогу №96/1, якою повідомило АТ "Лубнигаз" про необхідність повернення попередньої оплати у розмірі 69095397,69 грн у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги /а.с. 129/.

19.05.2020 ТОВ "ТД "Лубнигаз" направило позивачу вимогу №452/1, якою повідомило АТ "Лубнигаз" про необхідність сплати у строк до 07.07.2020 3% річних у розмірі 673339,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 1442991,85 грн /а.с. 130/.

Листом від 07.07.2020 вих.№1807/1 позивач повідомив ТОВ "ТД "Лубнигаз" про визнання нарахованих штрафних санкцій у розмірі 2116331,71 грн та просив відстрочити їх сплату в зв`язку з тяжким фінансовим становищем позивача /а.с. 131/.

Вищевказані суми штрафних санкцій позивач включив до інших операційних витрат загалом у розмірі 5958505,69 грн, з них: у ІІ кварталі 2020 року - 1967963,06 грн, у ІІІ кварталі 2020 року - 3990542,63 грн.

Розрахунки за нарахованими штрафними санкціями проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв АТ "Лубнигаз" від 30.06.2020 №1638/1 та від 30.09.2020 №3455/3 /а.с. 123, 124/.

Перевіркою встановлено, що АТ "Лубнигаз" використовує принципи, методи і процедури для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також міжнародні стандарти фінансової звітності, видані Радою Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Суд враховує, що окремого МСФЗ "Витрати" не існує, тому основні положення, які визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства розкриваються у Концептуальних основах складання та подання фінансових звітів, за змістом пункту 4.1 якого витрати - зменшення активів або збільшення зобов`язань, наслідком якого є зменшення власного капіталу, крім як унаслідок здійснення розподілу держателів вимог до власного капіталу.

Концептуальною основою (§ 4.33 4.35) до складу витрат віднесено безпосередньо витрати, які виникають у ході звичайної діяльності підприємства і мають форму вибуття активів або їх амортизації (наприклад, собівартість реалізованої продукції, адміністративні та збутові витрати).

У силу пунктів 4.68, 4.69, 4.71, 4.72 Концептуальних основ, дохід - це збільшення активів або зменшення зобов`язань, наслідком якого є зростання власного капіталу, крім як унаслідок здійснення внесків держателями вимог до власного капіталу; витрати - це зменшення активів або збільшення зобов`язань, наслідком якого є зменшення власного капіталу, крім як унаслідок здійснення розподілу держателям вимог до власного капіталу.

Дохід та витрати є елементами фінансової звітності, що стосуються фінансових результатів суб`єкта господарювання. Користувачі фінансової звітності потребують інформації як про фінансовий стан суб`єкта господарювання, так і про його фінансові результати. Отже, попри те, що дохід і витрати визначено з погляду змін у розмірах активів і зобов`язань, інформація про дохід і витрати так само важлива, як інформація про активи та зобов`язання.

Різні операції та події породжують дохід і витрати, що мають різні характеристики. Окреме надання інформації про дохід і витрати з різними характеристиками може допомогти користувачам фінансової звітності розібратись у фінансових результатах суб`єкта господарювання.

Пунктами 6.80 - 6.82 Концептуальних основ передбачено, що активи можуть бути придбані або зобов`язання можуть бути прийняті внаслідок події, що не є операцією на ринкових умовах. Наприклад: (...) зобов`язання з виплати відшкодування або штрафу може виникнути внаслідок правопорушення.

У таких випадках оцінювання придбаного активу чи прийнятого зобов`язання за його історичною собівартістю може не забезпечувати правдивого подання активів та зобов`язань суб`єкта господарювання, а також доходів чи витрат, породжених операцією чи іншою подією. Таким чином, може бути доцільним оцінювання придбаного активу чи прийнятого зобов`язання за умовною собівартістю згідно з пунктом 6.6. Будь-яка різниця між цією умовною собівартістю та будь-якою наданою чи одержаною компенсацією буде визнано як дохід чи витрати при первісному визнанні.

При придбанні активів або прийнятті зобов`язань унаслідок події, що не є операцією на ринкових умовах, усі доречні аспекти операції або іншої події мають бути ідентифіковані та взяті до уваги. Наприклад, для правдивого подання сутності впливу операції або іншої події на фінансовий стан суб`єкта господарювання (див. пункти 4.59 4.62) та відповідного її впливу на фінансові результати суб`єкта господарювання може виявитись необхідним визнати інші активи, інші зобов`язання, внески держателів вимог до власного капіталу чи розподілу держателям вимог до власного капіталу.

Крім того, відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Доходи" доходи та витрати, пов`язані з тією самою операцією або іншою подією, визнаються одночасно; цей процес, як правило, називають відповідністю доходів та витрат. Витрати, зокрема гарантії та інші витрати, які будуть понесені після відвантаження товарів, як правило, можуть бути достовірно оцінені в разі забезпечення інших умов визнання доходу. Проте дохід не може бути визнаний, якщо витрати неможливо достовірно оцінити; за таких обставин будь-яка вже отримана за продаж товарів компенсація визнається як зобов`язання /пункт 19/.

Податковий орган у акті перевірки звертав увагу на те, що позивач у спірний період порушив умови договорів поставки природного газу, укладених з ТОВ "ТД "Лубнигаз", а саме - не здійснив оплату планових обсягів поставки газу у строк до першого числа місяця поставки, внаслідок чого постачальник нарахував штрафні санкції.

При цьому відповідач звертав увагу на те, що у спірний період АТ "Лубнигаз" користувався кредитними коштами на підставі кредитного договору від 29.07.2019 №386, за яким ліміт кредитування складав 6000000,00 грн, строк дії кредитної лінії - 29.07.2020, ціль кредитування - поповнення обігових коштів.

На цій підставі відповідач зробив висновок, що АТ "Лубнигаз" мало можливість вчасно виконати свої грошові зобов`язання за умовами договору поставки задля уникнення отримання вимог постачальника щодо сплати штрафних санкцій, проте свідомо не робив цього.

На противагу цим доводам позивач звертав увагу на те, що на момент укладення кредитного договору від 01.04.2020 №04-01/2020-ВТВ (01.04.2020) кредитний ліміт у розмірі 5697000,00 грн вже був використаний, що підтверджено даними, наеденими у формі 1 "Баланс (Звіт про фінансовий результат) станом на 31.03.2020 (рядок 1600 "Короткострокові кредити банків").

Також позивач акцентував увагу на збитковому характері господарської діяльності АТ "Лубнигаз" з огляду на невідповідність тарифів витратам підприємства на ведення звичайної господарської діяльності, накопичення балансових збитків тощо.

Оцінюючи наведені доводи учасників справи, суд виходить з такого.

За змістом пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України окреслено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

А приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У контексті спірних відносин суд враховує, що засновником та власником 100% статутного капіталу ТОВ "ТД "Лубнигаз" є АТ "Лубнигаз", що учасники справи не заперечують.

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: для юридичних осіб: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків.

Тож АТ "Лубнигаз" та ТОВ "ТД "Лубнигаз" підпадають під визначення поняття пов`язаних осіб у розумінні ПК України.

Факт такої пов`язаності безумовно має враховуватися під час з`ясування питання правомірності визначення об`єктів оподаткування, адже засновник має здатність впливати на процес прийняття рішень і діяльність афілійованого підприємства.

За обставин цього спору АТ "Лубнигаз", як засновник ТОВ "ТД "Лубнигаз", добровільно (без проведення претензійно-позовної роботи, судового оскарження тощо) визнавав нараховані останнім штрафні санкції (штраф, пеня, інфляційні втрати), наслідком чого було формування позивачем витрат без їх фактичного понесення, оскільки розрахунки за такими штрафними санкціями проведені шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

При цьому відповідні штрафні санкції визнавались позивачем без перевірки правильності їх розрахунку, опротестування, оскарження в судовому порядку тощо, що загалом є звичайною практикою ведення господарської діяльності.

Суд зауважує, що під терміном "господарська діяльність" з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного Податковим кодексом України поняття ділової мети слідує, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Тобто наведене вище є підставою для висновку, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №160/1446/19, від 24.08.2023 у справі №440/2552/20, що враховані судом на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд вкотре зауважує, що фактичної сплати відповідних штрафних санкцій не відбулось, оскільки їх погашення проведено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог /а.с. 123, 124/, внаслідок чого відповідні витрати мали місце виключно "на папері" та не були фактично понесеними позивачем.

Також варто зауважити, що позивач, очевидно розуміючи фактичну неможливість виконання умов договорів поставки природного газу щодо здійснення 100% передоплати станом на перше число місяця поставки газу, не звертався до постачальника (ТОВ "ТД "Лубнигаз") із заявами про перегляд умов поставки, відтермінування сплати коштів, надання розстрочки тощо, що загалом є звичайною практикою ведення господарської діяльності.

Свідок ОСОБА_1 (податковий ревізор-інспектор, яким проведена податкова перевірка АТ "Лубнигаз"), пояснення якого суд заслухав у судовому засіданні 28.11.2023, звертав увагу на те, що врахування позивачем штрафних санкцій, нарахованих підконтрольним йому ТОВ "ТД "Лубнигаз", є постійною практикою підприємства, що призводить до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Представник позивача у ході розгляду справи підтвердила, що у АТ "Лубнигаз" фактично відсутнє позитивне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок збитковості господарської діяльності.

При цьому нерентабельність тарифів з постачання природного газу, висока собівартість послуг з транспортування газу тощо самі по собі звісно впливають на визначення об`єкта оподаткування.

Однак наведене не виправдовує правомірність дій платника податків щодо визнання штрафних санкцій, нарахованих підконтрольною йому юридичною особою, за відсутності доказів неможливості уникнення їх сплати.

За вищевикладених обставин суд погоджується з доводами податкового органу про наявність у позивача реальної можливості уникнення нарахування штрафних санкцій за спірними господарськими відносинами та, як наслідок, безпідставність їх віднесення до інших операційних витрат.

Посилання позивача на рішення ДПС України від 23.12.2021 №28947/6/99-00-06-01-01-06, у якому зазначено, що витрат у вигляді визнаних платником податку штрафів, пені, неустойки за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання беруть участь при визначенні фінансового результату до оподаткування наведених вище висновків суду не спростовують.

Доводи позивача про те, що аналогічне питання вже було предметом документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2021 №00048450701, що скасоване рішенням ДПС України від 23.12.2021 №28947/6/99-00-06-01-01-06 суд відхиляє, оскільки згаданим рішенням зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області розглянути питання щодо проведення документальної позапланової перевірки АТ "Лубнигаз" відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач у ході розгляду справи довів правомірність висновків податкової перевірки як підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивач, всупереч вимогам частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України, не надав суду доказів на спростування висновків податкового органу про порушення АТ "Лубнигаз" вимог податкового законодавства.

Спірне рішення податкового органу відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, є правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Лубнигаз" повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 26840,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією від 13.07.2023 №4095 /а.с. 139/. Вказану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 140/.

Відповідач доказів понесення судових витрат під час розгляду цієї справи суду не надав.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 71-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Лубнигаз" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 грудня 2023 року.

СуддяО.О. Кукоба