Рішення № 116262627, 12.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 січня 2024 р. Справа № 120/16303/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у наданні запитуваної інформації. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем порушено право на доступ до публічної інформації.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому він, зокрема зазначив, що не є суб`єктом владних повноважень. Окрім того, наголошує, що запитувана суб`єктом владних повноважень інформація стосується не лише КП "Вінницька транспортна компанія", а містить у собі необхідність проведення аналізу законодавства та вибірки нормативно-правових актів.

Ознайомившись, з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.

Позивач 13.09.2023 року звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію щодо надання переліків НПА та зазначення положень, якими врегульовано питання встановлення допустимого відхилення від розкладу міського пасажирського транспорту (трамвай, тролейбус, автобус) по контрольним точками, якими керується в т.ч. КП "Вінницька транспортна компанія".

Так, КП "Вінницька транспортна компанія" Департаменту енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради надано відповідь від 19.09.2023 року № 813, якою відмовлено у задоволенні запиту, оскільки позивач просить надати роз`яснення щодо порядку застосування положень законодавства, що регулюють питання організації виробничного (технологічного) процесу.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи юридичну оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. регулюється Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, статтею 5 цього Закону встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 12 Закону № 2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 цього Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків та юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

За змістом статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 23 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 24 Закону № 2939-VI, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Окрім того, судом враховано що відповідно до пункту 2.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" від 29.09.2016 року № 10 роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника (ч. 4 ст. 63 ГК України).

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (ч. 1 ст. 78 ГК України).

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (ч. 2 ст. 78 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.

Судом встановлено, що Вінницька транспортна компанія є комунальним підприємством, єдиним засновником якого є Вінницька міська рада. Інформація про це міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тому, відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України, КП "Вінницька транспортна компанія" вважається комерційним комунальним унітарним підприємством майно якого перебуває у комунальній власності та закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

Системний аналіз вказаного дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону.

Так, відповідно до Статуту КП "Вінницька транспортна компанія" предметом діяльності є, зокрема здійснення є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що КП "Вінницька транспортна компанія" утворено органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснює свою діяльність від імені територіальної громади надаючи, у тому числі, послуги у сфері перевезень пасажирів у межах територіальної громади, що є одним із видів послуг, про які йдеться у п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Відтак, інформація пов`язана з виконанням їхніх обов`язків, а саме здійснення перевезення пасажирів є публічною.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону № 2939-VI розпорядники інформації повинні оприлюднювати, зокрема нормативно-правові акти, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Принагідно, суд вказує на те, що відповідно до пункту 2 розділу Загальні вимоги до об`єктів і підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус) "Про затвердження Правил експлуатації трамвая і тролейбуса", затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України від 03.02.2020 року № 36 для належної експлуатації трамвайних вагонів і тролейбусів з пасажирами підприємство забезпечує розроблення графіків руху. Розділом 4 цього положення врегульовано, що вважається регулярністю руху за розкладом за умов відповідних відхилень.

Суд наголошує, що відповідач повинен належним чином забезпечувати пасажирські перевезення з урахування самостійно визначеним графіком руху.

Відтак, інформація щодо законодавчо допустимих відхилень у русі транспорту не є такою, що пов`язана з проведенням аналізу правових норм щодо конкретних обставин справи, а є інформацією щодо нормативно-правових засад діяльності, пов`язаної з належним виконанням їхніх обов`язків.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача, що останній не зобов`язаний відбирати та провадити аналіз законодавчих актів щодо діяльності невизначеного кола суб`єктів, однак це не є підставою для відмови надати публічну інформацію щодо нормативно-правових актів, пов`язаних зі здійсненням діяльності КП "Вінницька транспортна компанія".

Таким чином, оскільки позивач переслідує мету отримати достовірну та повну інформацію на запиту від 13.09.2023 року № К-12 щодо допустимих відхилень від руху транспорту, суд дійшов висновку про те, що дій відповідача щодо відмови в наданні інформації є протиправними, а захист прав позивача підлягає захисту, шляхом зобов`язання розглянути вказаний запит з урахуванням висновків суду у цій справі.

Щодо звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне. Приймаючи позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкриваючи провадження у справі, судом ухвалою від 01.11.2023 віднесено адміністративну справу до категорії тих, що передбачені у п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення, суд зазначає, що така не підлягає задоволенню.

Так, спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.

При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому ст.382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 року у справі № 802/1933/18-а та від 29.04.2022 року у справі № 120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 03327925) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" щодо неправомірної відмови в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 13.09.2023 року.

Зобов`язати комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 13.09.2023 року з урахуванням висновків суду у цій справі.

Рішення суду в частині зобов`язання комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 13.09.2023 року з урахуванням висновків суду у цій справі, допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович