Постанова № 116258, 30.08.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"30" серпня 2006 р. Справа № 11/221а

Позивач: Дочірнє підприємство „Зернятко”

вул. Жовтнева 58, с. Жовтневе, Менський район, 15650

Відповідач: Державна податкова інспекція у Менському районі,

вул. Леніна, 57, м. Мена, 15600

Предмет спору: про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

Суддя Бобров Ю.М. Секретар Михальова О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Литвинов С.І., довіреність № 144 від 09.08.2006р.

Від відповідача: Качанок О.М. - старший держподатінспектор, довіреність № 553/9/10 від 26.07.2006; Маковій І.М. - старший держподатревізор, довіреність № 552/9/10 від 26.07.2006; Попович Л.Л. - гол. держподатінспектор, довіреність № 15/9/10 від 27.03.2006; Тихоновський Д.М., довіреність № 600/9/10-023 від 04.08.2006

Позивачем – Дочірнім підприємством „Зернятко” подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Менському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

На підставі ст. 150 КАСУ у розгляді справи оголошувались перерви.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

Позивач не погоджується з підставами донарахування йому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань. Викладені в акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновки про те, що позивач не мав право у 2004 році ставати на облік в Менській МДПІ як платник фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки у 2003 році не займався виробництвом (вирощуванням) сільськогосподарської продукції власного виробництва, позивач вважає таким, що не базується на чинному законодавстві. Тому, вважає позивач, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано та суперечать чинному законодавству України.

У письмових запереченнях на позов відповідач позовних вимоги не визнає.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач та його представники в судовому засіданні посилаються, зокрема, на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення - рішення, були зроблені на підставі тих документів, які були надані на перевірку позивачем.

Посилаючись, зокрема, на ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, відповідач зазначає, що виробництво (виготовлення) –діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва. На думку відповідача, вирощування зерна позивачем не відбувалося, оскільки придбане позивачем в дозрілому вигляді. Як вважає відповідач, позивач у даному випадку виступав лише формальним учасником, тому реалізацію зерна озимої пшениці, яка в структурі валових доходів підприємства за 2003 рік складає 97,8%, відповідно накладної від 10.09.03р. № 1, позивач неправомірно відобразив в додатку по фіксованому сільськогосподарському податку, як реалізацію сільськогосподарської продукції власного виробництва. Таким чином, позивач неправомірно у 2004 році став на облік в Менській МДПІ як платник фіксованого сільськогосподарського податку, чим неправомірно занизив суму податку на прибуток підприємства та суму зобов’язань з податку на додану вартість.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у запереченнях на позов та у додаткових письмових поясненнях.

В судових засіданнях представником відповідача заявлені усні клопотання про виклик в судове засідання для дачі показань свідків: секретаря постійної комісії по оперативному вирішенню спірних питань по оподаткуванню ДПА в Чернігівській області Тюшкевич О.В.; директора ДП „Зернятко” Лавського Г.П.; представника відповідача, який здійснював перевірку Маковій І.М.

Заслухавши думку присутніх в судовому засіданні осіб, суд ухвалив про відмову в задоволенні клопотань.

Крім того, суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, ухвалив про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –СТОВ „Укрзернопром - Полісся”.

Суд, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, встановив наступне.

ДП „Зернятко” зареєстровано як суб’єкта підприємницької діяльності –юридичну особу, взято на облік як платника податків у Менській міжрайонній державній податковій інспекції, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Менському районі.

Згідно Статуту підприємства, предметом його діяльності є, зокрема, придбання, приймання, зберігання, переробка, доробка, збут і вирощування, олійних та інших культур, насіння та іншої сільськогосподарської продукції, КВЕД 01.11.0 – вирощування зернових, технічних та ренти культур, не внесених до інших класів рослинництва.

Працівниками Корюківської МДПІ та ДПА в Чернігівській області було проведено виїзну позапланову перевірку ДП „Зернятко” за період з 08.07.03р. по 31.03.05р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.02.06р. № 1/23/32550727.

На підставі акта перевірки Менською МДПІ, зокрема, прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.02.06р. № 0000042320/0/247/23, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1030600 грн. основного платежу і в сумі 1030600 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 16.02.06р. № 0000052320/0/246/23, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 104 3110 гнр. основного платежу в сумі 521555 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням про результати розгляду апеляційної скарги ДП „Зернятко” від 17.03.06р. № 293/10/20006 ДПІ у Менському районі залишила без змін визначені податкові зобов’язання та прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.03.06р. № 0000042320/1/438/23 та № 0000052320/1/439/23.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивача від 28.03.06р. № 53, на підставі рішення ДПА в Чернігівській області від 23.05.06р. № 857/10/25-020, ДПІ у Менському районі сума податкових зобов’язань була зменшена. ДПІ у Менському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.05.06р. № 0000042320/2/764/23, яким ДП „Зернятко” визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1030600 грн. основного платежу і в сумі 841580 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього 1872010 грн.; від 30.05.06р. № 0000052320/2/765/23, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 855705 грн. основного платежу і в сумі 521555 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього 1377260 грн.

Підставою для донарахування позивачу вищевказаних податкових зобов’язань був висновок ДПА в Чернігівській області про те, що ДП „Зернятко” не мало право у 2004 році ставати на облік в Менській МДПІ як платник фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки у 2003 році не займалося виробництвом (вирощуванням, переробкою та здобутком сільськогосподарської продукції власного виробництва. Тобто ДП „Зернятко” не підпадає під визначення підприємства, основною діяльності якого є виробництво сільськогосподарської продукції на 2004 рік.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.07.03р. ДП „Зернятко” уклало з громадянами (орендодавцями) договори земельних ділянок (паїв) площею 23, 55 га для сільськогосподарського виробництва.

10.07.03р. між ДП „Зернятко” та СТОВ „Укрзернопром-Полісся” укладений договір № 1, згідно до умов якого останній передає, а позивач приймає виконані роботи –посів зернових культур озимої пшениці на земельній ділянці площею 24 га.

Згідно акту прийому передачі від 15.07.03р., копію якого надано позивачем, право власності на посіви зернових культур перейшло до позивача 15.07.03р.

26.07.03р. між ДП „Зернятко” (замовником) та СТОВ „Укрзернопром –Полісся” (виконавцем) укладено контракт УЧЖ-01, згідно умов якого СТОВ „Укрзернопром –Полісся” зобов’язалося виконати збирання ранніх зернових культур, загальною площею 24 га. Виконання умов контракту СТОВ „Укрзернопром-Полісся” підтверджується наданою позивачем копією акту виконаних робіт від 01.08.03р.

Після збирання, сортування та сушіння зерна позивач отримав пшеницю сорту „Поліська” в кількості 21840 кг.

09.09.03р. позивач уклав з СТОВ „Укрзернопром –Полісся” договір № 1, на виконання умов якого 10.09.03р. позивач відвантажив СТОВ „ Укрзернопром –Полісся” озиму пшеницю „Поліська” 5-го класу в кількості 21840 кг на суму 20966,40 грн., в тому числі ПДВ –349,40 грн. ДП „Зернятко” відображені операції по придбанню посівів у липні і реалізації пшениці у вересні у вересневій декларації, тобто у момент продажу.

Всі вищенаведені цивільно-правові угоди недійсними у судовому порядку не визнавалися. Тому суд не бере до уваги ті докази відповідача, які, на думку відповідача, ставлять під сумнів законність (дійсність угод).

Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001,2004 років від 18.01.01р. № 2238-ІІІ (далі –Закон) сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) –вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробному вигляді та для використання на нехарчові цілі.

На момент придбання позивачем посівів озимої пшениці (15.07.03р.) вони знаходилися в фазі воскової спілості. В зерні пшениці відбувалися біологічні процеси –налив зерна, суть якого полягає в накопиченні поживних речовин, відтоку пластичних речовин з листків, стебла та колосових лусок в зерно. На даному етапі формується маса зернівки, стійкість рослини проти суховіїв. Це відповідає 11 етапу органогенезу (тривалість періоду 23 дні). На 12етапі органогенезу (тривалість періоду 8 днів) поживні речовини перетворюються в запасні речовини сім’янок. Завершується він повною зрілістю зерна. Відбувається відмирання рослин. Таким чином, за період, протягом якого право власності на посіви пшениці належало ДП „Зернятко”, в зазначених посівах пшениці біологічні процесу не припинялись і позивач прийняв безпосередньо участь у вирощуванні сільськогосподарської продукції.

Вищенаведена норма Закону № 2238 не ставить в залежність сільськогосподарське виробництво (виробництво власної сільськогосподарської продукції) від терміну, протягом якого особа займається вирощуванням цієї продукції. Закон лише встановлює лише необхідність того, щоб вказана продукція була пов’язаною з біологічними процесами вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до Закону України „Про зерно та ринок зерна” від 04.07.02р. № 37-ІV виробництво зерна –це діяльністю сільськогосподарських товаровиробників, що пов’язана з вирощуванням зерна. Вказана норма спеціального закону, який регулює правовідносини в сфері виробництва зерна, встановлює, що необхідною передумовою процесу виробництва зерна є діяльність, яка лише пов’язана з його вирощуванням. Причому Закон не вказує якого роду зв’язок повинен відбуватися і протягом якого часу тривати. Суд вважає, що позивачем доведено наявність зв’язку власної господарської діяльності з вирощуванням зерна, який підтверджується наступними фактами:

- наявність у власності позивача посівів пшениці;

- контроль позивача за станом посівів пшениці та визначення оптимального часу для збору врожаю;

- організаційні заходи, проведені позивачем для покосу та обмолоту посівів.

Посилання відповідача на Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.00р. № 1775-ІІІ суд вважає неправомірними, оскільки використання терміну „виробництво” в зазначенні „діяльності”, пов’язаної з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва” можливо застосовувати лише для цілей Закону, тобто при вирішенні питань пов’язаних з ліцензування господарської діяльності. Вирощування сільськогосподарської продукції власного виробництва ліцензування не потребує. Отже суд вважає, що застосування приписів цього Закону з метою визначення можливості віднесення сільськогосподарської продукції до розгляду продукції власного виробництва є неправомірними.

Термін „сільськогосподарська продукція власного виробництва” чинним законодавством не визначено. Проте, суд вважає основним критерієм для віднесення сільськогосподарської продукції до продукції власного виробництва є вирішення власника вказаної продукції. Відповідно до ст.. 128 ЦК Української РСР (чинного на час приймання позивачем посівів пшениці) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Позивач, на підставі договору № 1 від 10.07.03р., придбав посіви озимої пшениці, чим самим набув на них права власності у спосіб прямого передбачений законом. Згідно ст.. 133 ЦК Української РСР плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належать власникові речі, коли інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою. Позивач в результаті збирання урожаю, одержав плоди посівів пшениці у вигляді зерна пшениці, вказана пшениця є власною продукцією, виробленою позивачем.

На підтвердження того, що об’єктом договору № 1 від 09.09.03р. між ДП „Зернятко” та СТОВ „Укрзернопром –Полісся” була саме пшениця власного виробництва свідчить той факт, що в ІІІ кварталі 2003 року позивач не здійснював придбання будь-якої іншої пшениці не власного виробництва, яка могла бути продана (баланс та фінансова звітність підприємства за 9 місяців 2003 року).

Крім того, рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.04.06р. по господарській справі № 114/121 за позовом СТОВ „Укрзернопром-Полісся” до ДП „Зернятко” про розірвання договору № 1 від 09.09.03р., судом було встановлено факт того, що пшениця „Поліська” 5-го класу в кількості 21840 кг є сільськогосподарською продукцією власного виробництва ДП „Зернятко”. Тому суд відхилив клопотання представника відповідача про залучення до розгляду у справі третьої особи –СТОВ „Укрзернопром –Полісся”.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовими рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд вважає, що даний спір виник в основному по причині відсутності у чинному законодавстві визначення терміну „сільськогосподарська продукція власного виробництва”, що припускає неоднозначне (множинне) трактування сторонами по даній справі положень ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.98р. № 320-XIV, тобто має місце конфлікт інтересів. Тому суд вважає правомірним і застосування при вирішенні даного спору приписів п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181-ІІІ, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно –правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно правових актів припускають неоднозначне (множення) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платник податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відхиляючи клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання свідків, суд виходив з того, що їх показання можуть бути доказами можливого порушення позивачем при здійсненні господарських операцій, бухгалтерського та податкового обліку, що не є підставою подачі даного позову.

Виходячи із сукупності наведеного вище, суд доходить висновку, що ДП „Зернятко” виконало умови, передбачені ст. 2 Закону України „ Про фіксований сільськогосподарський податок” (в редакції Закону, що діяла на період створення та переходу позивача на фіксований сільськогосподарський податок у 2003 році), що надавало йому право набути на 2004 рік статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, як виробнику сільськогосподарської продукції власного виробництва, валовий дохід від реалізації якої за попередній звітний (податковий) рік, перевищував 50 відсотків загальних суми валового доходу підприємства. Тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними: податкові повідомлення-рішення Менської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 лютого 2006р, № 0000042320/0/247/23 та № 0000052320/0/246/23; податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Менському районі від 20 березня 2006р. № 0000042320/1/438/23 та № 0000052320/1/439/23; податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Менському районі від 30 травня 2006р. № 0000042320/2/764/23 та № 0000052320/2/765/23.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31114095600002 в УДК в Чернігівській області; МФО 853592, код 22825965) на користь Дочірнього підприємства „Зернятко” (15650, Чернігівська області, Менський район, с. Жовтневе, вул. Жовтнева, 58, п/р 260014697 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Чернігова, МФО 353348, код 32550727) 20, 40 грн. судових витрат.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного господарського суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 05.09.06р.

Суддя Ю.М. Бобров