Рішення № 116244200, 21.12.2023, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/809/21

Провадження №2/472/11/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Горбаненка А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,,

представника позивача - адвоката Губської Ю.О.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Гайдаржия А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, Державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолова Людмила Михайлівна, про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, Державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолова Людмила Михайлівна, про визнання права власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування державної реєстрації права власності.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 , з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 10 грудня 2021 року, зазначив, що в 1985 році він був прийнятий у члени колгоспу ім. Ворошилова, який в подальшому було реорганізовано в КСП "Зоряний". Після виходу із членів КСП "Зоряний" він отримав право на майновий пай. 27 грудня 2006 року в майновий пай йому було передано нежитлове приміщення - гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований в АДРЕСА_1 . На підтвердження цього йому було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), Акт прийому-передачі майна від 27.12.2006 року та накладна на майно № 35. В лютому 2020 року він вирішив зареєструвати свої права на передане йому нерухоме майно - гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), проте виявив, що вищеперелічені документи в нього відсутні. 13 лютого 2020 року він дав оголошення в місцевій газеті "Зоря" про те, що втрачені документи, видані на ім`я ОСОБА_1 20 лютого 2020 року він повторно дав оголошення в газеті "Зоря" про втрату сертифікату на майновий пай на ім`я ОСОБА_1 з проханням повернути за винагороду. Зважаючи на те, що жодної інформації про місцезнаходження належних йому документів у нього не було, 13 березня 2020 року він звернувся до Миколаївської сільської ради з проханням видати йому дублікат свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) взамін втраченого, на що отримав відповідь, якою йому було відмовлено у видачі дубліката свідоцтва. 28 травня 2020 року він отримав копію постанови про закриття кримінального провадження, з якої дізнався, що належні йому документи перебувають у ОСОБА_2 . З метою повернути собі свої документи, він звернувся до ОСОБА_2 з відповідним проханням, проте останній йому відмовив та повідомив, що гараж для тракторів належить саме йому. В грудні 2020 року він звернувся до поліції з заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 357 КК України. 21 січня 2021 року він отримав листа № К-15/60-2020 К-01/60-2021 від 21.01.2021 року, яким йому повідомлено про відмову у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР та повідомлено, що у ОСОБА_2 є в наявності накладна про передачу майна ОСОБА_1 , технічний паспорт на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 . З вказаного листа йому також стало відомо, що ОСОБА_2 користується його майном з 2008 року. 04 лютого 2021 року він звернувся до старости Миколаївського старостинського округу з проханням надати інформацію про підстави користування ОСОБА_2 належним йому майном. 03 березня 2021 року він отримав відповідь № 05-03/260, якою його повідомлено, що складське приміщення (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований в АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності № 22399946148217 від 04.12.2020 року. 09 березня 2021 року він отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 247284114, відповідно до якої право власності на нежитлове приміщення, зерносклад, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації стало рішення органу місцевого самоврядування - Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області № 8 від 28.02.2020 року та технічний паспорт серії та номер 3012, виданий 03.11.2020 року КП "ММБТІ". 23 березня 2021 року ним було отримано рішення Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області № 8 від 28.02.2020 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_2 . Вказаним рішенням було присвоєно адресу нежитловій будівлі, розташованій по АДРЕСА_2 : матеріально-технічний склад - 3 "л". Таким чином, вважає, що склалася ситуація, за якої ОСОБА_2 незаконно заволодів його майном та документами, які підтверджували його право власності на нього, та незаконно зареєстрував своє право власності на належне йому майно. Зважаючи на те, що відповідач не визнає його право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, просить суд визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення - гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований по АДРЕСА_1 , та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55517517 від 04.12.2020 року 13:13:52, прийняте державним реєстратором речових прав Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасоловою Людмилою Михайлівною, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 грудня 2020 року 13:20:57 за номером запису про право власності: 39534544 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2239946148217). Крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 1816 гривень, та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Губська Ю.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, та зокрема зазначили, що ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення - гаража для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), Актом прийому-передачі майна від 27.12.2006 року, накладною на майно № 35 та рішенням сільської ради про присвоєння адреси. Однак, вказане майне незаконно було зареєстровано за ОСОБА_2 , а тому просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення - гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований по АДРЕСА_1 , та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55517517 від 04.12.2020 року 13:13:52, прийняте державним реєстратором речових прав Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасоловою Людмилою Михайлівною, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 грудня 2020 року 13:20:57 за номером запису про право власності: 39534544 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2239946148217). Крім того, просили стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 1816 гривень, та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Гайдаржий А.В., з урахуванням відзиву на позовну заяву, позовні вимоги не визнали повністю та зокрема зазначили, що позивачем не доведено жодними доказами, що він є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення - гаража для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований по АДРЕСА_1 , право власності за яким зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , а тому позовна вимога про визнання права власності не підлягає задоволенню. Оскільки позивачем не доведено, що він є власником спірного майна, то і похідні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірне майно не підлягають задоволенню.

В судові засідання представник третьої особи Веселинівської селищної ради не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується витягами з книги вихідної кореспонденції суду та довідками про доставку судових повісток до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд". 27 січня 2022 року представник третьої особи Андрій Стаднічук подав до суду заяву, в якій зазначив, що селищна рада не заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить розглянути справу без участі представника селищної ради.

В судові засідання третя особа Державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолова Л.М. не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток та довідками про доставку судових повісток до електронного кабінету підсистеми "Електронний суд". 11 лютого 2022 року третя особа ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі.

Суд, заслухавши вступне слово позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Губської Ю.ОГ., відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача - адвоката Гайдаржия А.В., допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

В 1985 році позивач ОСОБА_1 був прийнятий у члени колгоспу ім. Ворошилова, який в подальшому було реорганізовано в КСП "Зоряний". Після виходу із членів КСП "Зоряний" позивач ОСОБА_1 отримав право на майновий пай.

В лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 вирішив зареєструвати свої права на передане йому в пай нерухоме майно (на думку позивача) - гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), проте виявив, що в нього відсутні свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), Акт прийому-передачі майна від 27.12.2006 року та накладна на майно № 35.

13 лютого 2020 року він дав оголошення в місцевій газеті "Зоря" про те, що втрачені документи, видані на ім`я ОСОБА_1 20 лютого 2020 року він повторно дав оголошення в газеті "Зоря" про втрату сертифікату на майновий пай на ім`я ОСОБА_1 з проханням повернути за винагороду (т. 1 а.с. 21-22).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 247284114, право власності на спірне нежитлове приміщення, зерносклад, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації стало рішення органу місцевого самоврядування - Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області № 8 від 28.02.2020 року та технічний паспорт серії та номер 3012, виданий 03.11.2020 року КП "ММБТІ" (т. 1 а.с. 38), що також підтверджується відповіддю державного реєстратора Прасолової Л.М. і копіями відповідних документів (т.1 а.с. 94-98).

Згідно з рішенням Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області № 8 від 28.02.2020 року було присвоєно адресу нежитловій будівлі, розташованій по АДРЕСА_2 : матеріально-технічний склад - 3 "л".

Мотиви, з яких виходить Суд, при вирішенні даної справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Отже, під час розгляду справи суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані чи оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог чи про відмову в їх задоволенні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові».

Статтею 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» встановлено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування, купівлі-продажу, а також спадкування видається нове свідоцтво, для отримання якого до відповідної ради подаються посвідчені в установленому законом порядку копія відповідної цивільно-правової угоди, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП. Після отримання документів рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації), управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється загальними зборами співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

У пункті 4 Рекомендацій закріплені положення щодо виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності. Зокрема, зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву.

Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі.

Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки.

Таким чином, оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

Пунктом 1 частини першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Право на майновий пай виникає у члена відповідного КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі.

Суду позивачем ОСОБА_1 не було надано доказів того, що йому видавалося будь-яке свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат). Також, позивачем не надано доказів, що дане свідоцтво (майновий сертифікат) незаконно вибуло з його володіння, чи перебуває у відповідача ОСОБА_2 , чи в інших осіб.

Відповідно до відповіді Миколаївської сільської ради від 27.08.2020 року (т.1 а.с. 17) сільська рада надала позивачу копії протоколу №2 від 23.11.2000 року та копію протоколу №2 від 07.03.2000 року; будь-яка інша інформація стосовно майнових паїв у сільській раді відсутня. Згідно з вказаними протоколами (т.1 а.с. 18-19) ОСОБА_1 значиться в списку осіб, які мають право на майновий пай. Будь-яких відомостей про отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) та про виділення ОСОБА_1 в натурі майна в рахунок майнового паю дані протоколи не містять, і в сільській раді та в трудовому архіві відсутні, що також підтверджується архівною довідкою архівного сектору Веселинівської РДА від 09.02.2021 року №17/05-08 (т.1 а.с. 20).

Тобто, позивачем не доведено жодними доказами, що йому видавалось свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) та не доведено, що йому виділялось в натурі майно в рахунок майнового паю.

В матеріалах кримінального провадження № 12020150180000068 (а.с. 15) міститься копія Акту прийому-передачі майна, розподіленого на майнові паї в процесі реструктуризації господарства від 27.12.2006 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 передано в рахунок майнового паю бокс № НОМЕР_1 гаражу для тракторів (4300 грн.), зварювальний апарат (1000 грн.), двигун (600 грн.), на загальну суму 5900 грн. Однак, оригінал даного Акту суду не наданий, а зазначена копія належним чином не завірена. Крім того, на вказаній копії відсутня печатка СТОВ "Зоряний" та відсутнє посилання про реквізити свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого на ім`я ОСОБА_1 , а тому даний доказ є недопустимим і не приймається судом. Крім того, в постанові про закриття вказаного кримінального провадження від 28.05.2020 року зазначено, що неможливо встановити приналежність спірного майна ОСОБА_2 або ж ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Веселинівської філії ММБТІ № 11 від 03.03.2020 року право власності на складське приміщення в АДРЕСА_3 гараж для тракторів) станом на 28.12.2012 року не зареєстровано за ОСОБА_1 - (мат. крим. пров. - арк.27).

Також в матеріалах справи наявна накладна № 35 від 27.12.2006 року (т.2 а.с. 120), відповідно до якої ОСОБА_1 передано в рахунок майнового паю бокс № НОМЕР_1 гаражу для тракторів (4300 грн.), зварювальний апарат (1000 грн.), двигун (600 грн.), на загальну суму 5900 грн. Однак такий документ як накладна не передбачений законодавством як підстава виникнення права власності позивача на спірне майно. Крім того, в цій накладній також відсутнє посилання про реквізити свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого на ім`я ОСОБА_1 , а тому даний доказ є недопустимим і не приймається судом.

Також слід зазначити, що ні Акт-прийому передачі, ні накладна не містять повних ідентифікуючих даних майна, яке нібито було передане в рахунок майнового паю ОСОБА_1 , оскільки містять лише найменування майна, яке передається, але не містять інформації, де це майно розташоване/знаходиться.

Матеріалами перевірки ЄО № 2782 від 29.12.2020 року за заявою ОСОБА_1 працівниками поліції була проведена перевірка, за результатами якої не було виявлено ознак кримінального правопорушення в діях ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю СПД №1 Вознесенського РУП ГУ НП в Миколаївській області від 21.01.2021 року №-15/60-2021 К-01/60-2021.

Ні матеріали кримінального провадження, ні матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_1 , ні матеріали інвентарної справи, ні матеріали судової (цивільної) справи не містять доказів того, що у ОСОБА_2 знаходиться свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), видане на ім`я ОСОБА_1 .

В судовому засіданні також були допитані свідки.

27.10.2022 року був допитаний свідок ОСОБА_4 , який суду показав, що працював в КСП "Зоряний" з 1993 року по 2002 рік. Коли відбувалося паювання майна колгоспу, то ОСОБА_1 був членом комісії по розпаюванню, і ОСОБА_1 при розпаюванні в результаті жеребкування випав бокс. Комісія складала список майна, але список він не бачив. Свідком видачі майнових сертифікатів він не був. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що ОСОБА_1 передав свій пай в оренду ОСОБА_7 . Тобто, вказаний свідок підтвердив лише те, що ОСОБА_1 отримував право на майновий пай. Однак, вказаний свідок не підтвердив те, що ОСОБА_1 за рішенням зборів виділялось в натурі майно на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), не підтвердив, що ОСОБА_1 отримував будь-який майновий сертифікат. До того ж, свідок зазначив, що працював до 2002 року, а ОСОБА_1 посилається на те, що йому було передано майно в рахунок паю 27.12.2006 року.

25.11.2022 року був допитаний свідок ОСОБА_5 , який суду показав, що він був членом КСП "Зоряний" та брав участь в розпаюванні майна, видавались майнові сертифікати сільською радою. Зазначив, що йому відомо, що після розпаювання майна КСП бокс № 5 був у ОСОБА_1 , а зараз бокс № НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 . Висновок, що бокс № НОМЕР_1 спочатку належав ОСОБА_1 свідок зробив на тій підставі, що бачив як ОСОБА_1 зберігав там років 10 тому зерно, але він не знає, на підставі яких документів ОСОБА_1 володів боксом № 5, він не знає чи отримував ОСОБА_1 майновий сертифікат на бокс № НОМЕР_1 , він не знає чи брав участь ОСОБА_1 при розпаюванні майна КСП "Зоряний". Тобто, вказаний свідок підтвердив лише той факт, що колись 10 років тому він бачив як ОСОБА_1 господарював в боксі № 5, зберігав там зерно, але на якій підставі він володів тим боксом йому не відомо. Вказаний свідок зазначив, що йому не відомо чи отримував ОСОБА_1 майновий сертифікат на спірне майно, невідомо чи брав ОСОБА_1 участь при розпаюванні майна КСП.

01.02.2023 року був допитаний свідок ОСОБА_6 , який суду показав, що приблизно в 2006-2007 роках позивач ОСОБА_1 запропонував йому придбати в нього приміщення - бокс, який номер не пам`ятає. Він погодився і купив цей бокс у позивача, заплативши ОСОБА_1 за цей бокс 10 000 гривень. Наскільки він пам`ятає, то в ОСОБА_1 не було жодних документів на вказаний бокс, а тому вони ніякого договору не укладали. В подальшому він перепродав це приміщення ОСОБА_2 . Тобто, вказаний свідок підтвердив лише той факт, що в 2006-2007 році він придбав у ОСОБА_1 якесь нежитлове приміщення - бокс за 10 000 гривень. Також свідок зазначив, що ОСОБА_1 документів, які би підтверджували його право власності на вказаний бокс, йому не надавав, і в подальшому він перепродав зазначений бокс ОСОБА_2 .

Показання даних свідків не підтвреджують зазначену позивачем обставину набуття ним права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення: гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ) в установленому порядку, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, поясненнями сторони та свідків не може доводитися факт виділення та передачі майна в натурі, оскільки такий факт відповідно до чинного законодавства України повинен підтверджуватися документально.

Тобто, позивачем ОСОБА_1 не тільки не доведено, що йому виділялось в натурі майно в рахунок майнового паю, а також не доведено, що йому виділялось в натурі саме те майно в рахунок майнового паю, що належить відповідачу ОСОБА_2 , тобто - об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення - гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований по АДРЕСА_1 .

Міністерство аграрної політики України наказом від 14 березня 2001 року № 62 затвердило Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (діяв до 11.04.2013 року), відповідно до пункту 9 якого (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі зборів співвласників.

Абзацами 1-3 пункту 15 цього Порядку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що наявність у особи свідоцтва про право власності на майновий пай (сукупну вартість викуплених майнових паїв) свідчить про наявність у цієї особи виключно права на виділ в натурі майна зі складу пайового фонду КСП у розмірі вартості паю за рішенням зборів із дотриманням процедури, встановленої пунктом 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Зазначене свідоцтво не є доказом виникнення у власника паю права власності на конкретне рухоме чи нерухоме майно, яке входить до складу пайового фонду.

Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено, що йому виділялось в натурі майно зі складу пайового фонду КСП "Зоряний" у розмірі вартості паю за рішенням зборів із дотриманням процедури, встановленої пунктом 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, оскільки не надано жодних доказів існування свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, та не надано доказів того, що за рішенням зборів КСП йому було виділено в натурі майно зі складу пайового фонду КСП "Зоряний", тобто не надано доказів того, що ним була дотримана процедура, встановлена пунктом 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Тобто, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і доведеність факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно

Оскільки позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували існування у нього права власності на спірне майно, то суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на підставі статті 392 ЦК України на спірне майно.

Оскільки вимоги позивача ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірне майно є похідними від наявності у позивача права власності на це майно, у задоволенні яких судом відмовлено, то відповідно і похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Законність підстав набуття та оформлення права власності ОСОБА_2 на спірне майно в даному випадку не мають правового значення, оскільки позивач ОСОБА_1 не довів, що він має право власності на спірне майно, а підставами для задоволення похідних вимог було саме те, що позивач вважає себе законним власником спірного майна, а відповідач ОСОБА_2 незаконно заволодів його майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не довів, що він є власником спірного майна або, що він має право на набуття права власності на спірне майно, то відсутні підстави вважати, що його права, свободи чи інтереси порушені, невизнані або оспорювані. Позивач ОСОБА_1 не є представником контролюючого органу, уповноваженого звертатись до суду з позовом в інтересах держави в разі наявності порушень при оформленні права власності іншими особами на те, чи інше майно, що виключає його право на звернення до суду з похідними вимогами без доведення того, що він є законним власником спірного майна.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що він є власником майнового паю, засвідченого відповідним документом - свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП «Зоряний», пов`язаного зі спірним майном, яке належить відповідачу ОСОБА_2 , то суд дійшов висновку, що державною реєстрацією права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно права позивача не порушено, в зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що суд відмовив позивачу в задоволені його позовних вимог в повному обсязі, то за таких обставин судові витрати, які поніс позивач по сплаті судового збору та на правничу допомогу, слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 263-265, 268ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, Державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасолова Людмила Михайлівна, про визнання за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення - гараж для тракторів (бокс № НОМЕР_1 ), який розташований по АДРЕСА_1 , та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55517517 від 04.12.2020 року 13:13:52, прийняте державним реєстратором речових прав Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Прасоловою Людмилою Михайлівною, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 грудня 2020 року 13:20:57 за номером запису про право власності: 39534544 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2239946148217).

Судові витрати, які поніс позивач по сплаті судового збору та на правничу допомогу, покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення суду складено 09 січня 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко