Ухвала суду № 116243251, 04.01.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/376/22

№ 6/183/25/24

У Х В А Л А

04 січня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника заявника Лагунова П. В., стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_2 адвоката Лагунова Павла Валерійовича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2023 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Лагунова П. В., у якій останній просить визнати виконавчий лист № 183/376/22 від 10 серпня 2023 року до боржника ОСОБА_2 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви вказує, що 10 квітня 2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження прийнято рішення у цивільній справі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 977,20 грн. 10 серпня 2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 183/376/22 до боржника ОСОБА_2

16 листопада 2023 року державним виконавцем Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Адаменком М. М. відкрито виконавче провадження № 73344903 за виконавчим листом № 183/376/22, за яким необхідно усунути ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення до будинку.

Представник заявника зазначає, що ОСОБА_2 не є і ніколи не був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як не є і ніколи не був законним володільцем зазначеного нерухомого майна. 15 березня 2022 року ОСОБА_2 виїхав за межі України, на цей час проживає у Швейцарії. На час подання заяви житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт цивільних прав та обов`язків на час відкриття виконавчого провадження знищено у зв`язку з демонтажем 28 червня 2023 року, про що 30 червня 2023 року до Державного реєстру речових прав внесені відповідні відомості. За вказаною адресою на цей час здійснюється будівництво нового будинку, щодо якого право користування житловим приміщенням у ОСОБА_1 відсутнє. За змістом мотивувальної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року матеріали справи свідчать про вчинення перешкод ОСОБА_1 у користуванні житлом із боку власника майна ОСОБА_3 . Обставин здійснення таких перешкод з боку ОСОБА_2 . Дніпровським апеляційним судом не встановлено.

Посилаючись на положення ст. 179, 181, 182, 346, 401 403, 405 406, 598, 607 ЦК України, заявник указує, що оскільки житловий будинок демонтований за відсутності і поза волею ОСОБА_2 , а на недобудований будинок права користування ОСОБА_1 не встановлено, фактичне знищення житлового будинку припиняє право користування стягувача та унеможливлює виконання боржником, який не є власником чи володільцем, зобов`язання усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням.

У судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Вказав на те, що на час розгляду заяви земельна ділянка, на якій розміщено майно, відчужена на користь іншої особи, яка не є стороною виконавчого провадження ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви. Вказав на те, що рішення суду повинно бути виконане. Зазначив, що відсутні підстави для невиконання рішення суду. Боржники самостійно, без його згоди, знищили старий будинок та побудували новий. Він особисто їздив за адресою: АДРЕСА_1 та бачив новий будинок, від сусідки дізнався, що новий будинок газифікований та має водопровід, до будинку підведене електропостачання. В будинку лише відсутня підлога. Вказав на те, що, в тому числі і ОСОБА_2 створював йому перешкоди в користуванні будинком. Послався що перехід права не позбавляє боржників обов`язку виконати рішення суду.

Неявка боржника, відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представника заявника та стягувача, перевіривши матеріали справи, суд вбачає таке.

Відповідно до п. 113 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (з урахуванням змін від 12 жовтня 2023 року) до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.

З Електронних документів, внесених до АСДС Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року скасовано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом вселення до будинку задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 977,20 грн.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 500 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

На виконання постанови та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду 10 серпня 2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано чотири виконавчих листи:

- про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 2 977,20 грн;

- про усунення ОСОБА_1 перешкод з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , боржником в якому вказана ОСОБА_3 ;

- про усунення ОСОБА_1 перешкод з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , боржником в якому вказано ОСОБА_2 ;

- про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 500 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року виправлено описку у виконавчому листі від 21 червня 2023 року, виданому Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 10 серпня 2023 року на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду у цивільній справі № 183/376/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, шляхом вселення до будинку, вказавши в графі «П.І.Б. повне найменування боржника:» вірну дату народження боржника ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року задоволено. Виправлено описку, допущену в резолютивній частині повного судового рішення Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року. Постановлено вважати правильним наступний виклад четвертого абзацу постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року: «Усунути ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення до будинку.».

Ухвалами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року виправлено описки у виконавчих листах, відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.

З наданої представником ОСОБА_2 копії витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 18 липня 2023 року вбачається початок нового будівництва житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 за замовленням ОСОБА_3 .

З копії витягу з Державного реєстру речових прав № 338220098 від 06 липня 2023 року вбачається, що 30 червня 2023 року до Реєстру внесено відомості про припинення речового права на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою внесення запису є знищення об`єкта речових прав, заява власника.

З копії закордонного паспорту громадянина України ОСОБА_2 для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 вбачається перетин кордону 15 березня 2022 року в напрямку виїзду за межі України.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав № 359716766 від 22 грудня 2023 року вбачається, що на підставі змішаного договору (заміна режиму спільної сумісної власності подружжя та дарування 1/2), серії та номер 2796, виданого 22 грудня 2023 року приватним нотаріусом Кир`як С. А., право власності на земельну ділянку № 1223285000:02:016:0370, площею 0,25 га зареєстроване за ОСОБА_4 . Копією договору від 22 грудня 2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідченого нотаріально в реєстрі за № 2796 підтверджується перехід права власності на земельну ділянку № 1223285000:02:016:0370, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом також досліджено наданий представником документ, указаний в заяві, як: «посвідка додаток ДІ», однак даний документ не є допустимим доказом, оскільки складений іноземною мовою без перекладу на державну.

Вирішуючи питання, що виникло суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Таким чином, процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18) Верховний Суд указав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача

Дніпровським апеляційним судом установлено обов`язок, як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом вселення до будинку.

Поняття «житловий будинок» міститься у ст. 380 ЦК України. Так, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. При цьому, за ст. 381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дійсно, за пунктом 4 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.

Надані в справу матеріали свідчать, що до Державного реєстру речових прав внесено відомості про припинення речового права на нерухоме майно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, як вірно вказано представником, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

Так, досліджені судом докази свідчать що: знищення об`єкта речових прав, належного ОСОБА_3 , пов`язане з будівництвом боржником нового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстрація речового права відбулася після 21 червня 2023 року (дата ухвалення постанови судом апеляційної інстанції). Постановою суду апеляційної інстанції у резолютивній частині встановлено обов`язок, в тому числі і ОСОБА_2 , усунути стягувачу перешкоди в користуванні; у виконавчому листі чітко ідентифіковано приміщення, до якого необхідно забезпечити безперешкодне входження стягувача.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли поза його волею після ухвалення судового рішення, наявності процесуальних підстав, які свідчать про помилковість видачі судом виконавчого листа, з огляду на зміст резолютивної частини рішення суду, або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Посилання представника заявника на аналогію закону в частині припинення сервітуту не може бути застосоване до правовідносин, що виникли, оскільки обов`язок усунення перешкод шляхом вселення встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Посилання на відсутність боржника в Україні не вказує на відсутність його обов`язку з огляду на положення абзацу другого частини третьої Закону України «Про виконавче провадження», можливість направлення уповноваженого представника для виконання покладеного на нього обов`язку. Також, з огляду на зміст резолютивної частини постанови суду не вбачається помилковості видачі виконавчого листа.

Посилання представника заявника стосовно відчуження земельної ділянки на користь іншої особи не усуває встановлений судом обов`язок боржників виконати дії з вселення стягувача та може вказувати на наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні.

За таких обставин, суд приходить висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 260 261, 432 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Лагунова Павла Валерійовича про визнання виконавчого листа № 183/376/22, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 10 серпня 2023 року таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі складена і підписана 12 січня 2024 року, після закінчення терміну тимчасової непрацездатності головуючого судді.

Суддя Д. О. Парфьонов