Рішення № 116238034, 11.01.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17358/23

РІШЕННЯ

іменем України

11 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участі: секретаря судового засідання Дубиної Н.Ю., представника позивача Федорова В.Б., представника відповідача Кіт А.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №72153512 винесену 07 серпня 2023 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Берегових Владиславом Сергійовичем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що судове рішення не виконане.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративний суду від 05.12.2023 ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2023 про повернення позовної заяви - скасовано, справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.01.2024 відкрито провадження в цій справі. Призначено судове засідання на 11.01.2024 о 10:00 год.

10.01.2024 від відповідача надійшов відзив на адміністративну заяву, в якій зазначає, що державний виконавець діяв виключно в межах Закону України "Про виконавче провадження".

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задоволити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі від 17 грудня 2021 року №560/14491/21, яке набрало законної сили 18.08.2022, зокрема скасовано пункт 5 протоколу №133 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, від 02 вересня 2021 року. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

15.09.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчі листи по справі №560/14491/21.

В подальшому на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №72153512 з примусового виконання виконавчого листа, яким Міністерство оборони України було зобов`язано повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

07.08.2023 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження ВП №72153512 було закінчене.

У вказаній постанові зазначено, що 02.12.2022 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянуто заяву стягувача та прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 (витяг з протоколу від 05.12.2022 № 323), зокрема у зв`язку із тим, що відповідно до довідки МСЕК серія І2 ААВ №377080 від 29.12.2020, ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, а не з виконанням обов`язків військової служби, як передбачено рішенням суду. Вказані обставини зумовили винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення.

Не погоджуючись із закінченням виконавчого провадження, що відкрито на примусове виконання виконавчого листа позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що у розумінні ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом.

Відповідно до вимогст. 26 Закону №1404-VIIIвиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначенийст. 63 Закону № 1404-VIII.

Так, згідно зст. 63 Закону №1404-VIIIза рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, чинним законодавством визначено певний послідовний порядок, а також механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.

Відповідно дост. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зіст. 14 КАС Українисудове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, розглядаючи адміністративний позов щодо законності дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, щоЗаконом України "Про виконавче провадження"на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Висновок аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.

Як встановлено судом, постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.08.2023 прийнята державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст.39, ст.40 Закону №1404-VIII.

Підставою для прийняття цієї постанови слугувало рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про повторний розгляд заяви та повернення на доопрацювання поданих документів, тобто фактичне виконання рішення суду.

Так, згідно з п. 9 ч. 1ст. 39 Закону №1404-VIIIвиконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у мотивувальній частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року по справі 560/14491/21 зазначено наступне:

... "Відповідно до матеріалів справи позивач у період з 14 липня 2003 року по 22 червня 2018 року проходив військову службу у Збройних Силах України та був звільнений саме з військової служби. Відповідно до довідки МСЕК серії ААВ № 377080 від 29 грудня 2020 року позивачу була встановлена друга група інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Тому обов`язок виплати одноразової допомоги військовослужбовцю, який став інвалідом чи втратив працездатність у зв`язку із захистом Батьківщини під час проходження військової служби, покладено державою на Міністерство оборони України."

Також суд зазначив, що згідно з витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №812 від 17 листопада 2020 року: «Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини» та копією довідки до акту МСЕК від серії 12 ААВ №377080 позивачу встановлено безтерміново другу групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини"...

Суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу другої групи інвалідності, причиною якої слугувало проходження служби після звільнення із Збройних Сил України у органах Державної кримінальної-виконавчої служби України, є протиправними.

При цьому суд зазначив, що оскільки Міністерство оборони України не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, строку звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, належності та повноти поданих позивачем для отримання допомоги документів тощо, належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у цьому випадку, буде зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були підстави вважати, що рішення суду Міністерством оборони України виконано в повному обсязі у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України "Про виконавче провадження". Тому державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством.

Однак, позивач наполягає на тому, що рішення прийняте Міністерством оборони України про повернення на доопрацювання документів не є повторним їх розглядом, а отже, рішення суду відповідачем не виконано.

Суд звертає увагу на те, що визначення правомірності чи протиправності рішення комісії Міністерства оборони України розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум фактично буде означати вирішення спору безпосередньо між позивачем та Міністерством оборони України, що не належить до компетенції державного виконавця, а також до предмету даного спору. Останній також не має у своєму розпорядженні доказів та повноважень, на підставі яких можливо самостійно пересвідчитися у правильності рішення, прийнятого стороною виконавчого провадження.

У цьому випадку спір щодо закриття виконавчого провадження є похідним від спору між позивачем та Міністерством оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно, незгода з діями державного виконавця не має самостійного характеру, а викликана діями боржника, з якими позивач не погоджується.

Суд наголошує, що дані обставини можуть бути предметом позову в іншому адміністративному провадженні, а також те, що позивач не позбавлений права подання відповідного позову для захисту та відновлення своїх прав.

Наприклад, відповідно до вимогстатті 383 Кодексу адміністративного судочинства Україниособа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Існують також інші судові рішення (ухвали), в результаті виконання яких визнане порушеним право позивача може бути поновлено.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України, у зв`язку з виконанням вимог рішення суду у справі №560/14491/21, відповідачем винесено оскаржувану постанову прозакінченнявиконавчого провадження правомірно.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність підстав для задоволення позовних вимог і звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького13, Київ , 01001 , код ЄДРПОУ - 00015622)

Головуючий суддя П.І. Салюк