Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2024 р. № 520/26289/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168), третя особа - Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення, а саме протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 13/в від 14.07.2023 у частині відмови у виплаті ОСОБА_1 , дружині померлого ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 13 139 250 грн 00 коп., як різницю між 15 000 000 грн та раніше виплаченою їй сумою одноразової грошової допомоги.
2. Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , дружині померлого ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 13 139 250 грн 00 коп., як різницю між 15 000 000 грн та раніше виплаченою їй сумою одноразової грошової допомоги.
3. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.
В обґрунтування позову зазначено, що протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 13/в від 14.07.2023 у частині відмови у виплаті ОСОБА_1 , дружині померлого ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 13 139 250 грн 00 коп., як різницю між 15 000 000 грн та раніше виплаченою їй сумою одноразової грошової допомоги є протиправним та таким, що порушує права позивача.
Ухвалою суду від 21.09.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 05.10.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
09.10.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
16.10.2023 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких також наполягав на відмові у задоволенні позову посилаючись на його безпідставність та зазначив, що ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природньою смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців, що давало б його дружині право на отримання допомоги у розмірі 15 000 000 грн.
17.10.2023 року представником позивача були надані додаткові пояснення, в яких серед іншого зазначено, що ОСОБА_2 помер (загинув) під час несення служби та виконання завдання на бойовому посту ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим, правовідносини виникли саме 26.03.2022 - тобто у день смерті ОСОБА_2 , тому при спірних правовідносинах потрібно керуватися положеннями Постанови № 168 від 28.02.2022.
Представник третьої особи - Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, правом на надання пояснень не скористався.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 08.08.2008, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області.
ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України з травня 1986 року по червень 1988 року та з травня 2018 року по 26 березня 2022 року, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 76 від 30.03.2022.
Під час несення служби та виконання завдання на бойовому посту, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Захворювання «Гостра серцево-судинна недостатність. Інфаркт міокарда. Хронічна ішемічна хвороба серця», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Витягом з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії № 131 від 17.04.2022.
Згідно з пунктом з рішення засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.05.2022 року, протокол № 75, позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть, в сумі 1860750,00 грн. відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.
Суд зазначає, що позивач вважаючи, що розмір допомоги, на яку вона має право, повинен обраховуватися на підставі постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», у зв`язку з чим звернулася до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки задля з`ясування причин не виплати коштів у розмірі 13 139 250 грн 00 коп., як різницю між 15 000 000 грн та раніше виплаченою їй сумою одноразової грошової допомоги.
Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було повторно направлено документи комісії Міноборони з метою призначення одноразової допомоги на підставі Постанови № 168.
Пунктом рішення засідання комісії Міноборони від 14.07.2023 року, Протокол № 13/в позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі Постанови № 168 з підстав того, що головний сержант ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов`язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, а також того, що позивач отримав допомогу відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців урегульоване нормами статті 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ).
За п.1 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовців гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пп. 1 п.2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Згідно з пп. «а» п. 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до п.6 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України.
Відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013р. №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок №975), який врегульовує питання пов`язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п. 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Аналогічно, як і в Законі №2011-ХІІ, абзацом 2 пункту 5 Порядку №975 у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 28.02.2022р. на виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168.
За змістом абз. 1 п. 2 Постанови №168 (у редакції від 24.03.2022р.) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 вказаної постанови (зокрема військовослужбовців Збройних Сил) виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Виплата збільшеного до 15 000 000 грн. розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1.у разі загибелі військовослужбовця;
2.у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
На відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Термін «загиблий» у військовій справі військова втрата, що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або інших пошкоджень, несумісних із життям.
Відповідно до Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наведено термінологію «загибель (смерть)».
Суд зазначає, що вказане не означає, що між поняттями загибель та смерть є тотожніми, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
Правова дефініція використаної термінології, що розкриває її зміст, в контексті наведених законів, стосується наслідків загибелі (смерті) особи.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах однакові. Тому, з точки зору законодавчої техніки є коректним зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Так, згідно ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наслідком як загибелі так і смерті особи є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наслідком як загибелі так і смерті особи є отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Згідно ст.16 Закону №2011-ХІІ наслідком як загибелі так і смерті особи є виплата одноразової грошової допомоги особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини 1 стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 15 000 000 гривень на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз. 6 п. 2 Постанови №168).
Отже, чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчі визначені умови для виплати.
При цьому, розмір допомоги згідно Постанови №168 в сумі 15 000 000 гривень передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
Такий підхід держави у врегулюванні даного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Щодо розмежування понять «загибель» та «смерть», суд зазначає наступне.
Загибель та смерть не тільки вимовляються по-різному, але й мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування).
Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність.
Якщо ці «збої» були викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15 000 000 грн.
Визначення поняття «загибелі», що міститься в Інструкції з пошуку та транспортування тіл (останків) загиблих, померлих (зниклих безвісти) під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, затвердженої спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України, Служби безпеки України від 10.04.2017 №208/302/381/204, звучить наступним чином:
загиблі військовослужбовці, ….., що загинули під час ведення бойових дій, виконання службових (бойових) завдань, обов`язків військової служби у районі проведення АТО, а також померли від ран, контузій, каліцтва або захворювань під час незаконного утримання.
Дане визначення, хоча й міститься в Інструкції, яка не регулює питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, але повністю узгоджується з викладеними вище тезами щодо загибелі та смерті. При цьому, смерть від захворювання, наведена у даному визначенні, відносить військовослужбовця до категорії загиблих лише за умов його незаконного утримання, що не стосується нашого випадку.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання чоловіком позивача за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва) від яких могла настати його смерть.
Відповідно до пунктів 1.3., 21.9. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, уповноваженим органом, на який покладеного завдання з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть, є штатні військово-лікарські комісії.
Згідно із Витягом з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії « 131 від 17.04.2022, ОСОБА_2 помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Захворювання «Гостра серцево-судинна недостатність. Інфаркт міокарда. Хронічна ішемічна хвороба серця», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.
Тобто, 12 Регіональною військово-лікарською комісією встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 стало не поранення, а захворювання «Гостра серцево-судинна недостатність. Інфаркт міокарда. Хронічна ішемічна хвороба серця».
Суд наголошу, що ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б його дружині право на отримання допомоги у збільшеному розмірі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б його дружині право на отримання допомоги у розмірі 15 000 000 грн., а отже позивач, як дружина військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом батьківщини, відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Міноборони повністю виконало зобов`язання перед позивачем, прийняло відповідне рішення про виплату позивачу допомоги у визначеному законодавством розмірі 1 860 750 грн., що еквівалентно 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому помер чоловік позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168), третя особа - Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.
Судове рішення № 116237715, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 10.01.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 520/26289/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: