Рішення № 116237270, 10.01.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27483/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого по справі судді Бжассо Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження в м. Одеса адміністративну справу за позовом громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 10.08.2023 року № 374877 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Молдова ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.10.2018 року громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що дозвіл на імміграцію в Україну позивач отримала у 2018 році, отже, до моменту скасування даного дозволу минуло більше 4 (чотирьох) років, при цьому доказів вчинення протягом цього часу нею протиправних дій, які завдали шкоду національній безпеці або громадському порядку в Україні, з метою здійснення яких позивачка нібито прибула до України, немає. Навіть відсутні згадки про такі дії, скоєні позивачем.

Більше того, вказує позивач, протягом тривалого проживання позивача на території України остання жодного разу не притягувалась до кримінальної відповідальності. Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення ГУ ДМС України в Одеській області не мало належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені дій, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Також позивач у позовній заяві вказує, що не має жодних належних доказів, на підставі яких Головним управлінням ДМС України в Одеській області зроблено висновок про наявність підстав для скасування позивачці дозволу на імміграцію. Крім іншого, відповідачем не дотримано одного з елементів критерію "необхідності у демократичному суспільстві".

Ухвалою суду від 16.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, ГУ ДМС України в Одеській області з посиланням на зміст висновку про скасування дозволу на імміграцію від 10.08.2023 року, не визнає даний позов та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою Републіки Молдови.

25.09.2018 року ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію з підстав, що її брат ОСОБА_4 є громадянином України.

Відділом імміграційної роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 25.10.2018 складено висновок про надання ОСОБА_2 дозволу на імміграцію та видано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію».

29.10.2018 року громадянка ОСОБА_5 документована посвідкою на постійне проживання в Україні тип НОМЕР_2 .

Надалі, 10.08.2023 року, головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ ГУ ДМС в Одеській області складено висновок, в якому зазначено, що: «…До Головного управління ДМС України в Одеській подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 15.06.2023 № 51/1/3-4142 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання громадянці Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформації зазначеної у поданні ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, що ними за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за наявними даними причетна до організації та функціонування каналу нелегальної імміграції вихідців з країн так званого «міграційного ризику» та їх подальшої легалізації за фіктивними підставами на території України.

Наявні дані свідчать, що діяльність ОСОБА_1 , становить загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, у зв`язку із чим Головним управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області планується прийняти рішення про заборону вказаній іноземці в`їзду на територію України.

… У ході розгляду зазначеного подання установлено, що відсутня необхідність запрошувати іммігрантку для надання пояснень.

Крім того, ГУ ДМС України в Одеській області встановлено, що 18.09.2018 громадянка Республіки Молдова ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка є повнорідною сестрою громадянина України (брат - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 29.08.2017, орган, що видав - 5141).

25.10.2018 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про надання вказаній іноземці дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

29.10.2018 громадянку Республіки Молдова ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ГУ ДМС України в Одеській області документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 .

… На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», пунктами 21-23 Порядку провадження, підпунктом 1 пункту 64, підпунктом 4 пункту 72 Порядку оформлення, -

ВВАЖАЛА БИ ЗА ДОЦІЛЬНЕ:

1. Скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 25.10.2018 про надання дозволу на імміграцію громадянці Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.10.2018».

На підставі вказаного висновку відповідачем 10.08.2023 прийнято рішення:

- № 374877 про скасування дозволу на імміграцію в ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Республіки Молдова.

У вказаному рішенні також зазначено, що видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.10.2018 року скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.

Позивач вважає вказане рішення протиправним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Згідно ст..2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 7 червня 2001 року «Про імміграцію» (далі - Закон №2491-ІІІ, в редакції, що діяла у спірний період).

Відповідно до положень ст.1 Закону №2491-ІІІ імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, за приписами частини 1 пунктів два і три цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Аналогічні норми містяться в підпункті 8 п. 4 Положення про Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 року № 844.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», у редакції, що діяла на час видачі позивачу тимчасової посвідки, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.

Стаття 9 Закону №2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.

Крім зазначених документів подаються: 6) для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як слідство, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видається.

Статтями 10, 11 зазначеного Закону, у редакції, що діяла на час надання позивачу дозвіл, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Суд зазначає, що Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. №1983 (далі - Порядок) визначено процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Згідно з п. 12 Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:

формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;

здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Згідно з пп. 1 п.1 ст.64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Частинами першою-четвертою статті 13 Закону №2491-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до пунктів 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

З аналізу наведених норм вбачається, що подання органу, що ініціює питання скасування дозволу, має містити підстави для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію".

Зі змісту подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 15.0.2023 року №51/1/4142 «Про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Молдови ОСОБА_2 » вбачається, що останнє містить посилання на пункти 3 статті 12 Закону України "Про імміграцію" та виклад обставин які, на думку Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, свідчать про наявність підстав для скасування дозволу на імміграцію.

У свою чергу, з аналізу положень пунктів 21-23 Порядку №1983 вбачається чіткий алгоритм дій відповідача для прийняття відповідного рішення за результатами розгляду подання органу, що ініціює питання про скасування дозволу на імміграцію, а саме:

- всебічне вивчення у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію;

- запитування у разі потреби додаткової інформації в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб;

- запрошення у разі необхідності для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання;

- прийняття відповідного рішення на підставі результату аналізу інформації.

Суд зазначає, що мотивація висновку перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Молдова ОСОБА_2 , затвердженого відповідачем 10.08.2023 року, дублює зміст подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області що, у свою чергу, свідчить про необ`єктивність такого висновку з урахуванням посилання на відсутність необхідності запрошувати іммігранта для надання пояснень.

Суд вважає, що зазначена у поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області інформація (яка у спірних правовідносинах фактично є узагальненою та ґрунтується на отриманій з невказаного Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області джерела) може бути підставою для скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну лише за умови її детального дослідження та аналізу відповідачем у тому числі на підставі додатково витребуваної відповідачем інформації, яка могла б конкретизувати підставу скасування дозволу на імміграцію, та з урахуванням отриманих від такого іммігранта пояснень.

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 823/1499/17, вирішуючи спір у подібних правовідносинах про скасування особі дозволу на імміграцію згідно пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну за цим пунктом є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України чи громадському порядку в Україні. При цьому, суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу, як доведення вини іммігранта у кримінальному чи адміністративному провадженні.

Встановлені обставини свідчать про формальний підхід відповідача під час розгляду подання.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог за даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 10.08.2023 року № 374877 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Молдова ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.10.2018 року громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач громадянка Республіки Молдова ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 29.10.2018 року).

Відповідач Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014. м. Одеса, вул. Преображенська, 44; код ЄДРПОУ: 37811384).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 10.01.2024 року.

Суддя Н.В. Бжассо