Рішення № 116237126, 10.01.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22100/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови № 356559 від 18 квітня 2023 року, № 356580 від 09 травня 2023 року та № 356589 від 06 червня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Стосовно постанови № 356589 від 06.06.2023 позивач зазначив, що він є власником транспортного засобу DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водночас власником спеціалізованого напівпричепу KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Згідно ТТН №209580 від 01.05.2023, водій ОСОБА_3 на транспортному засобі DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізованому напівпричепі KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 01.05.2023 перевозив вантаж з смт. Ольшани Харківської області до м. Одеси. Замовником (вантажовідправником) у ній зазначено «НК-ЮГ», а автомобільним перевізником - ПП Хуголь.

Позивач вважає, що відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Як слідує з матеріалів справ за постановами № 356559 від 18.04.2023 та № 356580 від 09.05.2023, останні не містять відомостей про здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення особи правопорушника автомобільного перевізника, а саме: одержання від учасників транспортного процесу, визначених у товарно-транспортній накладній (у першу чергу Замовника, уповноважена особа якого і оформлювала TTH) інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених на неї завдань (встановлення особи автомобільного перевізника), тощо.

Крім того, позивач зазначив, що за постановою № 356580 від 09.05.2023 повідомлення про розгляд справи за актом № 350940 не здійснювалось.

Ухвалою суду від 30.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник Укртрансбезпеки надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що оскільки вантажні автомобілі позивача, на яких здійснювались вантажні перевезення, були обладнані цифровими тахографами, то водії зобов`язані, відповідно до пункту 3.3 розділу III Інструкції № 385, використовувати особисту картку водія.

Представник звернув увагу, що товарно-транспортні накладні, які були надані водіями транспортних засобів під час проведення перевірки, не містили відомостей щодо автомобільного перевізника (графа була незаповнена), або такі відомості були неповними та не дозволяли ідентифікувати перевізника належним чином.

Також зауважив, що рейдова перевірка 22.03.2023, 01.05.2023, 24.02.2023 відбулася щодо транспортних засобів - вантажних сідлових тягачів, які належали позивачу.

12.12.2023 позивач подав відповідь на відзив, в якій наголошував на тому, що відсутність направлень на щотижневі графіки на проведення рейдових перевірок свідчить про незаконність їх проведення. Зазначив, що чинним законодавством не передбачено участь власника транспортного засобу у складанні ТТН, що виключає його відповідальність за невірне її оформлення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та обставини.

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 20.02.2023 №013970, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки, було зупинено транспортний засіб DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізованому напівпричепі KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складений акт від 24.02.2023 №350122, яким встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки роздруківки на паперовому носії даних робочого часу та відпочинку водія ОСОБА_3 за 24.02.2023 (а.с.23)

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 24.02.2023 №350122 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356559 від 18.04.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.03.2023 №015719, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки, було зупинено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 та спеціалізованому напівпричепі KRONE реєстраційний номер НОМЕР_4 , водії - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

За результатами перевірки складений акт від 22.03.2023 №350940, яким встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не використовувалась особиста картка водіїв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки ТТН (а.с.30)

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2023 №350940 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356580 від 09.05.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 28.04.2023 №000911, посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки, було зупинено транспортний засіб марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_5 та спеціалізованому напівпричепі KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складений акт від 01.05.2023 № АР 025527, яким встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки роздруківки на паперовому носії даних робочого часу та відпочинку водія ОСОБА_3 , а також за відсутності особистої картки водія ОСОБА_3 (а.с.42)

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.05.2023 № АР 025527 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 356589 від 06.06.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III).

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закон №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення№103).

Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відтак, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо автомобільних перевезень.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно із ч.14 ст.6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Враховуючи вимоги ст.34 Закону №2344-ІІІ - автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

У відповідності до ч.1ст.48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стосовно спірного питання щодо визначення автомобільного перевізника в межах спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 33 Закону №2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Відтак, законодавство України розмежовує поняття власника транспортного засобу та автомобільного перевізника.

Згідно з положеннями ст.ст. 908-909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363), згідно з якими товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника.

Таким чином, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки; під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Згідно з матеріалами перевірки, за результатами яких винесено постанову № 356559 від 18.04.2023, під час проведення перевірки водієм була надана ТТН №002240 від 24.02.2023, в якій графа «автомобільний перевізник» не заповнена (а.с.24)

Згідно з матеріалами перевірки, за результатами яких винесено постанову № 356580 від 09.05.2023, під час проведення перевірки ТТН не надавалась, з огляду на що визначити автомобільного перевізника неможливо.

Згідно з матеріалами перевірки, за результатами яких винесено постанову № 356589 від 06.06.2023, під час проведення перевірки водієм була надана ТТН №209580 від 01.05.2023, в якій автомобільним перевізником зазначено «ПП Хуголь» (а.с.43)

У відповідності до вимог частин першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно вимог частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

В абзаці двадцять сьомому глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правила № 363), надано визначення товарно-транспортній накладній - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

В пункті 11.1 глави 11 Правил № 363 закріплено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Всупереч наведеному ТТН №002240 від 24.02.2023, №209580 від 01.05.2023 не відповідають вищевказаним вимогам.

Як вбачається з матеріалів перевірки, позивачем не заперечується факт того, що транспортний засіб марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричеп KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 , транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 та спеціалізований напівпричеп KRONE реєстраційний номер НОМЕР_4 , є власністю позивача ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Тобто, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких використовується транспортний засіб (договір оренди або тимчасовий реєстраційний талон).

Крім того, відповідно до п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затверджений наказом МВС № 379 від 11.08.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником, працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

У п.30 постанови ВС від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16 щодо реєстраційних документів на транспортний засіб зазначено, що пряма вимога щодо їх наявності у водія міститься у статті 39 Закону № 2344-ІІІ. Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ.

Так, суду не було надано доказів на підтвердження передачі позивачем транспортного засобу марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу KRONE реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 та спеціалізованого напівпричепу KRONE реєстраційний номер НОМЕР_4 , іншій особі та його використання у своїй господарській діяльності. Суд надає оцінку оскаржуваним постановам відповідача ретроспективно, на підставі тих документів, які були надані інспекторам водіями транспортних засобів. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що водії надавали при перевірці або договір оренди, або тимчасовий реєстраційний талон, тому суд критично відноситься до твердження позивача про те, що він не є автомобільним перевізником та розглядає його, як намагання позивача уникнути відповідальності.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі Інструкція №385).

Згідно пункту 1.3 Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Суд також враховує, що згідно пункту 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, в тому числі наявність чи відсутність індивідуальної картки водія для тахографа.

Як встановлено судом ні під час перевірки, ні на час розгляду даної справи позивач не мав та не надав належних доказів щодо забезпечення водія індивідуальною карткою водія для тахографа в ході здійснення вантажних перевезень в межах проведення перевірок за результатами яких прийнято акти від 24.02.2023 №350122 та від 01.05.2023 № АР 025527.

Разом з тим, як вбачається з актів №350940 від 22.03.2023, № АР 025527 від 01.05.2023 та не заперечується позивачем, на момент перевірки, водієм транспортного засобу був ОСОБА_3 .

Водночас, суд зазначає, що у наявних в матеріалах справи роздруківках тахографа у верхній графі не зазначено прізвища водія ОСОБА_3 , який керував транспортними засобами, що підтверджує відсутність особистої картки водія у слоті тахографа, а відтак і унеможливлює фіксування режиму праці та відпочинку водія.

Щодо доводів позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд справи, а тому він не міг подати свої доводи та заперечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з абзацом першим п.26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Абзацом другим п.26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до абзацу першого п.27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

При цьому, судом беруться до уваги висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 01.03.2018 року у справі № 820/4810/17, в якій зазначено наступне: «відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу».

Таким чином, доводи позивача щодо його неповідомлення про час та місце розгляду згаданої справи судом до уваги не беруться, оскільки навіть у випадку відсутності його повідомлення відповідачем це не вказує на суттєве порушення з його сторони.

Стаття 60 Закону № 2344 передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, згідно з абз. 3 частини першої вказаної статті за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, картки та роздруківки даних тахографа з інформацією щодо режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_3 , на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно - господарські штрафи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно була винесена вищевказана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача та відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарські штрафи у розмірі 17000 грн. за кожне порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, враховуючи підтвердження факту вантажних перевезень та відсутності у водія документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд доходить висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 356559 від 18.04.2023, № 356580 від 09.05.2023 та № 356589 від 06.06.2023.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845; адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51), Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (75023, Херсонська область, Херсонський р-н, с. Музиківка, вул. 40 років Перемоги, 12) про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса

.