Ухвала суду № 116232599, 08.01.2024, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2573/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року м.Переяслав

Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області СвоякД.В., розглянув матеріали, які надійшли від ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , народженого 28.05.1972, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 (водій), РНОКПП НОМЕР_2 , -

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.11.2023 о 17:25 на 44 км автошляху Бориспіль-Дніпро керував транспортним засобом марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України.

ОСОБА_1 в суді свою вину визнав. Просив застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, що передбачено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, позбавлення такого права ускладнить виконання ним обов`язків військової служби в умовах воєнного стану.

На підтвердження зазначених обставин надав лист командира ВЧ НОМЕР_4 №2024 від 27.12.2023, копію посвідчення НОМЕР_5 , службову характеристику від 16.12.2023.

Повідомлені постановою суду від 05.12.2023 в якості сторони обвинувачення представник ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області та Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури до суду не з`явились, клопотань не заявили.

В суді обставини справи підтвердились протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №199299 від 30.11.2023, матеріалами адміністративної справи: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням; довідкою про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія; рапортом інспектора ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області Є.Бабицького; відеозаписом події.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає єдине стягнення накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно зіст.8Конституції Українив Українівизнається ідіє принципверховенства права. КонституціяУкраїни маєнайвищу юридичнусилу.Закони таінші нормативно-правовіакти приймаютьсяна основіКонституції Україниі повиннівідповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частинами 1 2 ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Згідно з ч.1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

КУпАП не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 КК України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 зазначив (п. 4.1), що Україна є правовою державою (ст. 1 Конституції України). Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст. 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21); кожен має право на повагу до його гідності (ч.1 ст.28); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55); однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (п.2 ч. 3 ст. 129).

Відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Безпосереднім вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності є реалізована в нормах Кодексу можливість особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, бути звільненою від кримінальної відповідальності.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 вказав, що закон не може ставити в більш несприятливе становище винних осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами, які вчинили більш тяжкі злочини. Не маючи можливості призначити більш м`яке покарання, суд не зможе належно індивідуалізувати покарання і забезпечити його справедливість.

У рішенніКонституційного СудуУкраїни від15червня 2022року №4-р(II)/2022щодо індивідуалізаціїюридичної відповідальностівказано,що КонституційнийСуд Українивкотре наголошує,що взаконодавчому внормуваннівідносин ізпритягнення особидо адміністративноїабо кримінальноївідповідальності обов`язковомає бутидотриманий конституційнийпринцип індивідуалізаціїюридичної відповідальності. Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України послався на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що « для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають . Принцип домірності (пропорційності) має бути дотриманий не лише при визначенні норм, які стосуються суворості санкції, а й при оцінці тих факторів, що їх має бути взято до уваги при визначенні санкції » (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), § 84).

У рішенні Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №8-р(І)/2022 вказано, що Конституційний Суд України зазначав, що встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (друге речення абзацу шостого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009); обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

У постанові ВС від 06.02.2021 у справі № 263/10894/20 зроблено висновок про те, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.

Слід зазначити, що процесуальні відмінності між провадженнями в межах КК й КПК України та КУпАП викликані переважно різницею в суспільній небезпечності правопорушень, які є підставою для адміністративної та кримінальної відповідальності - за вищої суспільної небезпеки правопорушення, настають суворіші санкції.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись засадою верховенства права, при призначенні стягнення у цій справі суд враховує обставини справи, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, а також особу винного.

Суд враховує лист-клопотання ВЧ НОМЕР_4 , в якому зазначається про нагальну потребу в кваліфікованих водіях, задіяних для виконання завдань в районі ведення бойових дій, та, у зв`язку з цим, з огляду на посаду ОСОБА_1 , прохання не позбавляти його права керування.

Обставини, які пом`якшують відповідальність: щире каяття, яке виразилось у визнанні та усвідомленні негативності скоєного діяння, повному визнанні вини; необхідність залучення ОСОБА_1 як водія в районі ведення бойових дій.

Обставини, які обтяжують відповідальність: не виявлено.

Статтею 69 КК України передбачено можливість за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті. За цих же підстав передбачена можливість не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов`язкове.

За вищенаведених обставин, оскільки безальтернативність санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП не забезпечує досягнення справедливого балансу між вимогами публічних інтересів щодо накладення на особу адміністративного стягнення та захистом прав особи і нагальної потреби у виконанні нею обов`язку захисту держави від збройної агресії, наявні підстави, в порядку застосування аналогії ст. 69 КК України, не накладати на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

З врахуванням викладеного, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП, згідно зі ст.33, 252, 283 КУпАП суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Київського апеляційного суду апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Київській обл.м.Київ 21081300; рахунок отримувача №UA488999980313030149000010001; ЄДРПОУ 37955989; банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; рахунок отримувача №UA908999980313111256000026001; МФО 899998; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Суддя Д. В. Свояк