Ухвала суду № 116231198, 10.01.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

10 січня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4175/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №220 від 04.01.2024) по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Кукіна Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ) до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16) про визнання недійсним одностороннього правочину.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець Кукін Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №5195 від 18.09.2023 про дострокове припинення договору №296 від 21.05.2003 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Кукіним Андрієм Володимировичем.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2023 у позові відмовлено.

04.01.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано заяву (вх. №220), яка подана через систему "Електронний суд" 03.01.2024. У вказаній заяві представник відповідача просить суд поновити процесуальний строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі №922/4175/23 та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16750,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем, керуючись частиною 8 статті 129 ГПК України було зазначено, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених відповідачем судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Системний аналіз положень ГПК України дає підстави дійти висновку, що під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Положеннями частини 1, 4 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи вище вказані положення законодавства, а також матеріали справи, заявник мав подати докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до 25.12.2023 включно, оскільки останнім днем процесуального строку є 24.12.2023 (неділя).

Натомість у даному разі матеріали справи свідчать, що заявник звернувся до суду з вказаною заявою та із відповідними доказами через систему "Електронний суд" лише 03.01.2024. Тобто, з пропуском процесуального строку, що передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Частиною 1 статті 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 по справі №922/1116/22 зазначив, що відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Для поновлення строку необхідним є наведення конкретних обставин, надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації особою своїх прав.

З наведеного вище слідує, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, а також подані докази, що їх підтверджують та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному разі, в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з означеною заявою, заявник вказує, що відповідач здійснив оплату наданої правничої допомоги у справі лише 27.12.2023, а тому доказ був створений поза встановленим законом процесуальним строком.

Однак суд зазначає, що вказане твердження заявника не відповідає дійсності, оскільки із змісту поданої заяви та із доданих до неї документів слідує, що відповідач оплатив надану правничу допомогу у справі на підставі платіжних інструкцій №185 від 21.11.2023 та №229 від 22.12.2023. Тобто, оплату було здійснено до закінчення передбаченого частиною 8 статті 129 ГПК України строку, що не позбавляло заявника можливості своєчасно представити суду відповідні докази в межах передбаченого процесуального строку.

Між тим, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на несвоєчасність підготовки та оформлення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку, що передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України, оскільки несвоєчасні дії з підготовки та оформлення відповідних доказів жодним чином не нівелюють обов`язку сторони дотримуватись вимог подання таких доказів у передбачений процесуальним законодавством строк.

Також, заявник в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку у поданій заяві стверджує, що починаючи з 28.12.2023 та станом на момент подання відповідної заяви, держава-агресор вчинила ряд систематичних цинічних обстрілів цивільної інфраструктури по всій Україні.

У зв`язку з цим, з метою збереження власного життя та здоров`я, представник відповідача був вимушений залишити місто Харків та евакуюватися до безпечного місця в Харківській області. При цьому заявник додатково стверджує, що подання заяви про ухвалення додаткового рішення у даній справі дистанційно виявилося неможливим через несправність інтернет-зв`язку в місці перебування.

Разом з тим, заявник стверджує, що підсистема ЄСІТС "Електронний суд" мала технічні несправності, що позбавило користувачів, в тому числі, представника відповідача, доступу до електронного кабінету та, відповідно, подальшого подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Отже, на думку та за твердженням заявника, наведені обставини зумовили об`єктивну неможливість подання відповідачем цієї заяви у строк, встановлений законом, а тому така заява подається у перший день технічної справності підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", та, відповідно, можливості користування електронним кабінетом.

Натомість суд зазначає, що на особу, яка звертається з відповідною заявою,з огляду на вимоги статей13,74 ГПК України, покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, поважність причин пропуску процесуального строку має бути підтверджена належними, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Однак, стверджуючи про наявність інших обставин, що спричинили пропуск процесуального строку на звернення до суду з відповідною заявою, заявником не представлено суду жодних доказів, що їх підтверджують. При цьому суд звертає увагу, що реалізація сторонами своїх процесуальних прав на звернення до суду з заявами та клопотаннями також передбачає можливість їх подання за допомогою засобів поштового зв`язку або на офіційну електронну адресу суду.

В контексті зазначеного, суд також враховує, що в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення від 19.12.2023 у даній справі, приймали участь два представника відповідача, що свідчить про обізнаність останніх про день ухвалення судового рішення та про результат розгляду справи по суті, а тому, відповідно, і про початок обчислення процесуального строку на подання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд враховує, що представники відповідача у справі є адвокатами, у зв`язку зі чим, в силу наявності відповідної освіти та кваліфікації, не могли не бути обізнаними із правами та обов`язками сторони, встановленою тривалістю розгляду справи, порядком і строками вчинення відповідних процесуальних дій, розглядом справи господарським судом відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, які спрямовані на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу і розумні обмеження.

Також, судом враховано висновок Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За змістом статті 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 1, 2 статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що відповідачем подано докази щодо розміру понесених витрат у зв`язку із розглядом даної справи після закінчення передбаченого частиною 8 статті 129 ГПК України строку для вчинення такої процесуальної дії та не підтверджено жодними доказами поважність причин пропуску відповідного процесуального строку, суд дійшов обґрунтованого та переконливого висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та залишення відповідної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 118, 119, 129, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про поновлення процесуального строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

2. Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №220 від 04.01.2024) - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку статтей 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 10.01.2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.