Рішення № 116230831, 20.12.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Справа № 915/19/22

м. Миколаїв

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"АРКС", 04070, вул. Іллінська, 8, м.Київ;

до відповідача: Приватного підприємства "Сідкорн",

54055, вул. Чигрина, буд. 157, м. Миколаїв;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 61440 грн. 15 коп.

Суддя С.М.Коваль.

За участі секретаря судового засідання Табачної О.С.

Представники:

Від позивача: не присутні.

Від відповідача: не присутні.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (далі - Страхова компанія) пред`явлено позов від 28.12.2021 № 0002975/ІНС, зареєстрований у Господарському суді Миколаївської області 04.01.2022 за № 65/22, до приватного підприємства (ПП) "Сідкорн" про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 61440 грн. 15 коп., посилаючись на те, що Страховою компанією виплачено зазначену суму у вигляді страхового відшкодування страхувальнику - громадянину ОСОБА_1 за укладеним з ним договором від 03.11.2020 № 139а0кл добровільного страхування наземного транспорту як потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, котра сталася 12.02.2021 по площі Амурській у напрямку вул. Васильківської у м.Києві з вини ОСОБА_2 на автомобілі ПП "Сідкорн".

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою суду від 10.02.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач свого представника в судове засідання направив, письмовий відзив по суті спору надав, позовні вимоги не визнає обґрунтовуючи, тим, що частина та заміна деталей при складанні калькуляції ремонту автомобіля прийнята необґрунтовано та не має відношення до ДТП яке трапилось 12.02.2021; огляд транспортного засобу проводився без страховою компанією без представника відповідача; розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власникам, у тому числі для встановлення страхового відшкодування, відноситься до компетенції виключно судових експертів автотоварознавців, які атестовані за спеціальністю 12.2 - «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», а не за спеціалізацією 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів»; проведення повторного огляду автомобіля через 3 місяці після ДТП та виявлення нових пошкоджень, свідчить про існування впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Крім того, у наданих запереченнях від 24.08.2023, відповідач зазначає, що є неналежним відповідачем, оскільки водій ОСОБА_2 не є працівником відповідача.

За клопотанням позивача ухвалами суду від 23.05.2023 та 08.06.2023 було витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області та Головного управлінні ДПС у місті Києві, інформацію хто є власником транспортного засобу "TOYOTA", державний знак " НОМЕР_1 та інформацію про реєстраційний номер облікової карти платника податків, працевлаштування, роботодавця та отримані доходи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) у період з 01.01.2021 року по 28.12.2021 року.

Згідно ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2023 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

03.11.2020 року між Страховою компанією та ОСОБА_1 (далі- гр. ОСОБА_3 ) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту як потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди № 139а0кл (далі-договір). Відповідно до умов договору був застрахований транспортний засіб "Mersedes-Benz GLS 450", державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить гр. ОСОБА_3 на праві власності. Термін дії договору з 03.11.2020 року до 02.11.2021 року.

12.02.2021 року у м. Києві, транспортний засіб "Toyota C-HR", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП "Сідкорн", під керуванням водія ОСОБА_2 , здійснив зіткнення з автомобілем "Mersedes-Benz GLS 450", державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Тобто мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП).

В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Mersedes-Benz GLS 450", державний номерний знак НОМЕР_3 .

22.04.2021 року постановою Голосіївського районного суду м.Києва ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушень, передбачене ст. 124 Кодексом України про адміністративне правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.07.2021 по справі № 752/6445/21 постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22.04.2021, залишено без змін.

Відповідно до умов п. 27.2 договору страхове відшкодування визначається відповідно до рахунків, акту огляду ТЗ, висновку спеціаліста страховика, та інших документів СТО, що підтверджують вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

На підтвердження позову позивач надав:

- рахунок (СТО) від 01.03.2021 року на суму 45717 грн. 22 коп. (а.с. 26);

- рахунок (СТО) від 11.05.2021 року на суму 15722 грн. 93 коп.(а.с. 31);

- розрахунок страхового відшкодування на суму 45717 грн. 22 коп.(а.с. 27);

- розрахунок страхового відшкодування на суму 15722 грн. 93 коп.(а.с. 33);

- страховий акт №ARX 2732258 від 03.03.2021 року (а.с. 28);

- страховий акт №ARX 2785944 від 28.05.2021 року (а.с. 32).

Страховою компанією потерпілій у ДТП особі було сплачено страхове відшкодування у загальній сумі 61440 грн. 15 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.03.2021 № 75763 та від 02.06.2021 № 785305 (а.с.29, 34).

Позивач надіслав власнику транспортного засобу претензію (вих.0002975/ІНС від 04.06.2021 року) про відшкодування завданої шкоди (а.с. 35). Претензію залишено без відповіді та задоволення.

Позивач просить стягнути з ПП "Сідкорн" як власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, суму страхового відшкодування у розмірі 61440 грн. 15 коп.

Позивач в обґрунтування позову посилається на ст. ст. 22,993,1172,1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 закону України "Про страхування" та ст.ст. 1, 12, 15, 23,49, 58 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, як вже вище вказано, відзив на позовну заяву надав, проти позову заперечує повністю, проте жодних обґрунтувань та доказів щодо своїх заперечень не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача господарський суд дійшов до такого висновку.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК Україна до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у зв`язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 03.11.2020 № 139а0кл.

Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідач заперечує щодо наявності підстав для стягнення з нього вказаної суми та зазначає, що не перебував з водієм ОСОБА_2 в трудових відносинах, та під час керування транспортним засобом жодних трудових функцій не виконував, з посиланням на відомості про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, наданими податковим органом на вимоги ухвал суду від 23.05.2023 та 08.06.2023, щодо ОСОБА_2 .

Разом з тим за приписами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку,

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 22.04.2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 752/6445/21 ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке сталося 12.02.2021 за участю автомобіля "Mersedes-Benz GLS 450", державний номерний знак НОМЕР_3 , та автомобиля "Toyota C-HR", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПП "Сідкорн", під керуванням водія ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області, ПП "Сідкорн" є власником транспортного засобу "Toyota C-HR", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Втім, заперечуючи проти наявності трудових відносин між водієм ОСОБА_2 та ПП "Сідкорн", останній не надає пояснень, на яких саме підставах ОСОБА_2 керував транспортним засобом, який належить на праві власності ПП "Сідкорн", відповідачем також не надано і будь-яких доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_2 вказаним транспортним засобом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 56.30 Обслуговування напоями, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідачем не зазначено підстав та не надано доказів права володіння ОСОБА_2 автомобілем "Toyota C-HR", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Право користування нерозривно пов`язано з правом володіння. Таким чином зазначені обставини свідчать, що автомобіль "Toyota C-HR", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди знаходився у сфері фактичного господарського впливу ПП "Сідкорн" та не вибував з його володіння.

Тому неподання відповідачем податкової звітності чи неповідомлення останнім фіскальної служби про прийняття робітника на роботу, не спростовує обставин, правомірності використання водієм ОСОБА_2 транспортного засобу, власником якого є саме відповідач.

Разом з тим Верховний Суд в постанові від 01.11.2021 у справі №920/343/20 зазначив, що статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 ЦК України).

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

Факт належності відповідачу транспортного засобу Toyota C-HR, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на праві власності підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень статей 1187, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати на виплату страхового відшкодування.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч.3, 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 61440 грн. 15 коп. Факт сплати потерпілій особі у ДТП страхового відшкодування у розмірі 61440 грн. 15 коп. підтверджується платіжним дорученням від 04.03.2021 №75763 та від 02.06.2021 № 785305.

Отже, позовна вимога щодо стягнення страхового відшкодування у розмірі 61440 грн. 15 коп. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на складання акту через 2 тижні після вчинення ДТП, а також відсутність доказів пошкодження дверей багажного відділення пошкодженого автомобіля внаслідок зіткнення (характеру пошкоджень їх зв`язку з самим ДТП та проведеного ремонту автотранспорту) необґрунтовано з наступного.

Позивач відшкодовує шкоду згідно договору добровільного страхування майна. Факт пошкодження задньої частини автомобіля, лакофарбового покриття доведений довідкою Національної поліції (а.с.16-17); Актом догляду огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 25.02.2021 та Актом огляду транспортного засобу по справі №1/003/21/0002975, а також постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 22.04.2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 752/6445/21 ОСОБА_2.

Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 139а0кл від 03.11.2020 року (п. 28.12 договору) погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО з урахуванням рахунків з СТО.

До того ж, у рахунках на оплату від 01.03.2021 року № 2121001170 на суму 45717 грн. 22 коп. та від 11.05.2021 року №2121002784 на суму 15722 грн. 93 коп. виставленого Страховій компанії, також зазначено перелік виконаних робіт з ремонту автомобіля "Mersedes-Benz GLS 450", який відповідає обсягу та характеру пошкоджень, отриманих автомобілем "Mersedes-Benz GLS 450", номерний знак НОМЕР_3 під час ДТП 12.02.2021.

Відповідно до гарантійного листа від 28.05.2021 Страхової компанії адресованого Спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СПФТОВ) "Автомобільний дім України-мерседес бенц", відносно страхової події яка мала місце 12.02.2021 з автомобілем "Mersedes-Benz GLS 450", д/н НОМЕР_3 , Страхова компанія зобов`язується перерахувати страхове відшкодування на розрахунковий рахунок авторизованого сервісного центру у розмірі 15722 грн. 93 коп. Таким чином, виходячи з вищевказаного листа СПФТОВ "Автомобільний дім України-мерседес бенц", яке згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів є вигодонабувачем, грошові кошти правомірно було перераховано страховою компанією на рахунок останньої.

Що стосується доводів відповідача:

- не підтверджено відношення частини робіт і заміни деталей до дорожньо-транспортної пригоди.

- частина робіт та заміна окремих деталей при складанні калькуляції ремонту автомобіля згідно з рахунками (СТО) на оплату від 01.03.2021 року № 2121001170 на суму 45717 грн. 22 коп.; від 11.05.2021 року №2121002784 на суму 15722 грн. 93 коп. прийнята необґрунтовано, та не має відношення до ДТП за участю транспортного засобу відповідача, яка відбулась 12.02.2021, то вони не приймаються до уваги судом, як такі що спростовуються матеріалами даної справи та оцінкою представлених сторонами доказів.

Заперечення відповідача проти позову на підставі того, що огляд транспортного засобу проводився страховою компанією без представника відповідача необґрунтовано з наступного.

Пунктом 5.1 Розділу V «Технічний огляд КТЗ» Положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, № 142/5/2092 Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року (далі-Методика), зазначено: «Технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ, його комплектність, укомплектованість, технічний стан, обсяг і характер пошкоджень, пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна».

Пунктами 5.3, 5.4 Методики визначено, що для проведення технічного огляду КТЗ експерту надаються документи власника КТЗ, місце проживання власника КТЗ, дані з свідоцтва про реєстрацію КТЗ (технічного паспорта), ідентифікаційні дані КТЗ згідно з наданими документами: тип, марка, модель (модифікація), виробник і т.д.

Під час технічного огляду КТЗ експерт повинен відповідно до п. 5.5:

«а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах;

б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання;

в) установити пробіг за одометром;

г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ;

д) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.»

Методикою не передбачена участь в огляді сторін, зокрема, саме винної сторони. Експерт самостійно, без сторонньої допомоги, вказівок, порад проводить технічний огляд КТЗ.

Відповідно до п. 5.2. Методики виклик на технічний огляд зацікавлених осіб здійснюється замовником у разі потреби, тобто, на його розсуд.

У п. 5.7 Методики зазначено, що «Після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами». В даному випадку таким документом є Акт огляду транспортного засобу від 25.02.2021 року (а.с.23).

Посилання відповідача на те, що ПП "Сідкорн", як зацікавлена особа, на огляд пошкодженого транспортного засобу не викликалося, необґрунтовано, оскільки у п. 5.2 Методики зазначено: «У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у Звіті (акті), висновку».

Доводи відповідача, щодо належно кваліфікації особи, яка склала акт огляду, необґрунтовані, оскільки за умовами договору складається акт огляду ТЗ - про настання страхового випадку, у якому міститься дані про стан ТЗ, його комплектність, наявність чи відсутність пошкоджень ТЗ тощо, який засвідчується підписами сторін договору страхування або їх уповноваженими представниками.

Як випливає з матеріалів справи акт підписано з обох сторін, а тому його було виконано у відповідності до договору страхування та згідно законодавства України, відтак даний акт є належним доказом.

Твердження відповідача також не спростовують позовні вимоги в частині спеціальності експерта, так як не подано ані контр розрахунку, ані заявлено будь-яких клопотань щодо проведення судової експертизи.

До того ж, суд визнає, що в силу ч. 1 ст. 1191 ЦК України позивач набув право вимоги до відповідача у розмірі вже виплаченого за договором страхування відшкодування в загальній сумі 61440 грн. 15 коп.

Інші аргументи сторін не можуть слугувати підставою для зміни висновку суду, оскільки стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом.

Судові витрати, у відповідності із ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сідкорн" (54055, вул. Чигрина, буд. 157, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 24063175) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, вул. Іллінська, 8, м.Київ, ідентифікаційний код 20474912) 61440 грн. 15 коп. страхового відшкодування, а також 2270 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 09.01.2024 року, у зв`язку із знаходженням судді у щорічній плановій відпустці.

Суддя С.М. Коваль.