Рішення № 116229419, 11.01.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/237/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 Справа № 908/3418/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3418/23

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104)

про стягнення 53 772,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

14.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № СУ/009738/5 від 30.10.2023) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" про стягнення 53772,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов обґрунтовано Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 528, 625, 993, 1188 ЦК України, ст. 20 ГК України.

За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 94493Га1е від 01.09.2021 позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Peugeot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 55072,00 грн. внаслідок настання 16.09.2021 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вина водія автомобіля ВАЗ 21061 ОСОБА_1 встановлена постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2021. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21061, на момент ДТП застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/1160182), позивач має право зворотної вимоги до відповідача у сумі 53772,00 грн. (за мінусом 1300,00 грн. франшизи).

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

04.12.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов. Станом на 16.09.2021 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21061, на момент ДТП застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1160182. Не заперечуючи факт наявності та розмір боргу, відповідач зазначив, що у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію нашої Держави, з 24.02.2022 не має можливості виконувати свої зобов`язання в повному обсязі та в передбачені законодавством строки. ПрАТ «СК «Оранта Січ» являється регіональною страховою компанією, яка здійснює свою діяльність загалом на території Запорізької області. Платежі з регіонів, де ведуться активні бойові дії, та тимчасово окуповані, не надходять. На підставі викладеного, не заперечуючи факт наявності та розмір боргу, враховуючи настання форс-мажорних обставин, що підтверджено листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, та відсутність можливості своєчасної сплати суми страхового відшкодування, просив відстрочити виконання судового рішення строком на три місяці.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3418/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3418/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 11.01.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 94493Га1е транспортного засобу Peugeot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 03.09.2021 по 02.09.2022.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб Peugeot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 .

Як встановлено Комунарським районним судом м. Запоріжжя (постанова від 30.09.2021 у справі № 333/6713/21), 16.09.2021 о 11:44 год. в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Peugeot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постанова суду від 30.09.2021 у справі № 333/6713/21 набрала законної сили 12.10.2021.

Страхувальник звернувся до страховика (позивача) з заявою про подію та на виплату страхового відшкодування.

16.09.2021 було складено акт огляду транспортного засобу Peugeot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому зафіксовано пошкодження автомобіля.

ТОВ «Ліон Авто» виписано рахунок від 27.09.2021 щодо поточного ремонту пошкодженого автомобіля на суму 55072,54 грн.

Згідно ремонтної калькуляції № 1.003.21.0 від 01.10.2021, вартість ремонту вказаного автомобіля склала 55072,54 грн.

08.10.2021 позивачем складено страховий акт № ARX2945803, відповідно до якого страхове відшкодування склало 55072,54 грн.

Згідно платіжного доручення № 826417 від 11.10.2021 позивач перерахував суму 55072,54 грн. з призначенням платежу: «страхове відшкодування згідно акту № ARX2945803, ОСОБА_2 ».

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Січ" (відповідач), що підтверджується полісом обов`язкового страхування серії АР № 001160182, який був діючим на 16.09.2021 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт за шкоду по майну встановлено у розмірі 130000,00 грн., франшиза - 1300,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 12.01.2022, просив здійснити на вказаний рахунок позивача компенсацію суми страхової виплати у розмірі 55072,00 грн. До заяви додано копії документів на підтвердження здійсненої виплати.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).

У матеріалах справи наявна копія постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2021 у справі № 333/6713/21, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 16.09.2021). У вказаній постанові встановлено вину водія ОСОБА_1 , дії якого кваліфіковані судом за ст. 124 КУпАП.

Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором № 94493Га1е від 01.09.2021 добровільного страхування та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 55072,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Відповідно ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ "Страхова компанія "АРКС", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Судом встановлено, що полісом серії АР № 001160182 встановлена франшиза у розмірі 1300,00 грн.

Відтак, до відшкодування відповідачем належить сума 53772,00 грн. (55072,00 грн. (виплачена сума страхового відшкодування позивачем) - 1300,00 грн. (франшиза).

Як зазначалося судом вище, 04.12.2023 до суду від відповідача, за підписом представника ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" за довіреністю Сілецького Д.Ю., надійшов відзив, згідно якого фактично визнано позов ПрАТ "СК "АРКС".

Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).

Відзив, в якому зазначено про визнання позову, підписано представником ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" Сілецьким Д.Ю., який діє на підставі довіреності від 10.06.2022, виданої керівником ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ". Згідно довіреності, Сілецький Д.Ю. представляє інтереси відповідача в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі підписувати та подавати передбачені законом процесуальні документи. Будь-яких обмежень щодо представництва не зазначено.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ". Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку суброгації у сумі 53772,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві відповідачем викладено клопотання про відстрочення виконання судового рішення строком на три місяці.

Позивач відповіді на відзив не надав, щодо клопотання відповідача не висловився.

Відповідно ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити виконання, про що зазначає в рішенні.

Як визначено в п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Щодо посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні, суд зазначає, що введення такого стану однаковим чином позначається на всіх суб`єктах господарювання, у тому числі й на позивачі.

Доводи відповідача про наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, суд відхиляє, як безпідставні, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача. У той же час, доказів на підтвердження наявності таких обставин відповідач суду не подав. Крім того, у даному випадку предметом позову є стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження важкого майнового стану страхової компанії, не зазначено, яким чином (за які кошти) відповідач здійснить погашення заборгованості після спливу строку відстрочення рішення.

Суд враховує, що ДТП сталося 16.09.2021, заява позивачем щодо виплати страхового відшкодування була надіслана відповідачу ще 15.01.2022, однак відповідач рішення щодо сплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк не прийняв, суми страхового відшкодування, чи її частини, до цього часу не сплатив.

Суд вважає такі дії відповідача недобросовісними.

Проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення, відсутність будь-яких доказів на підтвердження обґрунтування відстрочення, суд не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення в цій справі.

6. Судові витрати

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відзив, в якому зазначено про визнання позову, подано відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст.ст. 123, 129, 130 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 1342,00 грн. судового збору. Судовий збір у сумі 1342,00 грн. повертається позивачу з державного бюджету ухвалою суду після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 46, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) 53772 (п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації, 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання законної сили рішення суду, постановити ухвалу про повернення Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АРКС" з державного бюджету 1342,00 грн. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 11 січня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко